Номер провадження: 22-ц/813/3746/21
Номер справи місцевого суду: 521/19491/19
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Сегеда С. М.
17.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю.А.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Немерцалової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ЕаsуСоn», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати аліменти з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте проживають окремо. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 . Позивач зазначила, що відповідач з 29 липня 2019 року припинив відвідувати дитину, коли вона перебувала з матір'ю в лікарні, та до теперішнього часку не приймає участі в її вихованні. Вказала, що відповідач працює в КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», КУ «Одеський обласний центр екстренної медичної допомоги і медицини катастроф» лікарем-судинним хірургом, в ДП «Одеський національний медичний університет» асистентом. Крім того, працює за контрактом у приватній клініці «Моцарт» лікарем-судинним хірургом. Будь-якої допомоги на утримання дочки позивач не отримує.
Позивачка зазначила, що коли постало питання про утримання дитини, відповідач відмовився від участі в її вихованні. Спільна дочка сторін потребує належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку тощо. У зв'язку з тим, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, вона не працює, заробітну плату не отримує, тому належний рівень життя для дитини позивачка самостійно забезпечити в повному обсязі не в змозі. Неодноразові прохання позивачки з приводу надання допомоги, зі сторони відповідача залишились безрезультатними.
10 лютого 2020 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнала частково (т.1, а.с.52-54). Зазначила, що відповідач готовий сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також платити аліменти на користь позивача у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
Представник відповідача зазначила, що твердження позивачки щодо ненадання ОСОБА_2 грошей на утримання дитини є такими, що не відповідають дійсності. Вказала, що відповідач ніколи не відмовлявся від утримання своєї дитини та дружини, та добровільно щомісячно переводить грошові кошти на банківську картку позивача.
Крім того, відповідач написав заяву про відрахування аліментів за ініціативою платника за місцем роботи. На сьогоднішній день, відповідач по справі працює на посаді судинного хірурга у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради» за основним місцем роботи, з липня 2019 року по грудень 2019 року його заробітна плата склала 52654,43 гривні. Крім того, ОСОБА_2 працює в КНК «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» на посаді судинного лікаря-хірурга за сумісництвом. Також відповідач з 25 січня 2020 року працює на посаді судинного лікаря-хірурга у ПП «Медичний центр пластичної естетичної хірургії та косметології «Моцарт» за сумісництвом. Представник відповідача зазначила, що інших джерел заробітку відповідач не має. Крім того вказала, що ОСОБА_2 , після того як сторони почали проживати окремо, регулярно перераховує позавачці грошові кошти у розмірі 5000 грн. на місяць, оплачував лікування дочки, купував їй речі тощо.
12 лютого 2020 року позивачка подала до суду письмові пояснення щодо відзиву, в яких зазначила, що відповідач працює у ПП «Медичний центр пластичної естетичної хірургії та косметології «Моцарт» близько двох років. Крім того, ОСОБА_2 неофіційно веде приватну практику по проведенню УЗД на власному апараті, який придбаний частково за спільні кошти в період подружнього сумісного життя. Щодо купівлі відповідачем одягу для дочки, зазначила, що останній раз відповідач купував речі 25 вересня 2019 року. На теперішній час всі необхідні речі для дитини купує виключно позивачка та її батьки. Стосовно перерахування грошових коштів у розмірі 5000 грн. на місяць, зазначила, що вказані кошти перераховуються не систематично та різними сумами. Також вказала, що наразі їхня спільна малолітня дочка перебуває під постійним наглядом спеціалістів Одеської обласної дитячої клінічної лікарні, а також офтальмолога Інституту ім. Академіка Філатова з проведенням комплексу лікувально-діагностичних заходів. Крім того, за рекомендацією спеціалістів, дитина потребує додаткового спеціального харчування, тому позивачка вимушена цілодобово знаходитися поряд з донькою. Позивачка також самостійно несе витрати по оплаті комунальних послуг за квартиру, в якій проживає з дитиною (т.1, а.с.69-70).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягувати з 26 листопада 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року та постановлення нового, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, до судового засідання, а саме 02.02.2021 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Немерцалової С.В. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Easycon, копії вказаної заяви направлені сторонам у справі поштовою кореспонденцією з повідомленням (т.2, а.с. 38-41).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року дана заява була задоволена і розгляд справи, який був призначений на 24.02.2021 року, в 09.30 год., було вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ЕаsуСоn» (т.2, а.с. 42-44). Копія даної ухвали суду направлена учасникам справи належним чином, у тому числі в електронній формі (т.2, а.с. 45).
Однак, за клопотаннями заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 та її адвоката Главацького А.Ю., розгляд справи був відкладений на 17.03.2021 року, на 09.30 год., про що учасники справи були належним чином повідомленими, у тому числі в електронній формі (т.2,48-54).
Разом з тим, до судового засідання, а саме 10.03.2021 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Немерцалової С.В. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Easycon, копії вказаної заяви направлені сторонам у справі поштовою кореспонденцією з повідомленням (т.2, а.с. 55-60).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року дана заява була задоволена і розгляд справи, який був призначений на 17.03.2021 року, в 09.30 год., було вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ЕаsуСоn» (т.2, а.с. 42-44). Копія даної ухвали суду направлена учасникам справи належним чином, у тому числі в електронній формі (т.2, а.с. 45).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив із того, що рівень доходів відповідача по справі є достатнім для можливості призначення аліментів на утримання дитини у мінімальному рекомендованому розмірі: розмірі 1\4 частини всіх доходів відповідача, але не меншому ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також встановлено, що сторони по справі припинили шлюбні відносини, не проживають разом та не ведуть спільного господарства.
Згідно довідок, які були видані в.о. Генерального директора та головним бухгалтером КНК «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» № 000000000004, № 000000000003, від 29 січня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 працює в КНК «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» на посаді Лікар-хірург судинний та його загальний дохід за 2019 рік становить 13267,99 грн. (без вирахування податків) (т.1, а.с. 55, 56).
Із довідок від 10 жовтня 2019 року та 17 січня 2020 року, які видані Генеральним директором та головним бухгалтером КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради» вбачається, що відповідач - ОСОБА_2 працює в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради» на посаді судинного хірурга, та його загальний дохід з липня 2019 року по грудень 2019 року становить 55313,83 грн. (т.1, а.с. 57, 59).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказом №186-ОК від 24 січня 2020 року, з 25 січня 2020 року відповідача прийнято на посаду судинного лікаря-хірурга у ПП «Медичний центр пластичної естетичної хірургії та косметології «Моцарт» (т.1, а.с. 58).
За змістом ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статей 180 - 183 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Крім того, ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обгрунтованим, але й справедливим.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи з того, що позивачка разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для його нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 41 СК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати аліменти з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 працює нелегально і надає громадянам України різні медичні послуги, а суму доходу від суду приховує, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів вказаних обставин.
Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що малолітня дочка сторін потребує додаткового піклування та особливого харчування, оскільки зазначені обставини при їх доведеності можуть бути враховані при розгляді іншого позову про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання дитини.
Також суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази працевлаштування відповідача в інших установах та отриманням ним доходу, наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлені оскаржуваним судовим рішенням сума аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, стосується всіх робочих місць відповідача, де з його заробітку утримуються податки, збори і аліменти, про що заявник апеляційної скарги має право вказати посадовій особі органу, який буде примусово виконувати судове рішення. Тобто стягнення аліментів у зазначеній в рішенні суду частині від всіх видів заробітку відповідача має вирішуватись на стадії примусового виконання судового рішення.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22.03.2021 року
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
О.С. Комлева