36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.03.2021 Справа № 917/1957/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1957/20
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" вул. Івана Акінфієва, б.18, оф.216, м. Дніпро,49027
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінківський завод металоконструкцій" вул. Миру,б.46, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область,37400
про стягнення 78543,21 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
14.12.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінківський завод металоконструкцій" про стягнення 78 543,21 грн. заборгованості за договором поставки №23/09/2019.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №23/09/2019 від 23.09.2019 року в частині розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 17.12.2020 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
Направлення позивачу в паперовому вигляді ухвали суду від 17.12.2020 року відбулось лише 30.12.2020 року у зв'язку з відсутністю поштових марок за наслідками неналежного фінансування у 2020 році та тимчасовим припиненням Господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідний акт від 18.12.2020 року (арк. с. 36).
Ухвала від 17.12.2020 року була отримана позивачем 22.01.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали у матеріалах справи (арк. с. 49). 18.01.2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 21.01.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1957/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
22.02.2021 року від позивача до суду надійшла заява (вх. № 1957) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача: 78543,21 грн. основної заборгованості, 6 171,54 грн. пені, 2 458,40 грн. інфляційних та 15 708,65 грн. штрафу, що разом складає 102 881,80 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7 500,00 грн. До даної заяви позивачем додано: платіжне доручення №1964 від 08.02.2021 року по сплату судового збору в сумі 168,00 грн.; докази направлення заяви відповідачу (опис вкладення у цінний лист); завірену копію договору про надання правової допомоги №07/12-20 від 07.12.2020 року; завірену копію акту виконання робіт/надання послуг від 08.02.2021 року; завірену копію платіжного доручення №1946 від 02.02.2021 року на суму7500,00 грн.
Ухвалою від 01.03.2021 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
15.03.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив суду, що 15.12.2020 року ним сплачено позивачу частину боргу в сумі 28 000,00 грн. і на момент подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог борг відповідача перед позивачем становив 50 543,21 грн. Отже, всі розрахунки, надані позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог не відповідають дійсності. До клопотання відповідачем додано завірену копію платіжного доручення №176 від 15.12.2020 року на суму 28000,00 грн. та оборотно-сальдову відомість по рахунку.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
23.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гребінківський завод металоконструкцій" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №23/09/2019 (надалі - Договір) (арк. с. 16-19).
Умовами даного Договору сторони погодили наступне:
- за даним Договором постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені цим договором, постачати (передати у власність) покупцю металопродукцію (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар, у порядку та строки встановлені Договором оплатити вартість товару (п.1.1. Договору);
- кожна партія товару визначається Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1) в якій зазначається: найменування (асортимент, номенклатура за сортами, марками, типами, розмірами) кількість, ціна за одиницю, загальна сума товару, що поставляється за цим Договором, а також умови, терміни поставки та оплати (п.1.2. Договору);
- постачальник гарантує, що є власником товару, що постачається за цим Договором і товар будь-яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває в спорі і під арештом, прав щодо нього у третіх осіб не має (п. 1.3. Договору);
- товар може поставлятися частинами (партіями) в межах Специфікації. Під партією розуміється: автомобільна норма або інша норма, що вказана в одному товарно- транспортному документі (п. 1.4. Договору);
- за цим Договором покупцю на усну чи письмову вимогу може бути надано послугу різання металопрокату та послуги транспортування металопрокату. Вартість таких послуг вноситься до рахунку на оплату покупцю (п. 1.5. Договору);
- кількість товару обумовлюється в Специфікаціях до Договору (п.2.1. Договору);
- умови поставки, товару по кожній окремій партії обумовлюється сторонами в Специфікації до Договору (п. 4.1. Договору);
- продаж (поставка) товару за цим Договором здійснюється автотранспортом на умовах ЕХW (або на умовах узгоджених сторонами у Специфікації) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010», які застосовуються з урахуванням особливостей, які випливають із умов цього Договору (п.4.2. Договору);
- приймання товару за найменуванням, кількість здійснюється сторонами на складі постачальника за адресою: Криворізьке шосе 1, вул. Базова 4 або згідно умов поставки, відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору (п.4.3. Договору);
- право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-приймання товару на складі постачальника або передачі товару перевізнику. Факт передачі засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в накладній, та у товарно-транспортній накладній при передачі товару вантажоперевізнику покупця (п. 4.4. Договору);
- при доставці товару перевізниками покупця, товар вважається переданим по кількості, асортименту, якості (крім прихованих недоліків) на складі постачальника. В такому випадку перевізник, який прийняв вантаж без заперечень і зауважень несе відповідальність за збереження вантажу перед покупцем (п. 4.5. Договору);
- при наявності товару на складі постачальника передача товару покупцю здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту отримання передоплати за поставлений товар, якщо інше не узгоджено сторонами в Специфікації до цього Договору (п. 4.6. Договору);
- сторони домовились що доставка товару (транспортні витрати) на склад покупця автомобільним транспортом постачальника може оплачуватися окремо на підставі рахунку, наданого постачальником. Покупець здійснює замовлення послуг різання металопрокату та/чи послуг транспортування металопрокату шляхом подання письмової заявки довільної форми (п. п.4.7-4.8. Договору);
- ціна товару визначається на підставі узгодженої сторонами у Специфікації і може бути змінена за попереднім узгодженням сторін в Специфікації до цього Договору. Загальна сума цього Договору визначається сумою вартостей всіх партій товару, поставленого на підставі рахунку - фактури та Специфікації до цього Договору (п. п. 5.1.-5.2. Договору);
- термін оплати вказується у Договорі, Специфікації та в рахунках на оплату (п. 5.6. Договору);
- оплата товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника у строк, визначений у Специфікації до цього Договору (п. 6.1. Договору);
- покупець здійснює оплату за цим Договором на умовах і у терміни передбачені у відповідних Специфікаціях до цього Договору (п. 6.3. Договору);
- приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною та товарно-транспортній накладній у випадку передачі товару вантажоперевізнику покупця (п. 7.2. Договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за цим Договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості (п. 8.2. Договору).
На виконання умов договору між сторонами підписана Специфікація №2 від 07.05.2020 року (арк. с. 20).
В Специфікації №2 сторонами визначено найменування товару, кількість, ціну, а також узгоджені наступні договірні умови:
1. загальна вартість товару, що поставляється за цією Специфікацією складає 80 193,90 грн.;
2. умови оплати: відтермінування 30 календарних днів з моменту поставки на склад покупця;
3. умови поставки: FCA м. Дніпро;
4. строк поставки: травень 2020 року;
5. дана Специфікація є невід'ємною частиною Договору поставки № 23/09/2019 від 23.09.2019 р. і вступає в силу з дати її підписання сторонами;
6. Толеранс: +/-10%.
07.05.2020 року та 13.05.2020 року позивач на виконання умов Договору та Специфікації №2 передав відповідачу товар на загальну суму 77 171,70 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №195 від 07.05.2020 року, №199 від 13.05.2020 року, товарно-транспортною накладною №Р195 від 07.05.2020 року та довіреністю виданою відповідачем на отримання товару №32 від 06.05.2020 року (арк. с. 22-23,26,28).
На виконання умов договору між сторонами підписана Специфікація №3 від 13.05.2020 року (арк. с. 21).
В Специфікації №3 сторонами визначено найменування товару, кількість, ціну, а також узгоджені наступні договірні умови:
1. загальна вартість товару, що поставляється за цією Специфікацією складає 21 370,60 грн.;
2. умови оплати: відтермінування 20 календарних днів з моменту поставки метала на склад покупця;
3. умови поставки: FCA м. Дніпро;
4. строк поставки: травень 2020 року;
5. дана Специфікація є невід'ємною частиною Договору поставки № 23/09/2019 від 23.09.2019 р. і вступає в силу з дати її підписання сторонами;
6. Толеранс: +/-10%.
14.05.2020 року позивач на виконання умов Договору та Специфікації №3 передав відповідачу товар на загальну суму 21 370,60 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковою накладною №201 від 14.05.2020 року, товарно-транспортною накладною №Р201 від 14.05.2020 року та довіреністю виданою відповідачем на отримання товару №34 від 13.05.2020 року (арк. с. 24,25,27).
Отже, позивачем на виконання умов Договору та Специфікацій №2,№3 було передано відповідачу товару на загальну суму 98 542,30 грн.
За даними позивача, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково і за ним рахується заборгованість в сумі 78 543,21 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 102 881,80 грн. заборгованості, у тому числі: 78 543,21 грн. основної заборгованості, 6 171,54 грн. пені, 2 458,40 грн. інфляційних та 15 708,65 грн. штрафу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору поставки №23/09/2019 від 23.09.2019 року; копії специфікацій №2 від 07.05.2020 року та №3 від 13.05.2020 року; копії видаткових накладних №195 від 07.05.2020 року, №199 від 13.05.2020 року, №201 від 14.05.2020 року; копії товарно-транспортних накладних №Р201 від 14.05.2020 року, №Р195 від 07.05.2020 року; копії довіреностей №34 від 13.05.2020 року, №32 від 06.05.2020 року; копію акту звіряння від 07.12.2020 року; копію витягу з ЄДР.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним передачі відповідачу товару відповідачу товару в сумі 98 542,30 грн. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором оплатив отриманий товар частково, заборгованість останнього складає 78 543,21 грн.
Під час розгляду даної справи 15.03.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив суду, що 15.12.2020 року ним сплачено позивачу частину основного боргу в сумі 28 000,00 грн., що підтверджується завіреною копією платіжного доручення №176 від 15.12.2020 року на суму 28000,00 грн. та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.
Сплата відбулася 15.12.2020 року, позивач звернувся до суду згідно відбитку поштового штемпеля на конверті 09.12.2020 року.
Отже, в частині позовних вимог щодо стягнення 28 000,00 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.
Позовні вимоги в частині стягнення 50 543,21 грн. основного боргу, є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
У пункті 8.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за цим Договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості.
На підставі наведених положень договору та закону позивач нарахував відповідачу:
- 6 171,54 грн. пені за період з 15.06.2020 року по 08.02.2021 року на заборгованість в загальній сумі 78 543,00 грн.;
- 2 458,40 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2020 року по грудень 2020 року на заборгованість в загальній сумі 78 543,00 грн.;
- 15 708,65 грн. штрафу (розрахунки в матеріалах справи).
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних та штрафу суд звертає увагу на наступне.
При нарахуванні пені, інфляційних нарахувань та штрафу позивачем не враховану поведену відповідачем 15.12.2020 року оплату за товар по договору в сумі 28 000,00 грн.
При перерахунку інфляційних нарахувань судом також враховано правову позицію викладену в постанові Об'єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19, в якій зазначено, що касаційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3" до стягнення підлягає пеня в сумі 5 641,40 грн., інфляційні в сумі 2 430,04 грн. та штраф в сумі 10 108,64 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 543,21 грн. основного боргу, 5 641,40грн. пені, 2 430,04 грн. інфляційних та 10 108,64 грн. штрафу, є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав завірені копії: договору про надання правової допомоги №07/12-20 від 07.12.2020 року; акту про виконання робіт/надання послуг від 08.02.2021 року за договором про надання правової допомоги №07/12-20 від 07.12.2020 року; платіжного доручення №1946 від 02.02.2021 року на суму 7500,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 7051,05 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в частині суми основного боргу 28 000,00 грн., по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" після надходження від позивача до суду відповідного клопотання.
Зазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19.
Керуючись статтями 129,231,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення 28 000,00 грн. основного боргу - закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гребінківський завод металоконструкцій" (вул. Миру,б.46, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область,37400, ідентифікаційний код 40849905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман Інвест" (49027, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва б.18, оф.216, ідентифікаційний код 43049704) 50 543,21 грн. основного боргу, 5641,40 грн. пені, 2430,04 грн. інфляційних, 10 108,64 грн. штрафу, 1 404,10 грн. судового збору та 7051,05 грн. витрат на правничу допомогу.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення підписано 22.03.2021 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Тимощенко О.М.