23 березня 2021 рокуСправа № 280/2136/21
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до сусідів будинку АДРЕСА_1 ,
судді Вірченко О.М та секретаря Коваленко
про прийняття міри до судової справи, відшкодування моральної та майнової шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до сусідів будинку АДРЕСА_1 , судді ОСОБА_2 та секретаря Коваленко про прийняття міри до судової справи, відшкодування моральної та майнової шкоди.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України).
Згідно із пунктом 7 частини1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно із статтею 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 Про незалежність судової влади).
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 Про незалежність судової влади).
Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Водночас слід зазначити, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2019 у справі 826/16632/18 (адміністративне провадження №К/9901/185/19).
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач частково пред'явив позовні вимоги до судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 у зв'язку з незгодою з ухвалою від 14.01.2021 про повернення позовної заяви від по справі № 310/9093/20.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства щодо заявлених позивачем вимог до судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Щодо позовних вимог до секретаря ОСОБА_3 та сусідів будинку АДРЕСА_1 , суд зазначає, що вони також не сторонами, які здійснюють публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням такими сторонами зазначених функцій.
Як вбачається з позовної заяви, частково предметом позову є вимоги про відшкодування моральних та матеріальних збитків.
Системний аналіз ч. 5 ст. 21 КАС України дає підстави стверджувати, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Отже, за приписами чинного законодавства, заявлені в цій справі моральні та майнові вимоги також не можуть бути самостійним предметом позову в адміністративній справі, оскільки заявлені окремо від питання щодо розгляду публічно-правового спору, та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до сусідів будинку АДРЕСА_1 , судді ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_3 про прийняття міри до судової справи, стягнення маральної та матеріальної шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, то даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, у зв'язку з чим у позовних вимогах необхідно відмовити у відкритті провадження.
Крім того, суддя звертає увагу, що у разі із незгодою з ухвалою від 14.01.2021 по справі № 310/9093/20 то вказана ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 170, 241, 243, 248 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі № 280/2136/21 за позовом ОСОБА_1 до сусідів будинку АДРЕСА_1 , судді ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_3 про прийняття міри до судової справи, відшкодування моральної та майнової шкоди.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Суддя Н. В Стрельнікова