Справа № 2а - 460/2010 р.
19 травня 2010 р. м.Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Сьорі С.І., при секретарі - Головньовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень заступника командира взводу Кобеляцької окремої роти ДПС підпорядкованої ГУ МВС України в Полтавській області, за участю третьої особи - Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області про припинення провадження по протоколу, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, видалення з бази даних запису про вчинення правопорушення,
30.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд припинити провадження по Пртотоколу від 28.03.2010 року, як такому, що складений із порушенням законодавства, містить завідомо неправдиві факти і відсутністю в його діях складу правопорушення, скасувати постанову від 28 березня 2010 року складену на основі вказаного протоколу та видалити з відповідної бази даних запис про здійснення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Свої вимоги мотивував тим, що 28.03.2010 року інспектором ДПС Кобеляцької роти Крайником Ю.А. відносно нього було складено протокол серії ВІ № 122106 від 28.03.2010 року про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Із зазначеною постановою та протоколом він не згодний, оскільки вказаного правопорушення не вчиняв. Так, дійсно 28 березня 2010 року він, керуючи автомобілем КІА д/н НОМЕР_4, рухався по дорозі Полтава - Кременчук у загальному потоці попутного та зустрічного транспорту, із дотриманням максимально допустимої швидкості руху у межах даної дороги, 90 км/год.. Перед в'їздом в населений пункт Андрійки він почав знижувати швидкість до 60 км/год., коли його зупинив інспектор ДАІ і повідомив, що той перевищив допустиму швидкість руху. Після цього інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Протокол був складений на підставі показів приладу «Визир», а саме відеозапису, з якого неможливо встановити, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, оскільки позаду нього на великій швидкості рухався інший автомобіль. Крім того, покази зазначеного приладу не можуть використовуватися в якості доказів, оскільки він не має відповідних дозвільних документів в Україні. Також, зазначив, що відповідно до розпорядження МВС № 466 від 21.05.2009 року працівникам ДПС заборонено здійснювати фіксацію порушень встановленого швидкісного режиму руху у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, тоді як патрульний автомобіль працівників ДАІ знаходився приблизно на відстані 500 метрів від дорожнього знаку 5.45.. Факт відсутності в його діях складу правопорушення може також підтвердити свідок - ОСОБА_3, яка знаходилася в його автомобілі, і пояснення якої інспектор ДАІ не взяв до уваги. Крім того, що стосується приладу « ВИЗИР» відповідно до інструкції затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 року № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.
Враховуючи вищевикладене, вважає дії інспектора незаконними, оскільки правила дорожнього руху він не порушував, а тому просить постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, припинити провадження по протоколу та видалити з відповідної бази даних запис про здійснення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, що зазначені в ньому, а також пояснив, що дійсно 28.03.2010 року він рухався на автомобілі КІА. Перед населеним пунктом «Андрійки» почав знижувати швидківсть руху до 60 км./годину. За ним їхав автомобіль білого кольору. Працівник ДАІ зупинив його автомобіль, а автомобіль, що рухався позаду не зупинив. Після зупинки працівник ДАІ повідомив, що він був зупинений за перевищення швидкості та запропонував пройти до службового автомобіля для перегляду відеозапису. На відеозапису рухалось два автомобілі, а коли в кадрі був лише його автомобіль, то швидкість руху була 60 км/год. Інспектор склав протокол і приніс його до автомобіля. На пропозицію роз»яснити йому його права, інспектор відповів читай в «Інтернеті». Коли почав заповнювати пояснення, то інспектор сказав, що він не має права вказувати свідків, сказав, що запиши свідків внизу. Коли написав пояснення в протоколі, то працівник ДАІ відразу йому віддав протокол та постанову. В протоколі написав, що рухався зі швидкістю 70 км./год. так як ця швидкість була зазначена на відеозапису. Можливо ця швидкість була до знаку «населений пункт».
Відповідач - Заступник командира взводу Кобеляцької окремої роти ДПС Крайник Ю.А. в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
З Кобеляцької роти ДПС ДАІ надійшло заперечення, в якому проти задоволення позову заперечують та просять справу розглянути без участі Крайника Ю.А.. В заперечені зазначили, що 28.03.2010 року о 17.20 год. під час несення служби заступником командира взводу Крайником Ю.А. було зафіксовано порушення правил дорожнього руху водієм автомобілю КІА, д/н НОМЕР_4, а саме: перевищення швидкості руху на 30 км/год. в межах населеного пункту с. Андрійки, позначеного знаком 5.45. Фіксація зазначеного правопорушення була здійснена приладом «ВІЗІР» та зроблено відповідний відеозапис, який було надано водію для ознайомлення.На підставі вказаного відеозапису, відповідно до вимог інструкції з діяльності підрозділів ДПС, Крайником Ю.А. було складено протокол та винесено постанову про притягнення водія - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч1 КУпАП. Відповідно до КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, однак позивач жодного доказу в обґрунтування своїх вимог не надав. Що стосується твердження позивача про неможливість використання технічного засобу фіксації швидкості руху «ВИЗИР», у зв'язку з відсутністю дозвільних документів, вони є безпідставними, оскільки відповідно до свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, «ВИЗИР» № 0812426 придатний до застосування та може застосовуватися до 15 січня 2011року. Крім того, факт вчинення правопорушення зафіксовано на відеозаписі. Враховуючи викладене, вважають позов ОСОБА_1 безпідставним, необґрунтованим, а його дії такими, що спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності, а тому в задоволенні його позову просять відмовити.
Третя особа - ВДАІ ГУМВС України в Полтавській області свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку
Суд вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 28.03.2010 року перебувала в якості пасажира в автомолібі, яким керував її чоловік. Швидкість руху була 60 км/год. Їх зупинив працівник ДАІ та попросив пройти чоловіка до службового автомобіля, сказав, що було перевищення швидкості. Коло чоловік повернувся до автомобіля то сказав, що складають протокол за перевищення швидкості. Потім прийшов з протоколом вже інший працівник ДАІ, не той що зупиняв автомобіль. Чоловік почав заповнювати пртокол, а працівник ДАІ казав йому, що тут не пиши, свідків не пиши. Чоловік попросив роз»яснити статті, однак працівник ДАІ сказав, що якщо ти такий розумний то читай в «Інтернеті». За їхнім автомобілем рухався ще один автомобіль. Коли чоловік заповнив протокол то працівник ДАІ відразу віддав протокол та постанову. Ми запитали чому так швидко, то працівник ДАІ сказав, що оскаржуйте в суді.
Згідно ст..246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.254 КупАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено в судовому засіданні, 28.03.2010 року заступником командира взводу Кобеляцької окремої роти ДПС старшим лейтенантом міліції Крайником Ю.А. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВІ №122106 відповідно до якого 28.03.2010 року о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем КІА д/н НОМЕР_4 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР перевищив швидкість більше 20 км./год. (90). Швидкість вимірювалась приладом «ВІЗІР» №0812426, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КупАП.
Згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 зазначив, що рухався зі швидкістю 70 км./год. в населеному пункті «Андрійки», як це видно на відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 122 КпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину.
28.03.2010 року заступником командира взводу Кобеляцької окремої роти ДПС старшим лейтенантом міліції Крайником Ю.А. було винесено постанову серії ВІ № 052676 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн..
Згідно із вказаною постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 28.03.2010 року о 17.20 год., керуючи автомобілем КІА, д/н НОМЕР_4, в межах населеного пункту позначеного дорожнім знаком 5.45 ПДР , перевищив швидкість більше 20 км/год.(90). Швидкість вимірювалася приладом « ВІЗІР» № 0812426.
Відповідно до ст..283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, що до якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно ст..33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно п. 1.11. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» зобов'язано працівників Державтоінспекції під час винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено , що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, в ній взагалі не наведено доказів, на яких грунтувається висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КупАП, не зазначено, які пояснення давав позивач при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не зазначено мотивів відхилення тверджень ОСОБА_1. про те, що він рухався із швидкість 70 км./год. та не зазначено, які, передбачені ст.33 КУпАП обставини, врахував відповідач при накладенні на позивача адміністративного стягнення.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що при накладенні на позивача відповідачем адміністративного стягнення було порушено загальні засади накладення адміністративного стягнення, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а сама оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст.283 КупАП.
Відповідно до свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/1945234 від 15.01.2010 року, виданого державним підприємством Всеукраїнським державним науково - виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписуючий «ВИЗИР» № 0812426 на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування.. Дане свідоцтво чинне до 15 січня 2011 року.
Посилання позивача на п. 13.2 Інструкції № 1111 від 13.11.2006 року, який передбачає, що до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкцію та склали відповідні заліки з правил їх застосування , як на підставу того, що командир взводу старший лейтенант міліції Крайник Ю.А., не мав допуску до роботи з технічним приладом суд до уваги не бере, оскільки зазначена інструкція , в тому числі і вказаний пункт був скасований на підставі наказу МВС України № 111 від 27 березня 2009 року.
З наведених вище підстав суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача про додержання відповідачем під час складення протоколу вимог п.12.12.6 Інструкції № 1111 від 13.11.2006 року.
Згідно постанови серії ВІ № 052676 позивач перевищив швидкість руху в межах населеного пункту позначеного знаком 5.45 більш ніж на 20 км/год. та рухався зі швидкістю 90 км/год.
Відповідно до ст.251 КуПАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пояснень позивача, зазначених у протоколі серії ВІ № 122106 від 28.03.2010 року, він рухався зі швидкістю 70 км./год..
Згідно пояснень позивача та свідка ОСОБА_3, що були дані в судовому засіданні, в населеному пункті Андрійки, позивач рухався на автомобілі із швидкістю 60 км./год.
Відповідно до п.1.4, Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку.
П. 1.5. Ропорядження, зобов'язано працівників ДПС ДАІ перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості “ВИЗИР” робити знімки службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості та в разі необхідності долучати до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації порушення.
Як встановлено судом, вимоги п.1.4, п. 1.5 даного розпорядження відповідачем дотримано не було.
Згідно тверджень відповідача, порушення вимог ПДР України було зафіксовано за допомогою радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візір» та за допомогою вказаного приладу зроблено відеозапис.
Як вбачається із переглянутого в судовому засіданні відеозапису наданого відповідачем, по автодорозі, з моменту початку відеозапису, рухається два автомобіля, а тому у суду відсутні достатні підстави вважати, що відповідачем за допомогою вимірювача швидкості «Візір» було зафіксовано саме швидкість руху автомобіля під керуванням позивача.
Крім того, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що автомобіль, швидкість руху якого вимірювалась відповідачем, рухається по автодорозі зменшуючи швидкість з 90 км/год. до 42 км/год. на відрізку часу з 17:20:52 год. до 17:21:09 год., тоді як вже у 17:21:10 прилад зафіксував швидкість руху - 75 км/год., що є технічно неможливим.
Виходячи з викладеного, суд зазначений відеозапис до уваги не приймає, а інші докази, що б підтверджували факт того, що позивач, керуючи автомобілем перевищив швидкість руху більше ніж на 20 км./год. в населеному пункті позначеному знаком 5.45 в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні і таких доказів відповідачем, в супереч вимогам ст.71 КАС України, суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутні належні докази того, що 28.03.2010 року о 17 годині 20 хвилин позивач керуючи автомобілем КІА д/н НОМЕР_4 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР перевищив швидкість більше 20 км./год, а тому позов в частині скасування оскаржуваної постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача щодо припинення провадження по протоколу від 28.03.2010 року, як такому, що складений з порушенням законодавства, містить завідомо неправдиві факти і відсутністю в його діях складу правопорушення, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.284 КУпАП за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення, постанова про застосування заходів впливу чи постанова про закриття справи.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством не визначено порядку та не передбачено підстав припинення судом провадження по протоколу про адміністративне правопорушення, а передбачено зокрема підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, в зв»язку з чим в задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Що стосується позовних вимог про видалення з відповідної бази даних запису про здійснення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КупАП то суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити оскільки скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Керуючись ст.11,69,71,86,100,102,159-163,167 КАС України ст.ст.9,10,33,122ч1,268,287-289,17,18 КупАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень заступника командира взводу Кобеляцької окремої роти ДПС підпорядкованої ГУ МВС України в Полтавській області, за участю третьої особи - Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області про припинення провадження по протоколу, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, видалення з бази даних запису про вчинення правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВІ 052676 від 28.03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області позивачем протягом десяти днів починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 21.05.2010 року, а відповідачем протягом десяти днів починаючи з дня отримання постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду або скарга може бути подана позивачем на протязі десяти днів, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, починаючи з дня складання постанови у повному обсязі тобто з 21.05.2010 року, а відповідачем протягом десяти днів починаючи з дня отримання постанови суду.
Суддя: