Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3904/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного підприємства "АКАНТ-ІХ", м. Київ
про стягнення 4285285,15 грн.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Настусенко Д.Д.
відповідача - не з'явився,
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "АКАНТ-ІХ", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4285285,15 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого за №340767100165 із змінами та доповненнями відповідно до додаткової угоди від 02.12.2012, зареєстрованої за №631010004100017.
Ухвалою суду від 21.12.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду відповідачу направлялись судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення (з відміткою "судова повістка") за юридичною адресою відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м. Київ, вул. Братська, 6.
Проте, ухвали суду повернуті до суду з відміткою поштового відділення: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що не отримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду, є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду у справі, що розглядається, було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2007 №13/07 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів”, Харківською міською радою (орендодавець, позивач) надано ПП “АКАНТ-ІХ” (орендар, відповідач) земельну ділянку загальною площею 11,0609 га по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові.
На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та ПП "АКАНТ-ІХ" було укладено договір оренди землі, зареєстрований 07.11.2007 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” за №340767100165.
Відповідно до п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Харкові, Білгородське шосе, 2. Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,0609 га. Відповідно до п. 8 договору, його укладено строком до 21.02.2012 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації). Згідно з п. 9 договору, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 70107,39 грн. Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Згідно пп. ї) п. 31 договору, неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
В подальшому, між Харківською міською радою та ПП “АКАНТ-ІХ” було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, яка зареєстрована в управлінні Держкомзему у м. Харків у Державному реєстрі земель 02.10.2012 за №631010004100017. Пунктом 8 вищезазначеної додаткової угоди визначено, що договір укладено до 31.12.2014. Положенням пункту 9 додаткової угоди передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку становить 95969,90 грн.
Відповідач не повернув спірну земельну ділянку до земель запасу міста та продовжує здійснювати фактичну використання земельної ділянки.
Як вказує позивач у позовній заяві, ПП “АКАНТ-ІХ” починаючи з 02.10.2012, тобто з дати реєстрації додаткової угоди, якою внесено зміни до договору, повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в цій додатковій угоді з урахуванням індексів інфляції. Отже, згідно з договором оренди землі від 07.11.2007, зареєстрованого за №340767100165 зі змінами та доповненнями відповідно до додаткової угоди від 02.10.2012, зареєстрованої за №631010004100017, ПП “АКАНТ-ІХ” повинно було сплатити за період з 01.12.2017 по 29.02.2020 орендну плату у розмірі 6469322,37 грн. Згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 18.08.2020 № 16865/9/20-40-04-03-17 ПП “АКАНТ-ІХ” сплатило за 2017 рік - 2174589,91 грн., за 2018 рік - 2002821,39 грн., за період з 01.01.2019 по 31.07.2020 - відсутнє. Сплата в рахунок податку з орендної плати за 2018 рік відсутня. Виходячи із вищевказаного листа ГУ ДПС у Харківській області, ПП “АКАНТ-ІХ”, як землекористувач по договору оренди землі фактично сплатило за період з 01.12.2017 по 29.02.2020 - 2184037,22 грн. орендної плати. Різниця розміру заборгованості зі сплати орендної плати, яку було повинно сплатити ПП “АКАНТ-ІХ”, як землекористувача за відповідний період складає 4285285,15 грн.
Отже, заборгованість зі сплати орендної плати ПП “АКАНТ-ІХ”, як землекористувача земельною ділянкою по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 07.11.2007, зареєстрованого за №340767100165 зі змінами та доповненнями, відповідно до додаткової угоди від 02.10.2012, зареєстрованої за №631010004100017, складає 4 285 285,15 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення міститься і в статті 173 ГК України.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем як орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати у повному обсязі за договором оренди земельної ділянки.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Як вказує позивач, пунктом 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України.
Нарахування інфляційних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Зазначене узгоджується із рекомендаціям Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, яку суд враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до частини 4 статті 236 ГПК України.
Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи обґрунтованість застосування методики нарахування, що відповідає зазначеному вище і рекомендаціям Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування заборгованості по орендній платі за договором оренди у розмірі 4285285,15 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "АКАНТ-ІХ" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, код ЄДРПОУ 33818908) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по Білгородському шосе, 2 у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 07.11.2007, зареєстрованого за №340767100165 зі змінами та доповненнями, відповідно до додаткової угоди від 02.10.2012, зареєстрованого за №631010004100017, у розмірі 4285285,15 грн. та 64279,28 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач - Приватне підприємство "АКАНТ-ІХ" (04070, м. Київ, вул. Братська, 6, код ЄДРПОУ 33818908).
Рішення підписано 23 березня 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова