ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/13314.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінленд"
про стягнення 477 520,02 грн. та розірвання договору поставки продукції № 356
від 24.01.2008р.
Суддя Хоменко М.Г. Представники:
від позивача -БатюкО.О.
від відповідача -не з»явилися
У судовому засіданні 14.04.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінленд" на користь позивача 477520,02 грн. заборгованості за договором поставки продукції № 356 від 24.01.2008р., 3300,00 грн. витрат на послуги адвоката, 4860,21 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та про розірвання договору поставки продукції № 356 від 24.01.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 15/133 та призначено її розгляд на 14.04.2010р.
14.04.2010р. через канцелярію суду Відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 477520,02 грн. та розірвання договору поставки продукції № 356 від 24.01.2008р. Крім того, у наданому відзиві Відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат в зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
Відповідач у судове засідання в черговий раз не з'явися, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
24.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінленд" (далі - Відповідач) укладено Договір поставки продукції № 356 (далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у справі), відповідно до умов якого Відповідач (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність Позивача (Покупця) матеріально-технічні ресурси (надалі - продукція), та забезпечити Позивача (Покупця) сертифікатом якості на продукцію, а Позивач (Покупець) зобов'язувався прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.
Договір укладено на умовах 100% попередньої оплати вартості продукції.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору Позивач здійснює 100% попередню оплату вартості продукції на розрахунковий рахунок Відповідача згідно виставлених рахунків.
25.01.2008р. Позивач платіжними дорученнями № 11 та № 12 від 25 січня 2008 року оплатив рахунки Відповідача № 00000016 від 24.01.2008р. та № 00000017 від 25.01.2008р., сплативши на поточний рахунок Відповідача 878720,00 грн., що підтверджується банківською випискою (належним чином засвідчена копія наявна у справі).
Відповідно до додатку № 1 від 24.01.2008 року до Договору, Відповідач (Постачальник) зобов'язався поставити у лютому 2008 року на умовах СРТ (станція призначення - Фундукліївка) 256 тон аміачної селітри марки "Б" ДСТУ 2-85 по ціні 1629,17 грн. без ПДВ за одну тону, загальною вартістю 500480,00 грн.
Відповідно до додатку № 2 від 25.01.2008 р. до Договору, Відповідач (Постачальник) зобов'язався поставити у лютому 2008 року на умовах СРТ (станція призначення - Лохвіца) 192 тони аміачної селітри марки "Б" ДСТУ 2-85 по ціні 1641,67 грн. без ПДВ за одну тону, загальною вартістю 378240,00 грн.
Таким чином, Відповідач (Постачальник) зобов'язувався у лютому 2008 року поставити Позивачу (Покупцю) 448 тон аміачної селітри на загальну суму 878720,00 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції частково, а саме поставив Позивачу продукцію в кількості 128 тон (замість 448 тон) загальною вартістю 251199,98 грн., що підтверджується накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:
- накладна № 00000032 від 12.03.2008 р. на суму 125119,99 грн.;
- накладна № 00000033 від 13.03.2008 р. на суму 126079,99 грн.
В зв'язку з недопоставкою продукції Відповідач повернув Позивачу попередню оплату в розмірі 150000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії наявні у справі).
Станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача складає 477520,02 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2009р. (належним чином засвідчена копія наявна у справі).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було істотно порушено умови Договору щодо поставки продукції, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем- не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 477520,02 грн. основного боргу та щодо розірвання договору поставки продукції № 356 від 24.01.2008р. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 3300,00 грн. витрат на адвокатські послуги, наданих відповідно до договору доручення від 21.12.2009 року.
Що стосується додаткових витрат, понесених у зв'язку із досудовим врегулюванням спору та підготовкою до судового розгляду справи в сумі 3028,57 грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Відповідного до п. 12 зазначеного роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Факт понесення Позивачем цих витрат підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 28 від 21.12.2009р. Надання послуг саме адвокатом підтверджується копією адвокатського свідоцтва, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3300,00 грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованою, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.
Що стосується забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд вважає заяву позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 4860,21 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки продукції № 356 від 24.01.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінленд" (03055, м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, офіс 408; код ЄДРПОУ 31243226) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (18035, м. Черкаси, вул. Ткаліча, 3; поштова адреса: 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 170; код ЄДРПОУ 35274677).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінленд" (03055, м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, офіс 408; код ЄДРПОУ 31243226; банківські реквізити: р/р 26024631 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (18035, м. Черкаси, вул. Ткаліча, 3; поштова адреса: 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 170; код ЄДРПОУ 35274677, р/р 260000132980 в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627) 477520 (чотириста сімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 02 коп. основного боргу, 3300 (три тисячі триста) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 21 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінленд".
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата підписання рішення: 11.05.2010