Номер провадження: 22-ц/813/5710/21
Номер справи місцевого суду: 522/7157/19
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Ващенко Л. Г.
04.03.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: представника позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відповідачки Горбунової Т.В. і її представника
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року (одноособово суддя Бондар В.Я.) у цивільній справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
24.04.2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент 1) звернувся із позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі-Приморська РА), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (далі-Департамент 2), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про: визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.10.2008 року № 1670 в частині надання ОСОБА_2 нежитлового приміщення площею 4,5 м2, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року про передачу квартири АДРЕСА_2 , до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2 у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.12.2008 року № НОМЕР_1 за № 8-22527.
Позов обґрунтовано наступним.
Розпорядженням Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670 нежитлове приміщення площею 4,5 м2, розташоване на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , яке належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради (далі-ОМР), управління яким здійснює Департамент 1, введено до загальної площі квартири АДРЕСА_3 . Розпорядженням органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року, квартиру АДРЕСА_2 , до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2, передано у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки ОМР рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалося, спірне приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника, а, відтак, є незаконним.
Посилаючись на зазначені обставини, Департамент 1 просив про задоволення позову.
У письмових поясненнях на позов від 29.07.2019 року представник Приморської РА посилався на те, що законність процедури передачі спірного приміщення ОСОБА_3 дотримана, а претензії позивача безпідставні.
Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву від 14.08.2019 року просила відмовити у задоволенні прозову, зазначаючи, що на момент передачі сім'ї ОСОБА_3 вказаної квартири зі спірним нежитловим приміщенням, останнє не належало ОМР, нежитлове приміщення на законних підставах та з дотриманням необхідної процедури передано у власність, а тому претензії позивача є безпідставними.
У судовому засіданні в суді першої інстанції 05.03.2020 року представник Департаменту 1 позов підтримав, відповідачка ОСОБА_2 і її представник просили відмовити у позові.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року позовна заява Департаменту 1 залишена без задоволення.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Департамент 1 не погодився із рішенням суду 05.03.2020 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника Департаменту 1 зазначає:
Підставою для звернення Департаменту 1 із позовом стало незаконне вибуття із комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 4,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , право комунальної власності на яке підтверджується не лише свідоцтвом про право власності від 13.01.2009 р., а і постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ та судовою практикою, установленою в результаті розгляду подібних справ.
На думку суду першої інстанції оскаржувані розпорядження були прийняті раніше, аніж видано свідоцтво про право власності територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР на спірний об'єкт нерухомості, з таким висновком суду Департамент 1 не погоджується.
По-перше, нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 4,3 м2 в АДРЕСА_1 , є об'єктом комунальної масності територіальної громади м. Одеси, ОМР до теперішнього часу не позбавлена титулу власника вказаного приміщення.
Право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості підтверджується наступним. У відповідності до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, обласних рад. Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» підставою набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, набуття, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування ного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зокрема, до такого майна був віднесений житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів. На виконання зазначеної постанови, рішенням Одеської обласної ради народних татів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.
Окрім того, судами касаційних інстанцій вже встановлювався факт того, що весь житловий та нежитловий фонд в межах міста Одеси, за виключенням державної власності, колективної власності та особистої власності перейшов до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Такої правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїх валах від 05.10.2011 р. (справа № 6-1468св10), від 09.07.2014 р.(справа № 6-3605св14), від 01.2016 р. (справа Ж» 6-24753ск15) від 01.12.2016 р. (справа Жз 521/4073/15-ц, та Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі Ж2 522/31671/13-ц, що відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
З 1991 р. у територіальної громади м. Одеси в особі ОМР виникло право власності на спірне приміщення. На виконання рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. 2 266-ХХІ та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.12.2008 р. №1392 територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР видано свідоцтво про право власності від 13.01.2009 р. на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 4,3 м2 в АДРЕСА_1 . При цьому, свідоцтво про право власності не є підставою для виникнення такого права, а є лише документом, яким право власності підтверджується, адже таке свідоцтво було видано саме з метою реалізації рішення Одеської обласної ради народних депутатів та виконавчого комітету ОМР. Висновок щодо юридичної сили свідоцтва про право власності надано у постановах Верховного суду від 29.01.2020 у справі № 922/900/19, від 13.01.2020 у справі № 910/24473/16, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 та від 10.04.2018 у справі №927/849/17, згідно яких свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином.
По-друге, правом на розпорядження об'єктами комунальної власності територіальних наділено безпосередньо громаду в особі міської ради, або уповноважені радою виконавчі органи (за винятком права відчуження).
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі, грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені органи місцевого самоврядування. Згідно зі ст. ст. 317, 319, 321, 327 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та можливість використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, а саме управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і надані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (що діє з моменту винесення оскаржуваних розпоряджень), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень одо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації: визначення доцільності порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу, якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що ОМР рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, тому приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника.
Рішенням ОМР від 27.06.2006 р. «Про впорядкування роботи виконавчих органів ОМР з виконання функцій орендодавця нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси» встановлено, що єдиним органом, який здійснює управління комунальною власністю є представництво по управлінню комунальною власністю ОМР, такими повноваженнями на розпорядження нежитловим фондом міської ради не було наділено ані Приморську РА, ані Департамент 2.
ОМР не приймалося рішення щодо передачі у приватну власність спірного нежитлового приміщення, відсутні також належні, допустимі та достовірні які б підтверджували наявність права у Приморської РА та Департаменту 2 на відчуження спірного об'єкту нерухомості.
При прийнятті розпоряджень відповідачі порушили право комунальної власності територіальної громади м. Одеси, адже без волевиявлення власника спірний об'єкт нерухомості передано у приватну власність.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися саме до виконавчих органів ОМР з метою приватизації не лише квартири, а і спірного нежитлового приміщення, ними визнавалося право комунальної власності на спірне нежитлове приміщення.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
У відзиві на скаргу представник Приморської РА зазначає:
Апеляційна скарга Департаменту 1 має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
20.10.2008 року до Приморської РА надійшла заява від ОСОБА_2 з проханням прийняти розпорядження про включення до загальної площі квартири АДРЕСА_3 нежитлового приміщення сараю площею 4,5 м2, яким на протязі тривалого часу користується її сім'я. Разом із зазначеною заявою до Приморської РА надані зави від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сусідок ОСОБА_2 , що проживали у будинку АДРЕСА_1 , в яких вказано, що вони не заперечують проти приватизації приміщення сараю ОСОБА_2 29.10.2008 року Приморська РА, відповідно до наданих повноважень, керуючись п.п. 13,14,37,38,44 “Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні” та п. 3.6 Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради прийнято розпорядження №1670 «Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», яким надано ОСОБА_2 , квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_4 , нежитлового приміщення (сараю) площею 4,5 м2, який розташований на подвір'ї будинку.
Згодом виконавчий комітет ОМР прийняв рішення № 1392 від 11.12.2008 року, на підставі якого за територіальною громадою м. Одеси в особі ОМР закріплено спірне приміщення, відповідно до свідоцтва про право власності від 13.01.2009 року на нежитлове приміщення № 502, тобто нежитлове приміщення сараю площею 4,5 м2. Проте, відповідно до Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 20-V (чинного на час при прийняття розпорядження), а саме п.3.2.1 у галузі житлово-комунального господарства райадміністрація виконує функції власника житлового фонду нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади, підприємств з утримання та експлуатації приберегової смуги Чорного моря, аварійних служб. Згідно п. 3.2.5. Положення, райадміністрація у межах визначених радою повноважень, здійснює управління комунальною власністю (підприємствами, житловим та нежитловим фондами). Відповідно до п. 3.6 Положення, адміністрація видає розпорядження про приєднання вивільних жилих і нежилих приміщень та про виключення жилих приміщень із числа службових.
Тому Приморська РА діяла в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.
Відзив відповідачки ОСОБА_2 на скаргу зазначає:
Суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Департаменту 1 є необґрунтованою, жодним чином не спростовує законність рішення суду та підлягає відхиленню.
На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради за № 1392 від 11.12.2008 р., територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР 13.01.2009 року було видане свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення першого поверху № 502, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Значно раніше, згідно розпорядження Приморської РА за № 1670 від 29.10.2008 р., ОСОБА_2 , як квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_4 , передане нежитлове приміщення (сарай), площею 4,5 м2, розташоване на подвір'ї будинку, підставою надання сараю стала відсутність у квартирі жодного підсобного приміщення, що підтверджується технічним паспортом.
Згідно розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 р., квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,4 м2, передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках. 24.12.2008 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР (Далі-УЖКГтаПЕК) Горбуновим видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на вказану квартиру.
Право власності ОСОБА_6 було зареєстроване КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 15.04.2009 року за №27051545, № запису 313 в книзі № 489пр-106, що підтверджується відповідним витягом за № 22488303. На теперішній час вказана квартира перебуває у власності ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 135638308 від 28.08.2018 р. ОСОБА_2 постійно мешкає і зареєстрована у спірній квартирі з 29.03.1979 року, користується спірним приміщенням сараю безперервно із 1985 року, що підтвердили сусідами по будинку у 2008 році ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ).
Передача у 2008 році спірного приміщення сараю у приватну власність свідчить про те, що відповідальні за цю роботу органи ОМР вкрай халатно поставились до своїх обов'язків, оскільки ніхто з чиновників не знайшов часу, щоб обстежити цей об'єкт, і, якби вони це зробили, то дізнались, що спірне нежитлове приміщення знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_2 , такі дії дали б змогу уникнути грубої помилки та подвійної реєстрації спірного приміщення.
Позивач майже 10 років не помічав і не цікавився в якому стані перебуває спірне майно громади площею 4,7 м2 і лише після публікації позивача в «Одеському віснику» («Неделя ТУ») за 02.06.2018 р. про намір здати спірне приміщення в оренду, хтось дізнався, що спірне приміщення зайняте, після цього сарай двічі опечатували 30.07.2018 року та 05.08.2018 року. На вимогу позивача йому були надані усі документи про право власності на спірний об'єкт.
Спірне майно надано ОСОБА_3 у користування на підставі розпорядження Приморської РА, Приморська РА та УЖКГтаПЕК є виконавчими органами ОМР і були створені з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території м. Одеси, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В свою чергу, Департамент 1 також є виконавчим органом ОМР, створений з метою реалізації місцевої політики у сфері управління комунальною власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади. Звернення Департаменту 1 із позовом щодо нерухомого майна, яке було передано згідно розпоряджень Приморської РА та УЖКГтаПЕК ОМР свідчить про спір між 3 виконавчими органами одного й того ж самого органу місцевого самоврядування, що не має жодного сенсу.
Представник Департаменту 2 не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
Розпорядженням Приморської РА № 1670 від 29.10.2008 року ОСОБА_2 , як квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_4 , надане у користування нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, розташований на подвір'ї будинку, на склад родини з трьох осіб ( ОСОБА_2 , дочка, онук), підставою надання ОСОБА_2 сараю є заява ОСОБА_2 від 17.09.2008 року (а.с.37,43-48).
Розпорядженням органу приватизації в особі УЖКГтаПЕК ОМР № 215094 від 24.12.2008 року, квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,4 м2, до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2, передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних частках (а.с.38).
24.12.2008 року УЖКГта ПЕК ОМР ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_3 в рівних частках, загальна площа квартири становить 63,4 м2 (а.с.39).
13.01.2009 року, на підставі рішення виконавчого комітету ОМР № 1392 від 11.12.2008 року, територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР видане свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення першого поверху № 502 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).
Право власності ОСОБА_2 і ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 в рівних частках зареєстроване КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 15.04.2009 року, реєстраційний № 27051545, № запису 313 в книзі № 489пр-106, згідно витягу за № 22488303 (а.с.40).
На час розгляду справи вказана квартира перебуває у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 135638308 від 28.08.2018 року (а.с.32,33).
24.04.2019 року Департамент 1 звернувся із позовом до Приморської РА, Департаменту 2, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про: визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670 в частині надання ОСОБА_2 нежитлового приміщення площею 4,5 м2, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року про передачу квартири АДРЕСА_2 , до складу якої увійшло нежитлове приміщення № 502 (сарай), площею 4,5 м2 у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.12.2008 року № НОМЕР_1 за № 8-22527 (а.с.3-9).
04.03.2020 року відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про застосування строку позовної давності (а.с.142-145).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу набуття і захисту права власності на нерухоме майно, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-ХІІ, Правилами обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні, які затверджені на підставі постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470 (далі - Правила №470 від 11.12.1984 року), Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради 27.06.2006 року №20-V (далі-Положення від 27.06.2006 року №20-V).
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи Департаменту 1 у позові виходив з необґрунтованість позовних вимог (а.с.158-162).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ст. 345 ч.1 ЦК України).
Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ст. 1 ч.ч.1,2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Приморської РА № 1670 від 29.10.2008 року, ОСОБА_2 , як наймачу квартири АДРЕСА_5 , надано у користування нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, розташоване на подвір'ї будинку. Приморська РА прийняла розпорядження № 1670 від 29.10.2008 року із посиланням на пп. 13, 14, 37, 38, 44 Правил №470 від 11.12.1984 року та п. 3.6 Положення від 27.06.2006 року №20-V (а.с.37).
Пункти 13, 14, 37, 38 і 44 Правил №470 від 11.12.1984 року визначають підстави постановки на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також осіб, які потребують поліпшення житлових умов, надання жилих приміщень лише громадянам, які перебувають на квартирному обліку, а також порядок надання жилих приміщень у порядку черговості та у першу чергу.
Відповідно до Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради 27.06.2006 року №20-V (п.3.6), компетенція (повноваження) районної адміністрації у галузі обліку та розподілу житла визначались, зокрема тим, що райадміністрація: видавала розпорядження про надання жилих приміщень, у встановленому законом порядку; видавала розпорядження про приєднання вивільнених жилих і нежилих приміщень та про виключення жилих приміщень з числа службових; здійснювала облік житлового фонду та контроль за його використанням (а.с.87-93, а.с.91).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, як власні (самоврядні) повноваження (п. а), так і делеговані повноваження (п. б), зокрема: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», п.п. а, б п.п.5-9).
З огляду на викладене, ОМР делегувала частину своїх повноважень органам, які були утворені ОМР, а саме, відповідно з п.3.6 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, яка затверджена рішенням Одеської міської ради від 27.05.2006 року № 20-V, що було чинне на час прийняття оспорюваного розпорядження, районна адміністрація в межах свої повноважень «видає розпорядження про приєднання вивільнених жилих і нежилих приміщень та про включення жилих приміщень з числа службових» (а.с.87-93, а.с.91).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження Приморської РА про надання ОСОБА_2 нежитлового приміщення (сараю) площею 4,5 м2, розташованого на подвір'ї будинку, а також розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 року, відповідно до якого до складу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 63,4 м2 увійшло спірне нежитлове приміщення № 502 (сарай) площею 4,5 м2 з передачею вказаних приміщень у спільну часткову власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рівних частках, - приймались компетентними органами із дотриманням норм чинного на той час законодавства і в межах повноважень, як Приморської РА, так і УЖКГтаПЕК.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про відмову у позові щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670 в частині надання ОСОБА_2 нежитлового приміщення, визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації №215094 від 24.12.2008 року і визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.12.2008 року № НОМЕР_1 за № 8-22527.
Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ч.1 ЦК України).
У даному випадку йдеться про порушення права або інтересу особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи порушені, але позовна давність спливла і про це заявлено іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності заяви про поновлення такого строку і відсутності поважних причин його пропуску.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника Департаменту 1 у скарзі, що: право комунальної власності на спірне нежиле приміщення підтверджується не лише свідоцтвом про право власності від 13.01.2009 р., а і постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ та судовою практикою, установленою в результаті розгляду подібних справ; нежитлове приміщення першого поверху є об'єктом комунальної масності територіальної громади м. Одеси, ОМР до теперішнього часу не позбавлена титулу власника вказаного приміщення, листом від 09.10.2018 року КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР встановлено тотожність нежитлових приміщень площею 4,3 м2 (об'єкта комунальної власності) та нежитлового приміщення площею 4,7 м2 (об'єкта, що увійшов до складу квартири, приватної власності); судами касаційних інстанцій вже встановлювався факт того, що весь житловий та нежитловий фонд в межах міста Одеси, за виключенням державної власності, колективної власності та особистої власності перейшов до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, такої правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїх валах від 05.10.2011 р. (справа № 6-1468св10), від 09.07.2014 р.(справа № 6-3605св14), від 01.2016 р. (справа Ж» 6-24753ск15) від 01.12.2016 р. (справа №521/4073/15-ц, та Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 р. по справі №522/31671/13-и, що, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню; з 1991 р. у територіальної громади м. Одеси в особі ОМР виникло право власності на спірне приміщення; на виконання рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. 2266-ХХІ та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.12.2008 р. №1392 територіальній громаді м. Одеси в особі ОМР видано свідоцтво про право власності від 13.01.2009 р. на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 4,3 м2 в АДРЕСА_1 ; свідоцтво було видано з метою реалізації рішення Одеської обласної ради народних депутатів та виконавчого комітету ОМР, висновок щодо юридичної сили свідоцтва про право власності надано у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 р.; правом на розпорядження об'єктами комунальної власності територіальних наділено безпосередньо громаду в особі міської ради, або уповноважені радою виконавчі органи (за винятком права відчуження); відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (що діє з моменту винесення оскаржуваних розпоряджень) виключно на пленарних сіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень одо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації: визначення доцільності порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу, якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що ОМР рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, тому приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника; рішенням ОМР від 27.06.2006 р. встановлено, що єдиним органом, який здійснює управління комунальною власністю є представництво по управлінню комунальною власністю ОМР, такими повноваженнями на розпорядження нежитловим фондом міської ради не було наділено ані Приморську РА, ані Департамент 2; ОМР є єдиним уповноваженим на прийняття рішення щодо відчуження комунального майна, щодо передачі у приватну власність спірного нежитлового приміщення і не приймала такого рішення, крім того, відсутні належні, допустимі та достовірні які б підтверджували наявність права у Приморської РА та Департаменту 2 на відчуження спірного об'єкту нерухомості; оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися саме до виконавчих органів ОМР з метою приватизації не лишеквартири, а і спірного нежитлового приміщення, ними визнавалося правокомунальної власності на спірне нежитлове приміщення, - до уваги не приймаються.
ОСОБА_2 постійно мешкає і зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 з 29.03.1979 року, користувалась спірним приміщенням сараю безперервно з 1985 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.
20.10.2008 року ОСОБА_2 звернулась до Приморської РА із заявою про прийняття рішення щодо включення до загальної площі квартири АДРЕСА_3 нежитлового приміщення сараю площею 4,5 м2, яким вона користувалась разом зі своєю родиною протягом тривалого часу. На підтвердження вказаних обставин надані заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , сусідок відповідачки, мешканців квартир АДРЕСА_6 .
29.10.2008 року Приморська РА, у межах наданих їй ОМР повноважень, виходячи з вимог п.п. 13, 14, 37, 38, 44 “Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні” та п. 3.6 Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, прийняла розпорядження №1670 “Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», яким ОСОБА_2 , квартиронаймачу ізольованої квартири АДРЕСА_3 надано нежитлове приміщення (сарай) площею 4,5 м2, що розташований на подвір'ї будинку.
Відповідно до Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 20-V (чинного на час при прийняття розпорядження), а саме: п.3.2.1 Положення, райадміністрація виконує функції власника житлового фонду нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади, підприємств з утримання та експлуатації при берегової смуги Чорного моря, аварійних служб; п.3.2.5. Положення, райадміністрація у межах визначених радою, здійснює управління комунальною власністю (підприємствами, житловим та нежитловим фондами); п. 3.6 Положення, райдміністрація видає розпорядження про приєднання вивільних жилих і нежилих приміщень та про виключення жилих приміщень із числа службових.
Наведене свідчить, що Приморська РА, вирішуючи у 2008 році питання про передачу ОСОБА_2 у користування нежилого приміщення сараю у будинку АДРЕСА_1 , діяла в межах наданих їй ОМР повноважень.
Згідно розпорядження органу приватизації за № 215094 від 24.12.2008 р., квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,4 м2, передана у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках. 24.12.2008 року УЖКГтаПЕК ОМР Горбуновим видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на вказану квартиру.
Таким чином, спірне нежиле приміщення надано ОСОБА_3 у користування на підставі розпорядження Приморської РА від 29.10.2008 року № 1670, а у власність, на підставі розпорядження органу приватизації від 24.12.2008 року № 215094.
Приморська РА і УЖКГтаПЕК, на час прийняття оспорюванних розпоряджень, входили до виконавчих органів ОМР, були створені ОМР з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території м.Одеси, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Приморська РА, приймаючи розпорядження від 29.10.2008 року № 1670, діяла відповідно до наданих їй повноважень ОМР, що визначались Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради, а також Положенням про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради.
Орган приватизації, УЖКГтаПЕК, приймаючи розпорядження від 24.12.2008 року № 215094 про передачу ОСОБА_3 у власність спірного нежилого приміщення, діяв відповідно до наданих йому повноважень ОМР і з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Спірне нерухоме майно до грудня 2008 року було у власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР, а у грудні 2008 року вибуло із власності ОМР у спосіб, визначений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав ОМР із посиланням на рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ та судову практику суду касаційної інстанції щодо комунального майна територіальних громад.
Доводи представника Приморської РА у відзиві на скаргу щодо прийняття останньою рішення про передачу спірного нежилого приміщення у користування Горбуновим з дотриманням повноважень Приморської РА, прийняті до уваги і є підставою для залишення без змін рішення суду.
Доводи відповідачки ОСОБА_2 у відзиві на скаргу, що: передача у 2008 році спірного приміщення сараю у приватну власність відбулась у законний спосіб; спірне приміщення до приватизації тривалий час перебувало у її користуванні; позивач майже 10 років не помічав і не цікавився в якому стані перебуває спірне майно громади площею 4,7 м2 і лише після публікації в « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за 02.06.2018 р. про намір здати спірне приміщення в оренду дізнався, що спірне приміщення зайняте; звернення Департаменту 1 із позовом щодо нерухомого майна, яке було передано згідно розпоряджень Приморської РА та УЖКГтаПЕК ОМР свідчить про спір між трьома виконавчими органами одного й того ж самого органу місцевого самоврядування, що не має жодного сенсу, - прийняті до уваги.
Передача спірного нежилого приміщення у користування, а потім і у власність ОСОБА_3 у 2008 році відбулась за встановленою на той час ОМР процедурою, відповідно до норм чинного на той час законодавства, рішення про передачу у користування,Ю а потім і у власність приймались компетентними органами, тому висновок суду про необґрунтованість позовних вимог Департаменту 1 є правильним.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Позивач не довів своїх вимог, тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Колегія суддів залишає скаргу Департаменту 1 без задоволення, а рішення суду про відмову у позові, без змін, тому Департамент 1 на має права на відшкодування судових витрат. Витрати відповідачів можуть бути компенсовані, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 22.03.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков