ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/11815.03.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»
Про визнання договору недійсним № 2008-41/ДС-LC-2
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Петрова І.Г. (за дов. №04/140 від 29.09.2009 р.)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»до відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»про визнання договору № 2008-41/ДС-LC-2 на відкриття та обслуговування документарного акредитиву від 21.05.2008 р. недійсним з моменту укладення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що умовами договору не визначено строк його дії та відповідальність відповідача, що є підставою недійсності договору.
Ухвалою від 15.02.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/118.
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що спірний договір укладався відповідно до вимог чинного законодавства та підстави його недійсності відсутні.
У судове засідання 15.03.2010 р. представники позивача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив:
21.05.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «3 КОМ»(нова назва «Фактор Ексім») (наказодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк»(правонаступник відкрите акціонерне товариство «БМ Банк») (банком) було укладено договір № 2008-41/DC-LC-2 на відкриття та обслуговування документарного акредитиву (далі - Договір).
Предметом Договору є відкриття банком за заявою наказодавця безвідкличного, підтвердженого документарного акредитиву на суму 7482975 доларів США строком до 23.06.2008 р. включно на користь бенефіціара, у забезпечення виконання зобов'язань наказодавця перед бенефіціаром за контрактом і згідно із заявою наказодавця на відкриття акредитива та зобов'язання наказодавця сплатити комісійну винагороду за послуги банку з надання акредитиву і виконати інші платіжні та/або неплатіжні зобов'язання перед банком, а також інші свої зобов'язання, передбачені цим Договором.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що в разі неналежного виконання сторонами зобов'язань, встановлених цим Договором, винна сторона несе перед другою стороною відповідальність, передбачену законодавством України.
Згідно з п. 4.2 Договору випадку прострочення перерахування наказодавцем сум комісійної винагороди та/або сум відшкодування витрат, передбачених пунктами 3.1 та 3.2 цього Договору, та неможливості списання таких сум банком самостійно з рахунків наказодавця, наказодавець зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, в якому відбулося таке прострочення.
Відповідно до п. 5.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань наказодавця за цим Договором.
Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладаючи спірний Договір, сторони узгодили, що у разі порушення зобов'язання винна сторона (позивач, або відповідач) несе відповідальність згідно вимог законодавства.
Строком дії договору є період виконання зобов'язання наказодавцем.
Також сторони погодили ціну Договору, що ними не заперечується.
Таким чином судом встановлено, що укладаючи Договір сторони досягли згоди, щодо усіх його істотних та визначених ними умов Договору.
Твердження позивача про те, що строк має бути визначений конкретною датою не приймається судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Умовою, з якою сторони пов'язали строк дії, є виконання зобов'язання наказодавцем, тобто Договір укладено на невизначений строк, що передбачено чинним законодавством, посилання позивача на конкретну дати, як на істотну умову Договору є безпідставним.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.
Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач помилявся, або навмисно ввів його в оману щодо уповноваженої особи укладаючи Договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, наданими позивачем, не доведено, що Договір суперечить вимогам чинного законодавства.
Інших доказів недійсності Договору, ніж ті, що містяться в позовних вимогах, позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити.
СуддяС.А. Ковтун
Рішення підписано 11.05.2010 р.