Дата документу 22.03.2021 Справа № 316/557/20
ЄУН 316/557/20 Головуючий у 1 інстанції Куценко М.О.
Провадження №22ц/807/504/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
22 березня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Крилової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 18 січня 2011 року підписала заяву № б/н, та згідно якої отримала кредит у розмірі 22500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. Пунктами 1.1.1.6., 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Банком було використано право щодо зміни умов Договору, та запроваджено зміни відсоткової ставки.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 09 січня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 49989,91 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 26440,04 грн.; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6320,06 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 14373,15 грн. - нарахована пеня; 0 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2356,66 грн.
Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 січня 2011 року у розмірі 49989,91 грн. та 2102 грн. судових витрат.
Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 січня 2011 року у розмірі 6747,07 грн. та 283,70 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених вимог щодо стягнення тіла кредиту, пені, штрафів та відсотків, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просять заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін.
У доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що суд не врахував усі обставини справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні тіла кредиту у повному обсязі, яке згідно наданого банком розрахунку дорівнює 26440,04 грн. Також, судом безпідставно відмовлено у стягненні пені і штрафу, оскільки сторонами погоджена відповідальність за порушення за невчасне погашення заборгованості, що підтверджується довідкою про умови кредитування, яка підписана відповідачем. Отже, суд першої інстанції а порушення умов договору та зазначених ст.ст.526, 527, 560, 610, 617, 599, 549 ЦК України фактично звільнив відповідача від відповідальності у вигляді неустойки. Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» зазначають, що користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а отже підпис під Умовами та правилами надання банківських послуг не потрібен.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19692,97 грн. (заявлені банком 26440,04 грн. - 6747,07 грн. стягнуті судом першої інстанції), заборгованості за пенею у розмірі 14373,15 грн., штрафами у розмірі 2856,66 грн. та відсотками нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 6320,06 грн. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, та не переглядається колегією суддів.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк (а.с. 17).
З анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «кредитка «Універсальна» (а.с. 17, зворот).
В день підписання анкети-заяви, ОСОБА_1 також підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 18).
У довідці про умови кредитування, сторони погодили наступні умови договору:
тип картки: Visa Classic, тип кредитної лінії: поновлювальна; пільговий період: 30 днів (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних); базова відсоткова ставка: 3%, розмір щомісячних платежів: 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; строк погашення щомісячних платежів: до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується один раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам п'ять і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. и більше; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом враховуючи нарахованих та прострочених відсотків.
З розрахунку заборгованості, долученого АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 18 січня 2011 року станом на 09 січня 2020 року становить 49989,91 грн., та складається з: заборгованість по тілу кредиту - 26440,04 грн.; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6320,06 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 14373,15 грн. - нарахована пеня; 0 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 2356,66 грн. (а.с. 8-16).
Відмовляючи у заборгованості за відсотками (6320,06 грн.), нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, суд першої інтонації виходив з недоведеності заявлених вимог, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився зі змінами до Умов та правил надання банківських послуг від 01 квітня 2019 року щодо нарахування процентів за ст. 625 ЦК України та що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних процентів.
З зазначеним висновком колегія суддів погоджується у зв'язку з наступним.
Вірним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не може бути прийнятий судом, оскільки за відсутності підпису відповідача у вказаних документах, неможливо встановити, що саме ці умови та правила були запропоновані відповідачу для ознайомлення.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які наведені у витягу з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, та вважає узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на позицію Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, так як на думку Банку в тій справі відповідачем заперечувалися такі умови договору, а в цій справі відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору та не оспорював його умови також не приймаються колегією суддів.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно посилання позивачем на відсутність заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Вбачається з розрахунку заборгованості, що заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у ОСОБА_1 відсутня. Натомість, Банком заявлені вимоги щодо стягнення з неї заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
З розрахунку заборгованості встановлено, що починаючи з жовтня 2019 року банком нараховувалися відсотки за прострочений кредит (6320,06 грн.) згідно ст. 625 за відсоткової ставкою 86,4 % (а.с. 16-17, графа 19-23).
Так, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, з аналізу норми ст. 625 ЦК України слідує, що така передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Натомість, встановлено, та не заперечується АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, що умовами договору між сторонами погоджено відсоткову ставку у розмірі 3 % на місяць.
Отже, заявлена АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками у розмірі 6320,06 грн., нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, не підлягає задоволенню. Оскільки відсоткова ставка сторонами у довідці погоджена у розмірі 3% на місяць, натомість заява позичальника та довідка, не містять умов сплати відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань у підвищеному розмірі виходячи з 86,4 %.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що при зверненні до суду з позовом в частині нарахування вказаних відсотків, банк посилається на те, що з 01 квітня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився зі змінами до Умов та правил надання банківських послуг від 01 квітня 2019 року щодо нарахування процентів за ст. 625 ЦК України та що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних процентів.
Відтак, позивач не довів свої вимоги в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в заявленому розмірі та порядку нарахування.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також, вирішуючи питання про розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів.
З наданої позивачем виписки по кредитному рахунку вбачається, що відповідачем з моменту укладення договору витрачено кредитних коштів на загальну суму 38626,50 грн. було сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 31879,43 грн. (а.с. 53-62).
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Разом з тим, відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за пенею (14373,15 грн.) та штрафами (500 грн.+2356,66 грн.) суд першої інстанції виходив з того, що позичальник отримав кредит за умовами підписаного у письмовій формі правочину у вигляді анкети - заявки на отримання кредиту, у якому не погоджені істотні умови із сплати неустойки у розмірі зазначеному позивачем, тоді як долучені до позовної заяви Умови і правила не є саме тією складовою частиною кредитного договору, що встановлює право Банку на стягнення пені та штрафів. А тому відсутні підстави вважати, що сторони у письмовій формі погодили всі істотні умови договору,зокрема відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що разом з анкетою-заявою, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви також долучило копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем (а.с. 18).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у вищезазначеній довідці сторонами погоджена відповідальність у вигляді неустойки, а саме щодо сплати пені та штрафів.
Так, згідно заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», сторони погодили відповідальність у вигляді пені та комісії за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% на залишок заборгованості щомісяця, та штрафів за порушення термінів платежів - 500 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом враховуючи нарахованих та прострочених відсотків.
При цьому, колегія також звертає увагу, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають лише штрафи, а саме 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 2356,66 грн. штрафу (процентної складової). Зазначений розмір відповідачем не спростований, колегією суддів при нарахуванні Банком штрафів порушень не встановлено.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що сторони погодили розмір та порядок нарахування нейустойки за несвоєчасне погашення заборгованості.
Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів про погодження сторонами умов договору кредитування є помилковими і спростовується матеріалами справи, у зв'язку з чим заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами підлягає скасуванню, з прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами у розмірі 2856,66 грн. (500 грн. фіксована частина+2356,66 грн. процентна складова).
Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 403,99 грн. (пропорційно до задоволених вимог 19,21%), суми судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 180,17 грн., пропорційно до задоволених вимог (6,60%), а всього 584,16 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами - скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, за якою:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за штрафами у розмірі 2856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) гривень 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 16 копійок.»
В іншій частині заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 22 березня 2021року.
Головуючий:
Судді: