Номер провадження: 22-ц/813/2887/21
Номер справи місцевого суду: 496/2388/20
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Князюк О. В.
17.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Заїкіна А. П., Таварткіладзе О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивачка, ОСОБА_2 , звернулася до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. до досягнення старшим сином ОСОБА_5 повноліття, а потім у розмірі 7000 грн. до досягнення молодшим сином ОСОБА_6 повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. У них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач є підприємцем, займається роздрібною та оптовою торгівлею товарами для дітей, та має значний дохід, проте матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково, постановлено:
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 10 липня 2016 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1859 грн. щомісяця до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з дня подачі позовної заяви - з 19 червня 2020 року.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 10 липня 2016 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1859 грн. щомісяця до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 , починаючи з дня подачі позовної заяви - з 19 червня 2020 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу
02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказує, що не має достатнього заробітку (доходу) та не має можливості сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину, тобто по 3 718 гривень на місяць.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
29 грудня 2020 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Шепель В.С. було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів та визначено порядок розгляду справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України.
10 березня 2021 року справу було призначено до розгляду.
Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони є батьками двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 19.04.2016 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.7), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 02.08.2018 року Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.8).
Діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, про що свідчить довідка КП «Великодолинське» №1512 від 09.06.2020 року (а.с.5).
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стягуючи по 1859 грн на кожну дитину аліментів, районний суд виходив з обґрунтованості, справедливості і розумності вказаної суми та з рівності сторін .
Судом першої інстанції також взято до уваги те, що позивачкою не надано доказів матеріального стану відповідача, з огляду на які можливо зробити висновок про спроможність останнього сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі щомісяця на дітей.
Колегія не погоджується із розміром аліментів, визначеним судом першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 50 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет», прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років з 1 липня 2020 року становить 1859 гривень; з 1 грудня - 1921 грн.
Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі М.С. проти України, при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
За приписом ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Суд вбачає, що відповідач є працездатною людиною та спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей, сума вказаних аліментів повинна відповідати його матеріальному становищу та стану здоров'я, а також бути необхідною та достатньою для забезпечення належного рівня життя, достатньою для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дітей.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що кожен з батьків повинен приймати рівну участь у духовному розвитку та матеріальному забезпеченні дитини.
Виходячи із зазначеного, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_1 аліменти на кожну дитину у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Даний розмір стягуваних аліментів не суперечить чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та неповнолітніх дітей.
Також колегія звертає увагу, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи
Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів. В решті рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 вересня 2020 року - змінити.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 10 липня 2016 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з дня подачі позовної заяви - з 19 червня 2020 року.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області 10 липня 2016 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 , розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 , починаючи з дня подачі позовної заяви - з 19 червня 2020 року.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе