Справа № 752/6088/21
Провадження № 3/752/3711/21
іменем України
17 березня 2021 року суддя Голосіївського суду міста Києва Кахно І .А, розглянувши матеріали справи, що надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП не відомий), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
24 жовтня 2020 року о 03 год. 05 хв. на вулиці Антоновича, 122 в місті Києві, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Mercedes-Benz»», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: а саме - запах алкоголю з порожнини рота.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилась у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялася судом про розгляд адміністративного матеріалу належним чином. Клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило. Інформація про судові засідання є загальнодоступною та є у вільному доступі.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи скорочені строки розгляду справ зазначеної категорії, суд вирішив розглянути справу за відсутності правопорушника.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису нагрудної камери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 від запропонованого огляду алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася у присутності двох свідків.
Обставини, що зафіксовані на відео, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про те, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
На підставі вищезазначеного, виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У той же час, встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинено 24 жовтня 2020 року, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 24 жовтня 2020 року серія ДПР18 № 131931.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП були повернуті до Управління патрульної поліції в м. Києві для направлення до належного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2021 року матеріали вказаної справи передані головуючому судді Кахно І. А.
Згідно ст. 38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Оскільки правопорушення ОСОБА_1 було вчинено 24 жовтня 2020 року, то на момент надходження адміністративного матеріалу до Голосіївського районного суду міста Києва та на час розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП, закінчились, тому суд приходить до висновку про закриття провадження в справі згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 9, 38, ч.1 ст. 130 , п.7 ст. 247, 251, 283 КУпАП, суд,
Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Закрити адміністративне провадження у справі відносно ОСОБА_1 згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І. А. Кахно