16.03.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №513/757/17
Апеляційне провадження №88-ц813/6/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря -Сороколет Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Південна виправна колонія (№51)», Державного підприємства «Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої Служби України (№51)» про стягнення довічної пенсії, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та заперечення на неї
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Південна виправна колонія № 51» (далі - ДУ «ПВК №51») про відшкодування моральної шкоди та виплату пенсії (т.1а.с.2-4,т.2 а.с.2).
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2018 року в якості співвідповідача залучено Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» (далі-ДП «ДКВСУ №51») т.2а.с.30.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04 березня 2019 року у позові відмовлено (т.3 а.с.83-86).
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові з інших підстав (т.3 а.с.151-156).
16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з заявою про перегляд його постанови від 16 липня 2019 року за нововиявленими обставинами на підставі п.1ч.2ст.423 ЦПК України.
Зокрема заявник посилався на те, що такими обставинами є те, що майже через рік після ухвалення судового рішення, він дізнався про те, що в порушення положень Конституціі України, Конвенції Міжнародної організації праці №129 та №105, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінально-виконавчого кодексу України та КЗпП України, відповідачі, під час відбування ним покарання за скоєння злочину, незаконно притягували його до примусової та неоплачуваної праці, чим порушили:
- правила охорони праці та техніки безпеки;
- його права на медичну допомогу і надання медичних послуг кваліфікованим фахівцем;
- його права на дотримання соціальних стандартів,
а також сфальсифікували розслідування нещасного випадку (т.3 а.с.229-233).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 додав до заяви копію комп'ютерної томографії кисті від 11 лютого 2020 року та консультативний висновок зав.відділення КНП «Одеська обласна клінічна лікарня «ОРР» Станко О.В. від 01 липня 2020 року (т.3а.с.234,235).
У запереченні на вказану заяву відповідач ДУ «ПВК №51» просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на безпідставність її доводів(т.4 а.с.12 ).
Інший відповідач ДП «ДКВСУ №51» свого ставлення до заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення не висловив.
В судове засідання, призначене на 16 березня 2021 року, представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 , доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
ОСОБА_2 , який вважав себе потерпілим від правопорушень, допущених відповідачами, заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди та виплату пенсії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 2008 року відбував покарання у ДУ «ПВК №51» та був працевлаштований в цеху сільськогосподарських машин пресувальником преса № 315.
14 січня 2009 року під час роботи на вказаному пресі він отримав травму на виробництві, внаслідок якої йому було обрубано 1 та 2 пальці лівої кісті. Вважав, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві він отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв'язку із несвоєчасним наданням йому медичної допомоги. Вказував, що після отриманої травми в санітарній частині колонії йому не надано належної медичної допомоги. У подальшому працівники оперативної частини колонії та адміністрація колонії постійно погрожували йому, чинили моральний тиск.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також, посилаючись на втрату ним працездатності лівої руки на 60 %, стягнути щомісячну пенсію в розмірі середньої пенсії по Україні (т.1а.с.2-4,т.2а.с.2).
І саме ці вимоги вирішували суди першої та апеляційної інстанцій.
Зокрема постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, якою у позові відмовлено в повному обсязі, встановлено, що ОСОБА_1 з 31 жовтня 2008 року відбував покарання в Південній виправній колонії управління ДДУПВП в Одеській області №51, правонаступником якої є ДУ «ПВК №51», був працевлаштований в цеху сільгоспмашин з листопада 2008 року пресувальником преса механічного зусилля 315 т/с.
17 листопада 2008 року по 01 грудня 2008 року ОСОБА_1 пройшов стажування на робочому місці пресувальника механічного цеху. Після проходження стажування та перевірки знань і навичок ОСОБА_1 отримав допуск до самостійної роботи. Повторний інструктаж з техніки безпеки він пройшов 05 січня 2009 року.
Розпорядженням №27 від 01 грудня 2008 року Південною виправною колонією управління ДДУПВП в Одеській області ОСОБА_1 було допущено до самостійної роботи на пресі механічному 315 т/с.
Згідно з тижневою рознарядкою виводу на роботу засуджений ОСОБА_1 разом з іншими засудженими 14 січня 2009 року був виведений для роботи у першу зміну в цех сільгоспмашин.
Об 14 год. 30 хв. засуджений ОСОБА_1 , за відсутністю старшого зміни та інших засуджених вирішив виготовити для своїх потреб металеві косинки, включив електропостачання машини, внаслідок чого отримав травматичну ампутацію 1 та 2 пальців лівої кісті.
За вказаним фактом Південною виправною колонією №51 проведено розслідування та згідно з висновком від 17 січня 2009 року травма, отримана засудженим ОСОБА_3 14 січня 2009 року, не може бути кваліфікована як нещасний випадок виробничого характеру, оскільки засуджений ОСОБА_1 грубо порушив встановлений режим утримання.
Тобто, травма ОСОБА_1 настала внаслідок самовільного, без дозволу адміністрації, використання останнім з особистою метою обладнання та матеріалів підприємства установи.
Зазначені обставини встановлені рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2017, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Комунальної установи «Міська клінічна лікарня №1» м.Одеси про відшкодування моральної шкоди (т.3а.с.136-139).
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року також встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки роботодавець не порушив законні права ОСОБА_3 , а останній, крім того, не довів несвоєчасне надання йому адміністрацією колонії медичної допомоги та здійснення на нього психологічного тиску з метою замовчування подій, які сталися з ним в цеху.
Щодо стягнення пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що виходячи із змісту вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 належним відповідачем у справі мала бути відповідна установа Пенсійного фонду України, а не ДУ «ПВК №51» та залучене за ініціативою суду першої інстанції в якості співвідповідача ДП «ДКВСУ №51», оскільки законодавством на цих відповідачів такий обов'язок (виплата пенсії) не покладено, а відповідний пенсійний Фонд не залучено до участі у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року повернута скаржнику (т.4а.с.39).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За змістом ст.423 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За правилами п1ч.2ст. 423 ЦПК України істотним для справи обставинами, які не були й не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи повинні бути:
- обставини, факти, а не докази (в останньому випадку необхідний перегляд в апеляційному і касаційному порядку);
- істотні обставини, тобто такі, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципове інше рішення;
- нововиявлені, а не нові обставини;
- нововиявлені, а не обставини, що змінились.
При цьому, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Доводи на які посилається ОСОБА_3 не є нововиявленими обставинами, оскільки нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам цивільного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03.04.2008).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004).
Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу оста- точності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.
Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.
У п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України (аналог діючої ч.5ст.12 ЦПК України). Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема: неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.4,5 ст.423 ЦПК України).
Вимоги про те, що відповідачі незаконно притягували його до примусової та неоплачуваної праці позивачем ОСОБА_1 не заявлялись та судами не розглядались.
Щодо доводів заявника про порушення відповідачами правил охорони праці та техніки безпеки; порушення ними права відповідача на медичну допомогу і надання медичних послуг кваліфікованим фахівцем; його права на дотримання соціальних стандартів, а також фальсифікування розслідування нещасного випадку, то вони не є нововиявленими обставинами, ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи. Зміст постанови Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року свідчить про те, що зазначені доводи перевірялись судом та його рішення містить мотиви, якими спростовано вказані доводи позивача ОСОБА_1 .
Надані заявником копія комп'ютерної томографії кисті від 11 лютого 2020 року та консультативний висновок зав.відділення КНП «Одеська обласна клінічна лікарня «ОРР» Станко О.В. від 01 липня 2020 року не є нововиявленими обставинами у розумінні п.1ч.2ст.423 ЦПК України.
Не було правових підстав у апеляційного суду й для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування нових доказів (т.4а.с.1-2), оскільки на стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами такі клопотання не вирішуються.
Помилковим є посилання ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд, що вона подається у зв'язку з виключними обставинами, оскільки вона не містить жодної з підстав, передбачених ч.3ст.423 ЦПК України, та, за своєю правовою природою, є заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так, згідно ч.3ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом у заяві обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам таких обставин відповідно до вимог п.1ч.2ст. 423 ЦПК України.
Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.423-429 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 22 березня 2021 року.
Головуючий
Судді :