Номер провадження: 22-ц/813/1390/21
Номер справи місцевого суду: 520/4096/19
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Громік Р. Д.
22.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
27 лютого 2019 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів щомісячно в твердій грошової сумі на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7500 гривень та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 7500 грн., починаючи з дня подання позову та до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проживаючий окремо від дітей і дружини відповідач не надає достатньо матеріальної допомоги на утримання та виховання дітей.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на тому, що відповідач, який здійснює підприємницьку діяльність має можливість надавати допомогу на утримання та виховання двох неповнолітніх дітей у розмірі 15 000 гривень щомісячно. Наявність у відповідача достатнього доходу підтверджується його декларацією про дохід так і витратими на придбання нового дорогого автомобіля у 2018 році, постійні поїздки для відпочинку за кордон, виплати паю для придбання квартири у 2015-2017 роках.
Відповідач позов визнає частково - погоджуючись із необхідністю утримання дітей вважає, що його дохід надає йому можливість сплачувати щомісячно на утримання двох дітей 5000 гривень, та звертає увагу про недоведеність витрат на дітей у розмірі 30000 грн., щомісячно а також, що позивач сама має достатній доход так як здійснює господарську діяльність з медичної практики за спеціальністю стоматологія.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, починаючи з дня пред'явлення позову - 27.02.2019 року до повноліття; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, починаючи з дня пред'явлення позову - 27.02.2019 року до досягнення дитиною повноліття..
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визначеного розміру аліментів, позов ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у загальному розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до досягнення ними повноліття.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при встановленні розміру аліментів не встановлено майнового становища відповідача.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гроза І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 22 березня 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09 вересня 2011 року відділом РАЦС Южненського міського управління юстиції в Одеській області.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Від спільного шлюбу мають двох дітей - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 24.07.2012, яке було видано відділом РАЦС Южненського міського управління юстиції в Одеській області та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 11.02.2018 року, яке було видано відділом РАЦС Южненського міського управління юстиції в Одеській області.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що вона самостійно власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дітей. Відповідач не допомагає і не бере участь у вихованні дитини та в добровільному порядку не сплачує аліменти.
Сторони визнали у судовому засіданні обставини, які не підлягають додатковому доказуванню, про те, що з 09.09.2011 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду, яке набрало законної сили 23.05.2019 року.
Відповідач займається підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, та дохід у декларації за 1 півріччя 2019 року ( шість місяців ) визначено у 249 560 , 20 грн., тобто по 41 593,37 грн., щомісячно. Відповідач користується автомобілем Audi Q5, 2018 року випуску, який знаходиться у його власності, та середня вартість якого, згідно відкритих джерел складає від одного мільйону гривень.
У період 2015-2017 року виплатив пай за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якої зареєстровані і проживають позивач і діти та право власності на яку зареєстровано на відповідача. Згідно наданих квитанцій у період 2018-2019 років відповідач щомісячно сплачує позивачу близько 5000 грн., а також оплачувалось навчання доньки ОСОБА_7 у приватної школі по 5800-6200 грн. щомісячно у період 2018-2019 роки.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність по спеціалізації стоматолог у центрі стоматології і косметології «Aesthetic Medicine», не надавши відомості про дохід до суду, та пояснивши про те, що дохід є мінливим.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ, зобов'язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частина 2 ст. 59 Закону України "Про освіту" на кожного з батьків покладає однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 180 Сімейного Кодексу ( далі СК ) України визначає « батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття». Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відповідно до ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частини 1статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статті183,184 СК України.
Згідно з частиною 1статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку ( доходу ) платника аліментів.
На 01 грудня 2019 року Кабінетом міністрів України на підставі ст. 7 Закону України «Про бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум для дитини до 6 років у розмірі 1779 грн., а для дитини від 6 до 18 років у розмірі 2218 грн.
В даному випадку суд першої інстанції вірно вважав, що ствердження відповідача про те, що зазначений у податковий декларації дохід за перше півріччя 2019 року не відповідає поняттю доходу як виручки - тобто різниці між загальним доходом і витратами, не має відношенню до аліментних правовідносин, в яких зазначено загальне поняття доходу, як заробітку. Крім того суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, що саме відповідач обрав такий вид оподаткування, вважаючи його більш приємливим для себе.
Суд першої інстанції вірно критично поставився до посилання відповідача про наявність в нього боргових зобов'язань перед третіми особами у період 2017-2019 роки, враховуючи придбання ним у зазначений період транспортного засобу, який відносить до поняття «люксових» брендів, та підтвердження його відпочинку у даний період за кордоном.
Також суд першої інстанції вірно звернув увагу, на ставлення відповідача, який у період шлюбу, при наявності дитини, придбавши житло зареєстрував право власності на нього лише на своє ім'я - «дозволивши» - з його слів, проживати у даній квартирі дружині та дітям, та стверджуючи, що на придбання квартири він отримав позику (яку, з його слів не повернув), вартість якої фактично дорівнює вартості транспортного засобу, який було придбано ним у подальшому, без повернення «заборгованості».
Одночасно із цим судом першої інстанції вірно взято до уваги відсутність наданих стороною позивача відомостей про її дохід як стоматолога, та недоведеність щомісячних витрат на дітей у розмірі 30 000 грн., половину з яких повинен сплачувати кожний з подружжя.
Зазначені обставини давали підстави суду першої інстанції дійти до обґрунтованого висновку, що справедливим та таким, що повністю забезпечує достатній рівень життя дітей, є щомісячний розмір аліментів у твердій грошовий сумі по 5000 гривень на кожну з дитини, починаючи з дня подання позову і до досягнення кожної дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 22 березня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк