ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/5219.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»
простягнення 15 302, 63 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Клімушев Є.В. -представник за довіреністю від 15.04.2010 року;
Від відповідача:не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»про стягнення 8 825, 94 грн. -основного боргу, 1 805, 21 грн. -пені, 2 167, 38 грн. -штрафу, 265, 51 грн. -3 % річних та 2 238, 59 грн. -інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем строків оплати за надані транспортно-експедиційні послуги.
Позивач вказує, що відповідно до укладених між сторонами договорів-заявок на перевезення вантажів, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 10 855, 97 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати наданих послуг виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 8 825, 94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 08.02.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та надав усні пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 23.02.2010 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року відкладено розгляд справи на 15.03.2010 року.
Представники сторін у судове засідання 15.03.2010 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 23.02.2010 року не виконали, однак позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року відкладено розгляд справи на 30.03.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2010 року частково подав витребувані судом докази, письмові пояснення та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
На підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представник відповідача у судове засідання 30.03.2010 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року відкладено розгляд справи до 19.04.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 19.04.2010 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Кореспонденція про час та місце проведення судового засідання надсилалася відповідачу за адресами його знаходження, вказаними в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 43/2, кв. 1 та 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 14.
Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи зазначене, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(надалі -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»(далі - замовник) був укладений договір № к 45/2007-79 (надалі - договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із п. 1.2 договору об'єм і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках-договорах, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору послуги надаються на підставі додаткової угоди (заявка-договір) в якій визначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість автотранспортних засобів, вартість послуг та ін. умови. Заявка-договір є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору замовник надав виконавцю заявки на доставку вантажу №№ 79/6738, 79/6739, 79/6740, 79/6828, 79/6829, 79/6830, 79/6988, 79/6989, 79/6973, 79/7062, 79/7063, 79/7088, 79/7089, 79/7090, 79/7138, 79/7197, 79/7198, 79/7314, 79/7315, 79/7362, 79/7363, 79/7464, 79/7487, 79/7490, 79/7488, 79/7508 та 79/7509.
Згідно із п. 2.7 договору товарно-транспортна документація за цим договором включає в себе такі документи:
- товарно-транспортна накладна, яку виписує замовник, а виконавець надає бланк;
- видаткова накладна, яку виписує замовник.
За твердженням позивача, факт надання ТОВ «Рабен Україна»послуг з перевезення вантажу автотранспортом за вказаними заявками-договорами, замовником яких виступив ТОВ «Група «Екопром»підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №№ 0050904, 0050899, 0050903, 0050900, 0050901, 0050905, 0050970, 0050965, 0050971, 0050906, 0050959, 0050961, 0050962, 0050954, 0050953, 0050956, 0050957, 0050955, 0050958, 0050972, 0050968, 0050969, 0050964 та 0050963.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-екпедиторську діяльність»факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Як встановлено судом, факт надання позивачем перевезень підтверджується вищезазначеними товарно-транспортними накладними, які були здійснені на підставі заявок-договорів № 79/7464, № 79/7487, № 79/7490, № 79/7488, № 79/7508, № 79/7509, № 79/6738, № 79/6739, № 79/6740, № 79/6828, № 79/6829, № 79/6830, № 79/6988, № 79/6989, № 79/6973, № 79/7138, № 79/7062, № 79/7362, № 79/70663, № 79/7314 та № 79/7315.
Водночас судом встановлено, що позивачем не було надано товарно-транспортних накладних або інших документів на підтвердження виконання перевезень згідно заявок-договорів № 79/7088, № 79/7090 та № 79/7363.
Крім того, на підтвердження виконання заявок-договорів № 79/7089, № 79/7197 та № 79/7198 позивачем було надано товарно-транспортні накладні № 0050968, № 0050964 та № 0050963 не належної якості. Із змісту поданих товарно-транспортних накладних не вбачається реквізитів відправника, одержувача вантажу, не видно який товар перевозився та чи був вантаж отриманий вантажоодержувачем.
На вимогу ухвали суду позивач не надав вищезазначені товарно-транспортні накладні належної якості.
Згідно із ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи, що тієї якості товарно-транспортні накладні № 0050968, № 0050964 та № 0050963, які подані позивачем не містять (не видно) даних про обставини, що мають значення для справи, суд не приймає їх як належний доказ здійснення перевезень згідно заявок-договорів № 79/7089, № 79/7197 та № 79/7198.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні докази здійснення перевезення вантажу тільки згідно заявок-договорів № 79/7464, № 79/7487, № 79/7490, № 79/7488, № 79/7508, № 79/7509, № 79/6738, № 79/6739, № 79/6740, № 79/6828, № 79/6829, № 79/6830, № 79/6988, № 79/6989, № 79/6973, № 79/7138, № 79/7062, № 79/7362, № 79/70663, № 79/7314 та № 79/7315.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони визначають вартість послуг в рахунках на підставі діючої на час виконання послуг тарифної відомості виконавця.
Згідно із п. 4.2 договору рахунок на оплату виписуються виконавцем і надається замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиційних послуг.
Позивачем було виписано відповідачеві рахунок-фактуру № КІ-0007081 від 31.08.2007 року на суму 4 815, 06 грн. за перевезення здійснені на підставі заявок-договорів №№ 79/6988, 79/6989, 79/6973, 79/7138, 79/7088, 79/7089, 79/7090, 79/7197, 79/7198, 79/7062 та 79/7063; рахунок-фактуру № КІ-0006650 від 21.08.2007 року на суму 2 953, 42 грн. за перевезення здійснені на підставі заявок-договорів №№ 79/6738, 79/6739, 79/6740, 79/6828, 79/6829 та 79/6830; рахунок-фактуру № КІ-0007935 від 20.09.2007 року на суму 1 284, 57 грн. за перевезення здійснені на підставі заявок-договорів №№ 79/7362, 79/7363, 79/7314 та 79/7315; рахунок-фактуру № КІ-0008440 від 28.09.2007 року на суму 1 802, 92 грн. за перевезення здійснені на підставі заявок-договорів №№ 79/7464, 79/7487, 79/7490, 79/7488, 79/7508 та 79/7509.
Пунктом 3.2.4 договору виконавець зобов'язується надати замовнику по факту надання транспортно-експедиційних послуг рахунок на оплату суми за транспортно-експедиційні послуги, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу (п. 3.2.4 договору).
Акт виконаних послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень (п. 4.4 договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 22.02.2010 року позивач направив на адресу відповідача вищезазначені рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та податкові накладні, що підтверджується фіскальним чеком № 6537 від 22.02.2010 року та описом вкладення у цінний лист, наявними в матеріалах справи.
Відповідач акти здачі-прийняття робіт не підписав, письмових зауважень не направив. Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 4.4 договору, акти здачі-прийняття робіт вважаються затвердженими.
Як зазначено вище, рахунок-фактура № КІ-0007935 від 20.09.2007 року на суму 1 284, 57 грн. був виписаний для оплати перевезень по заявкам-договорам № 79/7362, № 79/7363, № 79/7314 та № 79/7315.
Водночас, позивачем не було надано доказів, які підтверджують факт перевезення вантажу згідно заявки-договору № 79/7363. Як вбачається із заявки-договору вартість зазначеного перевезення становить 296, 44 грн. Таким чином, суд вважає належним до оплати вищевказаний рахунок-фактуру на суму 988, 13 грн. (1 284, 57 грн. (загальна сума рахунку) -296, 44 грн. (вартість не підтвердженого перевезення)).
Крім того, рахунок-фактура № КІ-0007081 від 31.08.2007 року на суму 4 815, 06 грн. був виписаний для оплати перевезень по заявкам-договорам № 79/6988, № 79/6989, № 79/6973, № 79/7138, № 79/7088, № 79/7089, № 79/7090, № 79/7197, № 79/7198, № 79/7062 та № 79/7063.
В той же час, позивачем не було надано доказів, які підтверджують факт перевезення вантажу згідно заявок-договорів № 79/7088, № 79/7089, № 79/7090, № 79/7197 та № 79/7198. Як вбачається із зазначених заявок-договорів вартість вказаних перевезень становить 315, 00 грн., 315, 00 грн., 308, 80 грн., 778, 00 грн. та 271, 70 грн. відповідно. Таким чином, суд вважає належним до оплати вищевказаний рахунок-фактуру на суму 2 826, 56 грн. (4 815, 06 грн. (загальна сума рахунку) -315, 00 грн. -315, 00 грн. -308, 80 грн. -778, 00 грн. -271, 70 грн. (вартість не підтверджених перевезень)).
Враховуючи зазначене, до оплати відповідачем підлягає рахунок-фактура № КІ-0008440 від 28.09.2007 року на суму 1 802, 92 грн., рахунок-фактура № КІ-0006650 від 21.08.2007 року на суму 2 953, 42 грн., рахунок-фактура № КІ-0007081 від 31.08.2007 року у сумі 2 826, 56 грн. та рахунок-фактура № КІ-0007935 від 20.09.2007 року у сумі 988, 13 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Беручи до уваги те, що позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури 22.02.2010 року, тому останній повинен був здійснити оплати по ним у строк до 03.03.2010 року.
Відповідач розрахунок за надані послуги не здійснив, однак ТОВ «Рабен Україна»було зараховано залишок по авансовим виплатам відповідача у сумі 2 030, 03 грн. по рахунку-фактурі № КІ-0006650 від 21.08.2007 року.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 541, 00 грн., згідно наступного розрахунку:
1 802, 92 грн. (рахунок-фактура № КІ-0008440) + 923, 39 грн. (рахунок-фактура № КІ-0006650) + 2 826, 56 грн. (рахунок-фактура № КІ-0007081) + 988, 13 грн. (рахунок-фактура № КІ-0007935)
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у сумі 6 541, 00 грн.
Крім того, за прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1 805, 21 грн. та штраф у розмірі 2 167, 38 грн.
Пунктом 5.3.6 договору сторони погодили, що за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Статтею 231 ГК України встановлені два способи визначення розміру неустойки: встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема, суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.
Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум пені та штрафу, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення -несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 805, 21 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.
В той же час розмір штрафу складає:
1 802, 92 грн. (борг за рахунком № КІ-0008440) * 20% = 360, 58 грн.
923, 39 грн. (борг за рахунком № КІ-0006650) * 20% = 184, 68 грн.
2 826, 56 грн. (борг за рахунком № КІ-0007081) * 20% = 565, 31 грн.
988, 13 грн. (борг за рахунком № КІ-0007935) * 20% = 197, 63 грн.
Отже, за перерахунком суду загальний розмір штрафу становить 1 308, 20 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 265, 51 грн. та збитки від інфляції у сумі 2 238, 59 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено вище, відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг повинен був здійснити у строк до 03.03.2010 року, таким чином прострочення оплати послуг почалося з 04.03.2010 року.
Як вбачається з доданого позивачем розрахунку 3% річних та збитків від інфляції, останній нараховує 3% річних та збитки від інфляції за період з 12.10.2007 року по 11.10.2008 року. Враховуючи те, що у вказаний період не було прострочене зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 14; код ЄДРПОУ 33738730), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(02154, м. Київ, бул. Русанівський, 7; код ЄДРПОУ 32306522) заборгованість у розмірі 6 541 (шість тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 00 коп., штраф у сумі 1 308 (одна тисяча триста вісім) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 48 коп., та 121 (сто двадцять одна) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 28.04.2010 року