36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.03.2021 Справа № 917/82/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Статус-Буд" вул. Годезична, 42, м. Полтава, Полтавська область,36015
до відповідача Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, Полтавська область,36000
про стягнення 628 426,00 грн. заборгованості
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
22.01.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Статус-Буд" до відповідача Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення 628 426,00 грн. заборгованості. Також позивач просив суд стягнути на його користь судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 9426 грн. 39 коп. та професійної правничої допомоги в сумі 20 000 грн.
В прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 340 на виконання Капітального ремонту та очищення мулових площадок з дренажними мережами на асфальтобетонній основі на Супрунівських каналізаційних очисних спорудах.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження -5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. ст. 167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
11.02.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 34-38), в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що копії поданих позивачем до позову документів не засвідчені належним чином, як того вимагає норма п. п. 2 - 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, тому у відповідача є підстави сумніватися в достовірності відображеної у них інформації. Згідно з ч. 2 п.6 ст. 91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. За твердженням відповідача, факти, викладені в позовній заяві не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому не можуть вважатися підставами для задоволення позовних вимогу повному обсязі. Також відповідач з посиланням на норми ЦПК України заперечує проти заявлених позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20 000 грн., вважаючи їх необґрунтованими, надмірно великими та не підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.
16.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив ( арк. справи 44-46), в якій позивач із запереченнями відповідача не погоджується, зазначаючи, що письмові докази були подані відповідно до вимог ст. ст. 91, 162-164 ГПК України, двостороннім друком та засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством. Позовна заява, яка була подана до суду на 4-х аркушах, шляхом двостороннього друку була роздрукована для Відповідача на 2-х аркушах, що відображено в описі поштового відправлення. Застосування одностороннього друку документів для суду та двостороннього друку для відповідача було єдиною відмінністю зовнішнього вигляду письмових доказів. Як вказує позивач, другий примірник оригіналів письмових доказів знаходиться у відповідача і тому підстав сумніватися в достовірності відображеної в них інформації у нього не може бути. Ніяких заперечень щодо достовірності конкретної інформації в документах (Договорі № 340 від 11.09.2020 року, проектно-кошторисній документації, Акту №2 приймання виконаних робіт від 30.11.2020 року, Акту звірки взаєморозрахунків від 11 січня 2021 року та інших) від відповідача не надійшло, як і клопотань про дослідження оригіналів письмових доказів, тому надані докази до позову позивач вважає належними, допустимими та достатніми. Стосовно заперечень відповідача щодо витрат на оплату послуг адвоката, то позивач звертає увагу суду що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем всупереч ч. 6 ст. 126 ГПК України подано не було.
23.02.2021 року від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить суд зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу в частині стягнення плати адвоката за участь у судових засіданнях. В обґрунтування даного зменшення відповідач посилається на те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
11 вересня 2020 року між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ» (відповідач, Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА СТАТУС - БУД» (Підрядник, позивач) було укладено Договір підряду №340 на виконання Капітального ремонту та очищення мулових площадок з дренажними мережами на асфальтобетонній основі на Супрунівських каналізаційних очисних спорудах КП ПОР «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ» (арк. справи 6-9).
При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:
- Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи по даному об'єкту в обсязі договірної ціни. (ДК 021:2015 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (п.1);
- Договірна ціна є динамічною і складає 4 907 289 грн. 60 коп.(п.3.1);
- Оплата виконаних робіт за Договором проводиться протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту затвердження (підписання) Актів виконаних робіт ( п. 4.4).
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на корись позивача суми боргу за договором підряду № 340 від 11.09.2020 року у розмірі 628 426,00 грн.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав в якості доказів завірені копії договору № 340 від 11.09.2020 p., копію дефектного акту, копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, копію договірної ціни, копію акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт, копію довідки про вартість будівельних робіт та витрати, копію претензії № 02 від 04.01.2021 p., копію акту звірки взаємних розрахунків, копію довіреності адвоката Кузь О.М., копію договору про надання правової допомоги та копію додатка до нього.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що згідно Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт підписаного сторонами 18.11.20 року, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА СТАТУСБУД» виконало роботи на суму 1498174,80 грн., які були повністю оплачені Замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2020 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 1762402,80 грн. Дані роботи були оплачені частково, що не заперечується учасниками справи.
Підписавши договір підряду та акти виконаних робіт до цього договору відповідач визнавав у нього наявність зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Відповідно Акту звірки взаєморозрахунків від 11 січня 2021 року, станом на 31.12.2020 року, заборгованість Відповідача за Договором підряду № 340 від 11.09.2020 року, складає 628426 (шістсот двадцять вісім тисяч чотириста двадцять шість грн).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на замовника.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором щодо сплати коштів за виконані позивачем роботи не суду надав, на наявність таких відповідач не посилається.
Суд враховує, що відповідач не заперечує проти розміру заборгованості. Заперечення відповідача стосуються лише того, що копії наданих позивачем документів, на думку відповідача, не засвідчені належним чином, як того вимагає норма п.п. 2 - 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Отже, в разі подання до суду копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Заперечення відповідача щодо цього є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Надані позивачем додатки до позовної заяви завірені належним чином, відповідають вищенаведеному.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Позивачем також заявлено стягнення 20 000 грн. витрат на правову допомогу.
Частинами 1, 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як зазначено у частинах 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами до говору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем до позовної заяви додано Договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 року перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат, попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката Кузь О.М. за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, та довіреність на право представлення інтересів позивача від 04.01.2021 року (арк. справи 21-24).
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду щодо застосування норми права, що був зроблений у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
23.02.2021 року від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач наполягає на зменшенні розміру заявлених витрат на правничу допомогу в частині стягнення плати адвоката за участь в судових засіданнях, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, суд, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). У рішенні "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз чинного господарського процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До такого висновку прийшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.
Як свідчать надані позивачем докази, зокрема, п. 3 попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу ( арк. справи 24), розмір винагороди адвоката за участь у судових засіданнях, складання та подання інших документів по справі (за необхідністю, з моменту відкриття провадження у справі, відповіді на відзив, заперечень) становить 2 000 грн.
Позивачем було подано відповідь на відзив, отже ці послуги надані адвокатом позивачу.
Вивчивши надані суду документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу з боку позивача, враховуючи, що оскільки дійсно справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), то заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в частині участі в судових засіданнях в сумі 1000,00 грн. не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, складність справи та виконані роботи, суд приходить до висновку про стягнення 19000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ» (код ЄДРПОУ 03361661, вул. Пилипа Орлика, 40-а м. Полтава, 36020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА СТАТУС- БУД» (код ЄДРПОУ 43566341, вул. Геодезична, 42, м. Полтава, 36015) 628 426 грн. сума боргу за договором підряду № 340 від 11.09.2020 року, витрати по сплаті судового збору в сумі 9426 грн. 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 000,00 грн.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Дата складення повного судового рішення 22.03.2021 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).