ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/58219.03.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/582
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів»
доДержавного комітету України з державного матеріального резерву;
Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий день»;
Державного підприємства «Ресурспостач»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Експерт»
провизнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача- Колесник Ю.В.
від відповідача 1- Брега Т.М.
від відповідача 2- не з'явився
від відповідача 3- не з'явився
від третьої особи- Горєв В.О.
В жовтні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів»(надалі - ВАТ «Херсонський завод карданних валів») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Держкомрезерв), Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий день»(надалі - ТОВ «Новий день») про визнання недійсним договору № 31/2 від 11.10.2007 р. з продажу прав вимоги в частині, що стосується права вимоги повернення майна до ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням прав і інтересів позивача та норм чинного законодавства, оскільки порушує його право власності. Так, позивач посилається на те, що актами Конторольно-ревізійного управління (надалі - КРУ) від 29.11.2000 р. та 31.10.2005 р. не було встановлено факту самовільного відчуження матеріальних цінностей, а тому продаж цих матеріальних цінностей у відповідності до Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 677, суперечить законодавству України.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 203, 215, 316, 317, 319, 321, 514, 601 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. порушено провадження у справі, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Позивач 25.11.2009 р. та 23.02.2010 р. звертався до суду з клопотаннями про зупинення розгляду справи № 14/582 у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва іншої справи № 14/448.
Вказані клопотання відхилені судом за необґрунтованістю, а також за відсутністю підстав для зупинення провадження у справі, передбачених ст. 79 ГПК України.
Поряд з цим, Держкомрезерв звернувся до суду з клопотанням від 02.12.2009 р. № 839/юр про залучення до участі у справі Державного підприємства «Ресурспостач»(надалі - ДП «Ресурспостач») в якості третьої особи та про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП «Ресурспостач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Експерт»(надалі - ТОВ «Ресурс-Експерт») та відкладав розгляд справи на 27.01.2010 р.
Поряд з цим, строк вирішення спору у даній справі продовжено ухвалою Голови господарського суду міста Києва від 11.01.2010 р. відповідно до ст. 69 ГПК України.
В подальшому, ТОВ «Ресурс-Експерт»27.01.2010 р. звернулось до суду з заявою про вступ у справу у якості третьої особи та з клопотанням про витребування у позивача нарядів на відпуск матеріальних цінностей згідно договору № 67 від 29.04.1998 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - ДП «Ресурспостач»та відкладено розгляд справи на 24.02.2010 р.
Також, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. судом в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Держкомрезерва документи, необхідні для вирішення спору.
24 лютого 2010 року Держкомрезерв подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Разом з тим, 24.02.2010 р. позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд визнати недійсним договір № 31/2 від 11.10.2007 р. з продажу прав вимоги в частині, що стосується права вимоги повернення майна до ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
ДП «Ресурспостач»подало до суду пояснення по справі, відповідно до яких просить суд припинити провадження у справі стосовно ДП «Ресурспостач», оскільки, на його думку, ДП «Ресурспостач», не є належним відповідачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2010 р. суд відклав розгляд справи на 19.03.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судове засідання 19.03.2010 р. представники ВАТ «Херсонський завод карданних валів», Держкомрезерву та ТОВ «Ресурс-Експерт»з'явились.
Позивач звернувся до суду з клопотаннями про витребування доказів та про призначення судової експертизи.
Представник Держкомрезерву та ТОВ «Ресурс-Експерт»заперечили проти поданих клопотань.
Суд відмовив ВАТ «Херсонський завод карданних валів»в задоволенні клопотань у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Поряд з цим, ТОВ «Ресурс-Експерт»в судовому засіданні подало пояснення на позовну заяву, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представники ТОВ «Новий день»та ТОВ «Ресурс-Експерт»в судове засідання 19.03.2010 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 677, ст. ст. 512-516, 656 ЦК України, на підставі рішення комісії про результати відкритого конкурсу, оформленого протоколом засідання комісії від 27.09.2007 р. № 9 та попереднього договору від 20.09.2007 р. № 31, 11 жовтня 2007 року між ДП «Ресурспостач»(кредитор) та ТОВ «Новий день»(новий кредитор) укладено договір № 31/2 з продажу прав вимоги (надалі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору предметом договору є оплатна передача ДП «Ресурспостач»(кредитор) на користь ТОВ «Новий день»(новий кредитор) прав вимоги до боржників, зокрема, до ВАТ «Херсонський завод карданних валів»всі права вимоги, що виникли з акту перевірки КРУ Держкомрезерву від 31.10.2005 р., у тому числі повернення майна - сталь сортова конструкційна в кількості 710,1 т., сталь листкова конструкційна гарячекатана в кількості 93,1 т., сталь сортова холоднотягнута в кількості 11,3 т., труби катані (загального призначення) в кількості 97,02 т., труби тонкостінні електрозварні вуглецеві в кількості 43 тис. м., сплави та суміші тверді в кількості 7,3 кг., інструмент металорізальний спеціальний в кількості 364 шт., інструмент алмазний в кількості 72 шт., інструмент абразивний в кількості 32 шт., підшипники кочення роликові в кількості 1904180 шт.
В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, особа, яка заявляє вимогу про визнання оспорюваного правочину недійсним і яка не була стороною вказаного правочину, першочергово повинна довести порушення вчиненням правочину своїх прав і законних інтересів.
В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач вважає, що укладення договору № 31/2 від 11.10.2007 р. та проведення конкурсу з продажу прав вимоги порушує його права на майнові цінності, які, за твердженням позивача, належать йому на праві власності.
Так, позивач посилається на те, що актами КРУ від 29.11.2000 р. та 31.10.2005 р. не було встановлено факту самовільного відчуження матеріальних цінностей, а тому продаж цих матеріальних цінностей у відповідності до Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 677, суперечить законодавству України.
Крім того, позивач зазначає, що для відступлення права вимоги необхідна наявність права у особи, яка це право відступає. В зв'язку з тим, що у Держкомрезерву було відсутнє право власності на вищезазначене майно, відповідно до цього він не мав право на уступку ТОВ «Новий день»вимог щодо цього майна.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм, майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Разом з тим, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.1998 р. № 331-014 (має гриф «Таємно») щодо розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та реалізації їх на конкурсі, між Держкомрезервом та ВАТ «Херсонський завод карданних валів»був укладений договір № 67 від 22.04.1998 р. про відпуск матеріальних цінностей з мобілізаційного резерву, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання оплатити Держкомрезерву вартість отриманих матеріальних цінностей.
Пунктом 3.1 договору № 67 від 22.04.1998 р. встановлено, що продукція відпускається з мобілізаційного резерву по нарядах на відпуск, які надаються Держкомрезервом після здійснення оплати їх вартості.
Відповідно до п. 15 Указу Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі»від 21.01.1998 р. № 41/98 відпуск цінностей з державного резерву без попередньої оплати заборонений.
Відповідно до матеріалів справи, позивач частково здійснив оплату матеріальних цінностей за договором № 67 від 22.04.1998 р., що підтверджується нарядами Держкомрезерву на відпуск матеріальних цінностей: № 179 від 11.08.1998 р., № 703 від 24.12.2002 р., № 636 від 04.12.2002 р., № 685 від 20.12.2002 р., № 575 від 12.11.2002 р., № 523 від 26.06.2003 р., № 419 від 23.05.2003 р., № 287 від 16.04.2003 р., № 171 від 21.03.2003 р., № 161 від 20.03.2003 р., № 80 від 17.02.2003 р., № 66 від 11.02.2003 р., № 1 від 14.01.2003 р., № 190 від 12.02.2004 р., № 189 від 12.02.2004 р., № 1653 від 18.08.2004 р.
Листом № 29 т від 24.10.2001 р. позивач повідомив Держкомрезерв про самовільне використання матеріальних цінностей на суму 853,3 тис. грн.
За наслідками перевірки окремих питань фінансової діяльності ВАТ «Херсонський завод карданних валів», проведеної Головним КРУ Держкомрезерву складений акт від 31.10.2005 р., зафіксовано наявність заборгованості ВАТ «Херсонський завод карданних валів»перед Держкомрезервом за використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, зокрема: сталь сортова конструкційна - 710 т.; сталь листова конструкційна ГК - 93,1 т; сталь сортова холодно тягнута - 11,3 т; труби катані загального призначення - 97,02 т; труби тонкостінні електрозварювальні - 43,0 тис. м; слави та тверді суміші - 7,3 кг; інструмент металорізальний спеціальний - 364 шт.; інструмент алмазний - 72 шт.; інструмент абразивний -32 шт.; підшипники кочення роликові - 1904180 шт.
Поряд з цим, незабезпечення збереження вищезазначених матеріальних цінностей, підтверджується також актом контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву від 11.07.2007 р.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей здійснюється без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Крім того, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 677 «Про затвердження Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву»(надалі -Порядок), Держкомрезерв може прийняти рішення про продаж прав вимоги не раніше ніж через рік після встановлення факту нестачі, самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву відповідальним зберігачем і т.д. Якщо відповідні права вимоги є або були предметом судового розгляду, держкомрезерв також може прийняти рішення про їх продаж.
З врахуванням даної норми, заборгованість позивача перед Держкомрезервом була включена в реєстр прав вимоги, які підлягають продажу Державним комітетом України з державного матеріального резерву, що затверджений наказом Держкомрезерву від 28.04.2007 № 154/1.
Відповідно до вказаного Порядку Держкомрезерву надано право здійснювати продаж права вимоги до підприємств, які з тих чи інших обставин є боржниками Держкомрезерву.
Так, пунктом 9 Порядку передбачено, що організаційні заходи щодо проведення конкурсу можуть бути здійснені Держкомрезервом або підприємством, установою чи організацією, що належать до сфери управління Держкомрезерву.
Враховуючи викладене, між Держкомрезервом та ДП «Ресурспостач»був укладений договір доручення від 17.09.2007 р. № юр-3/2007 відповідно до умов якого ДП «Ресурспостач»приймає на себе зобов'язання вчинити від імені Держкомрезерву юридичні та інші дії, направлені на погашення дебіторської заборгованості Держкомрезерву до Боржників, за допомогою правових та економічних заходів, у тому числі здійснювати, зокрема, організаційні заходи щодо приведення конкурсів з продажу Прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву; заходи, спрямовані на збір та систематизацію інформації; організацію продажу прав вимоги; підготовку та укладення відповідних договорів з переможцями конкурсу; забезпечення контролю за виконанням договорів, укладених з переможцями конкурсу (п. 2.1).
Позивач зазначає, що правочин укладений між ДП «Ресурспостач»та ТОВ «Новий день»щодо продажу права вимог, суперечить законодавству, адже продавцем вимог виступає особа, що не мала права його вчиняти (відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності), оскільки ані ДП «Ресурспостач», ані Держкомрезерв не були власником матеріальних цінностей. Крім того, як зазначає позивач, Держкомрезерв не делегував цих повноважень ДП «Ресурспостач». На думку позивача, укладання договору відбулось всупереч приналежності матеріальних цінностей позивача та проведення розрахунку, шляхом заліку боргу з погашенням витрат за зберігання матеріальних цінностей в порядку ст. 601 ЦК України. Також, ДП «Ресурспостач»та ТОВ «Новий день»на підставі договору передали вимогу щодо повернення матеріальних цінностей, яка не викладена в акті КРУ від 31.10.2005 р., що суперечить ст. 514 ЦК України. Продаж прав вимог відбувся на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 677 «Про затвердження Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву», як самовільно відчужених матеріальних цінностей, хоча факту самовільного відчуження не було.
Відповідно до умов вказаного договору доручення, на підставі інформації комісії про предмет та умови продажу прав вимоги ДП «Ресурспостач»опублікувало оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» про проведення відкритого конкурсу з продажу прав вимоги до ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено переважне право зберігача матеріальних цінностей державного резерву на придбання прав вимоги, які виникли до нього у Держкомрезерву у зв'язку з самовільним відчуженням матеріальних цінностей, та переважне право на першочергове повідомлення щодо проведення конкурсу з продажу прав вимоги, позивач не був позбавлений права прийняти участь у цьому конкурсі.
За результатами конкурсу переможцем було визначено ТОВ «Новий день», з яким в подальшому, як зазначалось вище, ДП «Ресурспостач»укладено договір № 31/2 від 11.10.2007 р. з продажу права вимоги до боржників включаючи і ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення своїх прав і інтересів вчиненням правочину, не спростовано наявності у сторін договору необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також не доведено обставин невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а позивачем не доведено порушення своїх прав і інтересів (ст. 1 ГПК України).
Крім того суд звертає увагу на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 215 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий у інший спосіб встановлений чинним законодавством, зокрема, захисту права власності.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 07.04.2009 р. у справі № 8/255-08.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору № 31/2 від 11.10.2007 р. недійсним в частині, що стосується права вимоги повернення майна до ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 05.05.2010 р.