Справа №2-3042/09
№2-175/10
Іменем України
22 березня 2010 року
Октябрський районний суд м.Полтави в складі
Головуючої судді Сороки К.М.
При секретарі Кучарській Т.Є.
За участю прокурора Батраченко В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом прокурора Великобагачанського району Полтавської області в інтересах Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення третейського суду ,-
Прокурор Великобагачанського району Полтавської області звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом про визнання незаконним рішення третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12 червня 2008 року посилаючись на те,що прокуратурою Великобагачанського району Полтавської області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при винесенні судових рішень у справах даної категорії.
Встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12.06.2008 року у справі № 22-2ц/2008 року, на підставі договору безпроцентної позики за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.10 га.
Прокурор вважає ,що рішення третейського суду є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, згідно з поданою мировою угодою, підставами для примирення сторін слугувало те, що в рахунок договірних зобов'язань відповідно до посвідченого безпроцентного договору позики від 17.10.2007 року відповідач по справі ОСОБА_2., визнаючи свої боргові зобов'язання на суму 35 000,00 грн., відмовляється на користь ОСОБА_1 та передає йому у власність земельну ділянку площею 4,10 га, що знаходиться на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, в свою чергу ОСОБА_1 відмовляється від грошових претензій до ОСОБА_2. на зазначену суму.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотання сторін може винести рішення про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнання мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Позивач вказує, що предметом позову ОСОБА_1 були грошові кошти в сумі 35 000, 00 грн., які ОСОБА_2. заборгував за договором безпроцентної позики від 17.10.2007 року.
Однак, за умовами мирової угоди, яка була укладена до проведення третейського розгляду справи відбулася заміна предмету позову (грошові кошти на земельну ділянку (пай), що належить ОСОБА_2.), що суперечить ч.І ст. 175 ЦПК України.
Окрім цього відповідно до п. п. "б" п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про держаний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначеними підпунктами „а", „б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності земель.
Отже, Третейським судом при корпорації «Сила закону» не взято до уваги той факт, що мирова угода порушує норми Земельного кодексу України в частині заборони будь-яким способом відчужувати земельні частки (паї) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель. Звідси випливає, що при розгляді вказаної мирової угоди суд повинен винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжити судовий розгляд.
Згідно з ч.І ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Рішенням Третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12.06.2008 року у справі № 22-2ц/2008 року порушено закріплений Земельним кодексом України мораторій на відчуження земельних ділянок (паїв), який запроваджено з метою уникнення випадків спекуляцій із основним національним багатством - землею до прийняття необхідних нормативно - правових актів, які б запровадили режим законності у сфері ринку землі.
Окрім того, Конституційний Суд України, постановляючи рішення № 1-рп від 10.01.2008 року (справа про завдання третейського суду) мотивував його тим, що здійснення третейськими судами функції захисту, передбачені в абз. 7, ст. 2, ст. 6 закону України «Про третейські суди», є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України. Відповідно до ст. 46 цього Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, тому ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
У випадку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду таке рішення не може бути виконане лише сторонами спору, а потребує здійснення певних дій органу державної реєстрації прав.
Згідно ст. ст. 181,182 ЦК України земельні ділянки належать до об'єктів нерухомості, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною та здійснюється відповідним органом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа, організація чи казенне підприємство не підвідомчі третейським судам.
Враховуючи те, що на відчуження земельних ділянок накладено мораторій, до зняття якого саме держава регулює земельні правовідносини, а в даному випадку її інтереси представляє Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області, оскільки зазначені вище земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту, вона є зацікавленою стороною у вирішенні даного спору, яка не була залучена третейським судом.
Таким чином, ще однією підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідності до ч. З ст. 51 Закону України «Про третейські суди» є непідвідомчість справи, по якій прийнято це рішення, третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому Законом регламентовано, що прокурор самостійно визначає підстави представництва та його форми.
Таким чином, формою представництва інтересів держави є звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області.З огляду на вищезазначене ,прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Посітйно діючого третейського суду «Сила закону» від 12.06.2008 року.
В судовому засіданні прокурор Батраченко В.В. позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з наведених в позові підстав.
Представники постійно -діючого третейського суд «Сила закону» та сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2. повторно до суду не з»явилися,будучи повідомленими про час та місце слухання справи в суді.
У відповідності до ст..169 ч.4 ЦПК України суд вважає за можливе постановити заочне рішення по справі.
Заслухавши позовні вимоги прокурора,вивчивши матеріали справи,суд прийшов до висновку про задоволення вимог прокурора в повному об»ємі.
Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12.06.2008 року у справі № 22-2ц/2008 року, на підставі договору безпроцентної позики за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.10 га.
Так, згідно з поданою мировою угодою, підставами для примирення сторін слугувало те, що в рахунок договірних зобов'язань відповідно до посвідченого безпроцентного договору позики від 17.10.2007 року відповідач по справі ОСОБА_2., визнаючи свої боргові зобов'язання на суму 35 000,00 грн., відмовляється на користь ОСОБА_1 та передає йому у власність земельну ділянку площею 4.10 га, що знаходиться на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, в свою чергу ОСОБА_1 відмовляється від грошових претензій до ОСОБА_2. на зазначену суму.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотання сторін може винести рішення про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Позивач вказує, що предметом позову ОСОБА_1 були грошові кошти в сумі 35 000, 00 грн., які ОСОБА_2. заборгував за договором безпроцентної позики від 17.10.2007 року.
Однак, за умовами мирової угоди, яка була укладена до проведення третейського розгляду справи відбулася заміна предмету позову (грошові кошти на земельну ділянку (пай), що належить ОСОБА_2.), що суперечить ч.І ст. 175 ЦПК України.
Окрім цього відповідно до п. п. "б" п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про держаний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначеними підпунктами „а", „б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності земель.
Отже, Третейським судом при корпорації «Сила закону» не взято до уваги той факт, що мирова угода порушує норми Земельного кодексу України в частині заборони будь-яким способом відчужувати земельні частки (паї) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель. Звідси випливає, що при розгляді вказаної мирової угоди суд повинен винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжити судовий розгляд.
Згідно з ч.І ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Рішенням Третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12.06.2008 року у справі № 22-2ц/2008 року порушено закріплений Земельним кодексом України мораторій на відчуження земельних ділянок (паїв), який запроваджено з метою уникнення випадків спекуляцій із основним національним багатством - землею до прийняття необхідних нормативно - правових актів, які б запровадили режим законності у сфері ринку землі.
Окрім того, Конституційний Суд України, постановляючи рішення № 1-рп від 10.01.2008 року (справа про завдання третейського суду) мотивував його тим, що здійснення третейськими судами функції захисту, передбачені в абз. 7, ст. 2, ст. 6 Закону України «Про третейські суди», є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України. Відповідно до ст. 46 цього Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, тому ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
У випадку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду таке рішення не може бути виконане лише сторонами спору, а потребує здійснення певних дій органу державної реєстрації прав.
Згідно ст. ст. 181,182 ЦК України земельні ділянки належать до об'єктів нерухомості, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною та здійснюється відповідним органом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа, організація чи казенне підприємство не підвідомчі третейським судам.
Враховуючи те,що на відчудження земельних ділянок накладено мараторій,до зняття якого саме держава регулює земельні правовідносини, в випадку даного спору інтереси держави представляє Великобагачанська державна районна адміністрація Полтавської області,є зацікавленою стороною, а спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту , тому райдержадміністрацію необхідно залучати до участі в справі . З огляду на зазначене, суд вважає,що вказаний спір не підвідомчий третейському суду, оскільки спір стосується інтересів держави а не сторін,між якими виник спір з приводу боргових зобов»язань.
Таким чином суд прийшов до висновку про скасування рішення третейського суду,як незаконного.
Викладене підтверджується матеріалами справи.
Керуючись ст. 121 Конституції України ст..5,10,60.224 ЦПК України ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», , ст. ст. 2, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», суд,-
Позов Прокурора Великобагачанського району Полтавської області задовольнити
Визнати незаконним та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 12.06.2008 року у справі № 22-2ц/2008 року про визнання за договором безпроцентної позики за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.10 га.
На заочне рішення може бути подано заяву про його скасування протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя К.М.Сорока.