29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" березня 2021 р. Справа № 924/47/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" м. Київ
до Житлово-будівельного кооперативу "Грандбуд" м. Хмельницький
про стягнення 40000,00 грн заборгованості, 15363,69грн пені, 1996,10 інфляційних втрат, 2127,79грн 3% річних
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Хмельницької області 21.01.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" м. Київ до Житлово - будівельного кооперативу "Грандбуд" м. Хмельницький про стягнення 40000,00 грн заборгованості, 15363,69грн пені, 1996,10 інфляційних втрат, 2127,79грн 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №0503/15-М від 05.03.2015 позивач передав, а відповідач прийняв товар - цеглу керамічну лицеву порожнисту на загальну суму 47404,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №1603 від 25.06.2019, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 24.06.2019 та підписаним між сторонами актом звірки. Однак відповідач здійснив оплату лише частково на суму 7404,80 грн. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 40000,00 грн. В зв'язку із вказаним позивач на підставі п. 4.2 договору та ч. 2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 вказану заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 22.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/47/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд встановив сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
На адресу суду 15.03.2021 від позивача надійшов лист вих. №6/01 від 09.03.2021, в якому позивач повідомив, що станом на 09.03.2021 ним не отримано від відповідача відзиву на позов. Розмір заборгованості не змінився.
Відповідач відзиву на позов не подав.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надіслав на адресу відповідача ухвалу від 22.01.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак конверт з ухвалою суду повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" (далі - продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Грандбуд" (далі - покупець) 05.03.2015 укладено договір купівлі - продажу товарів №0503/15-М (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю цеглу керамічну окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (далі за текстом "товар"), а покупець зобов'язаний приймати зазначений товар та оплачувати його на умовах, встановлених цим договором.
Загальний обсяг товару, що продається покупцю за цим договором визначається виходячи з сумарної вартості товару проданого покупцю по накладним на відпуск товару протягом строку дії цього договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.5 договору відпускна ціна товару на день відвантаження, його кількість, а також асортимент фіксуються у накладних на відпуск товару.
Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами накладних на реалізацію відповідної партії товару (п. 2.12 договору).
За умовами п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно реквізитів, зазначених у цьому договорі.
Оплата товарів покупцем здійснюється на умовах передоплати, в безготівковій формі, в національній валюті України (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України і зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі заподіянні невиконанням чи неналежним виконанням збитки.
Пунктом 4.2 сторони передбачили, що за прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує продавцю штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.
Сплата штрафних санкцій, встановлених цим договором, не звільняє винну сторону від виконання взятих на себе зобов'язань (п.4.3 договору).
Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2015 року.
У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не заявлять про розірвання, він автоматично, щоразу, продовжує свою дію на наступний календарний рік (п. 8.2 договору).
Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" передало відповідачу товар на загальну суму 47404,80 грн, що підтверджується підписаною між сторонами та скріпленою відтисками їх печаток видатковою накладною №1603 від 25.06.2019 та довіреністю № 6 від 24.06.2019 на отримання керівником Житлово-будівельного кооперативу "Грандбуд" від ТОВ "Голд Кераміка" цегли керамічної лицевої в кількості 5760 шт.
Згідно підписаного між сторонами та скріпленого відтисками печаток сторін акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 01.07.2020, заборгованість на користь ТОВ "Голд Кераміка" становить 47404,80 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом - вимогою №2206 від 22.06.2020, в якому просив негайно, у строк до 01.07.2020 погасити заборгованість за поставлений товар та оплатити кошти в сумі 47404,80 грн. Лист - вимога отримана відповідачем 24.06.2020, про що проставлена відмітка на листі.
Листом № 001/20 від 25.06.2020 відповідач визнав існування заборгованості та просив розстрочити заборгованість згідно з графіком: на 30.06.2020- 3404,80 грн, на 31.07.2020 - 16000,00 грн, на 31.08.2020 - 16000,00 грн, на 30.09.2020 - 12000,00 грн.
В подальшому позивач повторно звертався до відповідача з листами - вимогами № 0207/20 від 23.07.2020 та № 2508/20 від 25.08.2020, згідно з якими вимагав погашення заборгованості у строки вказані відповідачем в листі від 25.06.2020.
До відкриття провадження у справі № 924/47/21 відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 7404,80 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, зокрема 24.07.2020 - 4000,00 грн та 30.07.2020 - 3404,80 грн.
14.01.2021 позивач надіслав до відповідача лист - вимогу №1/01 від 12.01.2021, відповідно до якого просив негайно, у строк до 19.01.2020 погасити заборгованість за поставлений товар.
Крім того, 14.01.2021 позивач надсилав для підпису на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2021, що підтверджується поштовим описом, накладною та фіскальним чеком від 14.01.2021.
Однак відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
На підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, позивач долучив копію договору про надання юридичних послуг №075/13-ЮП від 20.05.2013, додаткової угоди №08 до вказаного договору від 21.09.2020, рахунку №1309/20 від 21.09.2020 на суму 16500,00 грн, виписки по рахунку позивача за 13.10.2020.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі - продажу.
Так, на підставі договору купівлі - продажу товарів №0503/15-М від 05.03.2015, позивач передав, а відповідач прийняв товар (цеглу керамічну лицеву порожнисту) на загальну суму 47404,80грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковою накладною №1603 від 25.06.2019 року та довіреністю №6 на отримання цегли від 24.06.2019.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За умовами п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно реквізитів, зазначених у цьому договорі.
Оплата товару покупцем здійснюється на умовах передоплати, в безготівковій формі, в національній валюті України (п. 3.2 договору).
Враховуючи, що за умовами п. 3.2 договору оплата товару здійснюється на умовах передоплати, відповідач зобов'язаний був провести розрахунок за отриманий товар не пізніше дати отримання товару (дати видаткової накладної) - 25.06.2019.
Суд встановив, що до звернення позивача до суду відповідач частково розрахувався за отриману цеглу на суму 7404,80 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, зокрема 24.07.2020 оплатив 4000,00 грн та 30.07.2020 - 3404,80 грн.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманого товару.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 40000,00 грн основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач заявив до стягнення 15363,69 грн пені, яка нарахована за період з 25.06.2019 по 24.07.2020 на суму заборгованості в розмірі 47404,80 грн та за період з 25.07.2020 по 19.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 40000,00 грн.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.2 сторони передбачили, що за прострочення оплати поставленої продукції покупець сплачує продавцю штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар у строк по 25.06.2019 включно. Отже, нарахування пені слід здійснювати, починаючи з 26.06.2019.
Крім того, згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на вказане, нарахування пені за прострочення оплати товару в сумі 47404,80грн припинилось 26.12.2019.
Отже, правомірним є нарахування пені за період з 26.06.2019 по 26.12.2019 (184 дня) на суму заборгованості в розмірі 47404,80 грн, яка становить 7773,09 грн. У стягненні 7590,60 грн пені слід відмовити, в зв'язку з безпідставністю.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2127,79 грн. 3% річних та 1996,10 грн інфляційних втрат, з яких 948,10 грн нараховано за період з липня 2019 року по липень 2020 року на суму заборгованості 47404,80 грн та 1048,00 грн за період з серпня по листопад 2020 року на суму заборгованості в розмірі 40000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Правовий висновок щодо проведення розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Вказаний висновок Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз'яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і зазначає наступне.
Як було встановлено судом, відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар у строк по 25.06.2019 включно. Отже, починаючи з 26.06.2019 боржник прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 47404,80грн.
Оскільки час прострочення у червні 2019 року становить менше півмісяця, то позивач правомірно визначив період нарахування інфляційних втрат, починаючи з липня 2019 року.
Також зважаючи на те, що відповідач 24.07.2020 та 30.07.2020 здійснив часткове погашення боргу в сумі 7404,80грн, то правомірним є нарахування інфляційних втрат, виходячи із суми боргу 47404,80грн, за період з липня 2019 року по липень 2020 року.
Однак, при визначенні сукупного індексу інфляції за вищевказаний період позивач помилково не врахував індекс інфляції за грудень 2019 року, який становив 99,8%
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду (липень 2019 року) буде становити 47404,80 х 99,4% = 47120,37 (грн). Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за період з липня 2019 року по липень 2020 року буде становити: 47120,37 х (99,7% х 100,7% х 100,7% х 100,1% х 99,8% х 100,2% х 99,7% х 100,8% х 100,8% х 100,3% х 100,2% х 99,4%) = 47120,37 х 102,4% = 48251,26 (грн).
За період з серпня по листопад 2020 року нарахування інфляційних втрат слід здійснювати на залишок основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період (липень 2019 року - липень 2020 року), що становить 40846,46 грн (48251,26 - 7404,80 (сума погашення)).
Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за період з серпня по листопад 2020 року буде становити: 40846,46 х (99,8% х 100,5% х 101,0% х 101,3%) = 40846,46 х 102,6% = 41908,47 (грн).
Отже, загальний розмір належних до стягнення на користь позивача інфляційних втрат становить: 41908,47 грн (основний борг з інфляційною складовою) - 40000,00грн (залишок основного боргу) = 1908,47 грн.
За таких обставин вимоги про стягнення 87,63грн (1996,10грн - 1908,47грн) інфляційних втрат є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення 3 % річних в сумі 2127,79 грн, з яких 1540,74 грн нараховано за період з 25.06.2019 по 24.07.2020 на суму боргу в розмірі 47404,80 грн та 587,06 грн - за період з 25.07.2020 по 19.01.2021 на суму боргу - 40000,00 грн.
Суд зазначає, що нарахування 3% річних слід здійснювати, починаючи з 26.06.2019, оскільки відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар у строк по 25.06.2019 включно.
Також враховується, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нарахував 3% на заборгованість за 25.06.2019 та на суму боргу 4000,00грн в тому числі і за день фактичної її сплати (24.07.2020), що суперечить вищевказаним положенням.
В зв'язку із вказаним суд в межах заявленого позивачем періоду та з врахуванням визначеної останнім суми заборгованості, на яку проведено нарахування, здійснив перерахунок та встановив, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 2123,57грн, з яких 1532,95грн - нараховані на заборгованість в сумі 47404,80грн за період з 26.06.2019 по 23.07.2020, 3,56 грн - на заборгованість 43404,80грн за 24.07.2020 та 587,06грн - на заборгованість в сумі 40000,00грн за період з 25.07.2020 по 19.01.2021.
Позовні вимоги щодо стягнення 4,22грн 3 % річних є безпідставними.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості, 7773,09 грн. пені, 2123,57 грн. 3 % річних, 1908,47 грн. інфляційних втрат. У стягненні 7590,60 грн. пені, 4,22 грн 3% річних та 87,63грн інфляційних втрат слід відмовити.
При розподілі судових витрат суд враховує наступне.
За змістом ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Позивач у позовній заяві заявив до стягнення 16500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Артес Консалтинг Груп" (юридична компанія) укладено договір №075/13-ЮП про надання юридичних послуг, згідно з п. 1.1 якого юридична компанія зобов'язується надавати довірителю юридичні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
За умовами п.1.4 договору визначення конкретних юридичних дій, які вчинялися юридичною компанією на виконання умов цього договору, а також розмір понесених юридичною компанією у зв'язку з цим витрат та розмір плати за їх виконання, здійснюється в кожному окремому випадку у відповідних актах прийому-передачі наданих послуг і виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1.6 договору окремі доручення і завдання довірителя, які потребують виконання спеціальних робіт, а також вимагають додаткових затрат часу, грошових коштів або залучення додаткової кількості працівників, виконуються юридичною компанією на підставі окремих додаткових угод, які укладаються сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Вартість юридичних послуг відповідно до цього договору визначається сторонами на підставі виставлених юридичною компанією рахунків та відображається у відповідних актах прийому-передачі наданих послуг і виконаних робіт (п.п. 5.1, 5.4 договору).
Згідно з п. 5.5 договору розмір плати юридичній компанії і порядок її оплати визначається за згодою сторін, відповідно до додаткових угод до цього договору або у актах прийому-передачі наданих послуг і виконаних робіт.
У додатковій угоді №08 від 21.09.2020 до договору №075/13-ЮП про надання юридичних послуг від 20.05.2013 сторони визначили, що відповідно до п.п. 1.1 та 2.1.6 договору №075/13-ЮП про надання юридичних послуг від 20.05.2013 юридична компанія зобов'язується надати замовнику послуги з підготовки документів та іншу правничу допомогу, пов'язану з врегулюванням спору та стягнення заборгованості з Житлово - будівельного кооперативу "Грандбуд", в тому числі провести процедуру можливого досудового врегулювання спору, підготувати необхідні листи, звернення та позовну заяву у випадку відмови боржника погасити заборгованість у добровільному порядку, подати до суду позовну заяву, представляти у суді інтереси замовника з вказаного питання, а також надати усні консультації та відповіді з зазначеного питання.
За умовами п. 4 додаткової угоди, розмір плати юридичній компанії за виконання цієї додаткової угоди становить 16500,00 грн.
Юридична компанія виставила позивачу рахунок №1309/20 від 21.09.2020, згідно з яким передоплата за юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг №075/13-ЮП від 20.05.2013 та додаткової угоди №08 від 21.09.2020 становить 16500,00грн.
Вказаний рахунок оплачено позивачем 13.10.2020, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача від 13.10.2020.
Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/47/21 у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Суд приймає до уваги, що відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу та/або клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надав.
З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність відповідачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, відсутність клопотання позивача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16500,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вказаного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14369,13грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Також у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" м. Київ до Житлово-будівельного кооперативу "Грандбуд" м. Хмельницький про стягнення 40000,00грн заборгованості, 15363,69грн пені, 1996,10 інфляційних втрат, 2127,79грн 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Грандбуд" (м. Хмельницький, вул.Володимирська, 109, код ЄДРПОУ 39470308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Кераміка" (м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1, код ЄДРПОУ 38321478) 40000,00 грн. (сорок тисяч грн 00 коп.) заборгованості, 7773,09 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят три гривні 09 коп.) пені, 2123,57 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні 57 коп.) 3 % річних, 1908,47 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісім гривень 47 коп.) інфляційних втрат, 14369,13грн (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 13 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 1976,84 грн. (одну тисячу дев'ятсот сімдесят шість гривень 84 коп.) витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 7590,60 грн. пені, 4,22 грн 3% річних та 87,63грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 4 примірниках: 1- до справи, 2, 3 - позивачу (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1 та 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, офіс 914), 4- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул.Володимирська, 109). Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.