Кіровоградської області
"18" травня 2010 р.Справа № 12/31
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 12/31
за позовом: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія, Кіровоградська область
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія, Кіровоградська область
про стягнення 2155,06 грн.
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_2, довіреність № 23 від 25.01.10р. ;
від відповідача - участі не брали ;
Відповідач повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання за юридичною адресою, зазначеною у витязі з ЄДР.
Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 1375,09 грн., пені в сумі 711,59 грн., втрати від інфляції в сумі 55,39 грн., трьох відсотків річних в сумі 12,99 грн., відповідно договору № 447 від 01.10.2002 року на постачання теплової енергії.
Позивач надіслав до суду заяву № 2251 від 11.05.2010 року про відмову від позову у зв'язку зі сплатою боргу відповідачем.
Заявою № 2263 від 14.05.2010 року позивач відмовився від вказаної заяви про відмову від позову, мотивуючи її тим, що відповідач ввів в оману КП "Теплокомуненерго" та не сплатив заборгованість за вжиту теплову енергію.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подавати заяви та клопотання до суду, тому господарський суд приймає вказані заяви до уваги.
Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -
Між комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № 447 від 01.10.2002 року на постачання теплової енергії (надалі Договір).
За умовами вказаного договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати її на умовах та в термін передбачений Договором.
Сторони узгодили, що оплата за спожиту теплову енергію виконується в грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (п. 6.1 Договору).
У пункті 6.3 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 6.4. Договору споживач зобов'язався за три дні до початку розрахункового періоду проводити попередню оплату в розмірі 100% вартості зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Матеріали справи свідчать, що позивач виконуючи свої договірні зобов'язання поставляв відповідачу теплову енергію, зокрема у період з березня 2009 року, у свою чергу відповідач проводив оплату за використану теплову енергію не в повному обсязі та не в обумовлений Договором строк, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01.02.2010року.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з березня 2009 року по лютий 2010 року становила 1375,09 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності..., а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами Господарського кодексу України, зокрема ст. 193 передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 1375,09 грн. доказів сплати якого сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали.
В своїх позовних вимогах позивач просить суду стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати спожитих послуг за період з 22.08.2009 року по 19.02.2010 року в сумі 711,59 грн., відповідно до поданого позивачем розрахунку.
Відповідно до норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.9 Договору передбачено за прострочення терміну оплати за фактично спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Враховуючи викладене та неналежне виконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем, господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 711,59 грн. за період з 22.08.2009 року по 19.02.2010 року.
Позивач, також, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період з березня 2009 року по січень 2010 року, які складають згідно обґрунтованого розрахунку позивача 12,99 грн. та 55,39 грн. відповідно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3 % річних з простроченої суми.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 55,39 грн. та 3 % річних в сумі 12,99 грн. за період з березня 2009 року по січень 2010 року відповідно.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в КБ "Приват банк", МФО 323691, код НОМЕР_1 на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, 28008, м.Олександрія Кіровоградської області, вул. 50 років Жовтня, 32-А, р/р 2600930127281 ВАТ "Ощадбанк № 3070", м.Олександрія МФО 323806 основну заборгованість в сумі 1375 грн. 09 коп., пеню в сумі 711 грн. 59 коп., втрати від інфляції 55,39 грн., три відсотки річних в сумі 12,99 грн., державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Т.В. Макаренко
дата підписання
рішення 20.05.2010 року