Справа 1-28/2010 року
24 лютого 2010 року м .Хорол
в складі: головуючого судді ВИННИЧЕНКО Ю.М.,
при секретарі ЛИСТОПАД В.Л.,
з участю прокурора Горобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця Кіровоградської області, Олександрійського району с.Громоклей, мешканця АДРЕСА_1, одруженого, працюючого завідуючим складом у ПП ОСОБА_2, військовозобов'язаного, раніше не судимого, -
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України,
Підсудний ОСОБА_1, вчинив розтрату чужого майна, яке було йому ввірене та перебувало в його відданні за слідуючих обставин.
ОСОБА_2 будучи фізичної особою - підприємцем, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №НОМЕР_1 прийняв на роботу 09.02.2009 року ОСОБА_1 на посаду завідуючого складом. Цього ж числа між підприємцем та ОСОБА_1 укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно вказаного типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, підписаним приватним підприємцем ОСОБА_2 та завідуючим складом ОСОБА_1, в п 1. якого зазначено, що працівник, який займає посаду завідуючого складом або виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому цінностей. Також в вказаному договорі в п. 5 вказано, що дія даного договору розповсюджується на весь час роботи з довіреними працівнику матеріальними цінностями підприємства.
Так, завідуючий складом ОСОБА_1, діючи з прямим умислом направленим на розтрату товарно-матеріальних цінностей, які були йому ввірені та перебували в його віддані, будучи матеріально - відповідальною особою, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на початку грудня 2009 року, точної дати в ході слідства встановити не представилось можливим, скоїв розтрату шляхом продажу сторонній особі ввірених йому в підзвіт чотирьох автомобільних шин марки „ROSAVA” БЦ - 20, відповідно до довідки ПП. ОСОБА_2 вартістю 208,75 грн. за одну автомобільну шину, всього на загальну суму 835 гривень. Отримані кошти ОСОБА_1 використав на власні потреби, чим завдав ПП. ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 835 гривень.
Відповідно до акту ревізії від 07.12.2009 року, приватним підприємцем в складі комісії, проведена інвентаризація наявності товаро - матеріальних цінностей на складі, на якому відповідальним за збереження товаро - матеріальних цінностей є ОСОБА_1 Перевіркою виявлено нестачу чотирьох автомобільних шин марки „ROSAVA” БЦ-20 загальною вартістю 835 грн.
Своїми умисними діями завідуючий складом ОСОБА_1, будучи матеріально відповідальною особою, вчинив розтрату товарно-матеріальних цінностей з складу приватного підприємця ОСОБА_2, які перебували в його віданні, на загальну суму 835 грн., чим спричинив приватному підприємцю ОСОБА_2 матеріальних збитків на вказану суму.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України, визнав повністю і показав він працює завідуючий складом ПП ОСОБА_2, на початку грудня 2009 року, точної дати не пам'ятає, скоїв розтрату шляхом продажу сторонній особі ввірених йому в підзвіт чотирьох автомобільних шин марки „ROSAVA” БЦ - 20. Отримані кошти ОСОБА_1 використав на власні потреби, але щиро кається в скоєному.
Підсудний ОСОБА_1 визнав всі фактичні обставини справи, які суд вважає повністю доведеними та такими, що не потребують додаткового дослідження в ході судового слідства, тому відповідно до ст. 299 КПК України суд виніс постанову про обмеження обсягу дослідження доказів по справі лише допитом підсудного.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у розтраті чужого майна, яке було ввірено винному та перебувало в його віданні, підсудний ОСОБА_1, скоїв злочин, передбачений ст. 191 ч.1 КК України.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_1 характеризується позитивно.
Враховуючи вищевикладені обставини, тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного ОСОБА_1, який раніше не судимий, щиросердечно кається в скоєному злочину, сприяв розкриттю злочину, що суд визнає пом”якшуючими обставинами згідно ст. 66 КК України, тому приходить до висновку, що його виправлення можливе з призначенням мінімального покарання, встановленого санкцією ст. 191 ч.1 КК України у вигляді штрафу без застосування додаткової міри покарання.
Судові витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов по справі не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
засудив:
ОСОБА_1 по ст. 191 ч.1 КК України до штрафу на прибуток держави в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 скасувати.
Цивільний позов по справі залишити без розгляду.
На вирок може бути подана апеляція в 15 - добовий строк до Апеляційного суду Полтавської області .