Справа № 442/2594/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1249/20 Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Турка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2020 року,
вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України, за якою призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
Згідно зі статтею 71 КК України частково приєднано невідбуту ОСОБА_6 міру покарання, визначену вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року, у виді 1 року обмеження волі, з остаточним визначенням обвинуваченому покарання у виді 1 (одного) року 8 (восьми) місяців обмеження волі.
Вирішено питання з речовими доказами.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 11 квітня 2020 року орієнтовно о 12:15 год., діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, зайшов в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно, викрав суміш перців млинок ТМ «Приправка» в кількості 3 штуки, чим завдав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 308,97 грн.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2020 року змінити та визначити обвинуваченому покарання, яке є співрозмірним з його діянням та особою обвинуваченого, а саме: 1 рік 10 днів обмеження волі.
На підтримання доводів апеляційної скарги зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості.
Зокрема, обвинувачений у судовому засіданні пояснив, що дані кримінальні правопорушення вчиняв внаслідок тяжкого матеріального становища, оскільки є хворим ( у нього відкрита форма туберкульозу), а тому потрібні були кошти, однак судом ці свідчення не були взяті до уваги.
Вказує на те, що судом при призначенні покарання не враховано тяжкість вчиненого злочину, а також ті обставини, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, відсутність скарг за місцем проживання останнього, його відношення до вчиненого, наявність такої обставини, яка пом'якшує покарання як щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність претензій зі сторони потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, який подану апеляційну скаргу підтримав, виступ прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 було здійснено на підставі вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому суд першої інстанції дотримався вимог наведеної норми, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано вимоги закону при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи так і за результатами її судового розгляду.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_6 призначено покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. Згідно зі статтею 71 КК України частково приєднано невідбуту ОСОБА_6 міру покарання, визначену вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року, у виді 1 року обмеження волі, з остаточним визначенням обвинуваченому покарання у виді 1 (одного) року 8 (восьми) місяців обмеження волі.
Поряд з тим, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААБ №331542 обвинуваченому ОСОБА_6 встановлено ІІ групу інвалідності, з призначенням чергової дати переогляду 21 травня 2021 року (а.с. 17).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, до нього не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання порушено вимоги ст. 414 КПК України, оскільки призначене судом покарання не відповідає особі обвинуваченого.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, який є раніше судимим, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є інвалідом ІІ групи, за місцем проживання характеризується посередньо, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 404 КПК України, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді арешту.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 408, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України - змінити.
Вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) місяців арешту.
Згідно зі ст. 71, 72 КК України частково приєднати невідбуту ОСОБА_6 міру покарання, визначену вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2020 року у виді 1 року обмеження волі, остаточно визначивши ОСОБА_6 покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4