просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
16 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/702/20
Провадження №16/913/702/20
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", с.Тарасівка Троїцького району Луганської області
про стягнення 328615 грн 27 коп.,
Суддя Шеліхіна Р.М.,
Секретар судового засідання - Соколенко Ю.О.,
представники сторін у судове засідання не прибули,
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.03.2021 у справі №913/702/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про стягнення 328615,27 грн задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 328615,27 грн, що є дооцінкою вартості товару, відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2018 № 01-15-08 та витрати на судовий збір у сумі 4929,23 грн.
На адресу господарського суду Луганської області 10.03.2021 надійшла заява від представника позивача (ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") - адвоката Грищенка О.М., від 06.03.2021 №06-7/03, про винесення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача (ТОВ "Агропромислова компанія") судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40975 грн 37 коп.
Представник позивача у вищезазначеній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2021 було прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 16.03.2021.
У судове засідання 16.03.2021 представники сторін не прибули.
На електронну пошту суду 16.03.2021 надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Представництво інтересів позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у справі, здійснював адвокат Грищенко Олександр Миколайович, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 № 3888; довіреності від 07.08.2020 №109/01-16.
У відповідності до норм ГПК України, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у позовній заяві від 24.12.2020 вих. №24-1/12 повідомило про те, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) буде змушене понеси витрати, пов'язані з розглядом відповідної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про стягнення 328615 грн 27 коп.
Позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 975 грн 37 коп надано наступні документи: копію договору про надання адвокатських послуг від 30.11.2020 №30-11-2020/19; копію акту прийому-передачі документів від 30.11.2020; копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.03.2021; копію довідки про взяття на облік, форми №4ОПП від 18.02.2014 вих. №325/26-50-18-05-22; копію повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, форми 2-ЄСВ від 19.03.2014 вих. 368/26-50-18-05-12.
Договір про надання адвокатських послуг від 30.11.2020 №30-11-2020/19 укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник), в особі директора Мілованової Ольги Михайлівни, яка діє на підставі статуту , з однієї сторони та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем (виконавець) у зв'язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов'язання на підставі договору №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28 березня 2008 року та Угоди №121/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року.
Згідно п. 3.2. договору замовник повинен сплати 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі приймання виконаних робіт та наданих послуг, протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції за результатами завершення розгляду судом позовних вимог заявника до ТОВ «Агропромислова компанія».
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Разом з тим положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 по справі 922/3724/19 зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Проте, вказані докази у сукупності суд вважає недостатніми для підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" не надало платіжних документів про оплату наданих адвокатом послуг, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення вимог заявника.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено та не доведено понесення ним витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 975, 37 грн. у зв'язку з відсутністю належних доказів про понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.
Клопотання представника відповідача від 16.03.2021 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яке заявник обгрунтовує невідповідністю заявлених витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності та неспівмірністю із складністю справи і виконаними адвокатом роботами, суд залишає без розгляду, у звязку з відмовою у задоволенні вимог позивача.
Керуючись статтями 74, 76, 78, 79, 121, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1.У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 975 грн 37 коп - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено і підписано - 22.03.2021.
Суддя Р.М. Шеліхіна