Справа № 308/11555/20
Іменем України
02 березня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.,
з участю секретаря Купар Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року (у складі судді Малюка В.М.) за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у листопаді 2020 р.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу в розмірі 2800 євро та вирішити питання розподілу судових витрат.
Разом із позовом подав заяву про його забезпечення (а.с.6-7).
Просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та майнові права, що належать ОСОБА_1 , у межах заявленої суми позову - 93 235,52 грн.
На обґрунтування заяви вказав, що враховуючи розмір боргу відповідача перед позивачем (93 235,52 грн.) і поведінку відповідача, пов'язану з безпідставним невиконанням узятих на себе зобов'язань, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Відтак, наявні всі підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 р. заяву про забезпечення позову задоволено: в порядку забезпечення позову накладено арешт на належне відповідачу майно в межах ціни заявлених позовних вимог - 93 235,52 грн.
ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-при зверненні до суду з позовом і заявою про забезпечення позову позивачем було порушено правила підсудності справи;
-наклавши арешт на кошти відповідача, який є особою із інвалідністю, суд обмежив у доступі до грошових коштів. За таких обставин заходи забезпечення позову без вжиття зустрічного забезпечення є не співрозмірними;
-насправді між сторонами виникли відносини, пов'язані з придбанням протягом 2019-2020 рр. автомобіля, однак жодних правовідносин із приводу позики грошових коштів відповідно до розписки, між сторонами не виникало.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення судового засідання не надходило. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Апеляційну скаргу просить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд виходив із імовірності того, що відповідач, дізнавшись про пред'явлення позову, може вжити заходів щодо відчуження належного йому майна, що може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є наявність боргу у відповідача перед позивачем. Указане підтверджується розпискою від 25.07.2020 р. із якої убачається, що ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 2800 євро і зобов'язався їх повернути до 30 серпня 2020 р. (а.с.13).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та майнові права, що належить відповідачеві, в межах заявленої суми позову, тобто 93 235,52 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Стосовно доводу апеляційної скарги про те, що при зверненні до суду з позовом і заявою про забезпечення позову позивачем було порушено правила підсудності, не заслуговує на увагу з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позивач, звертаючись до відповідача з позовом до Ужгородського міськрайонного суду, вказав адресу: АДРЕСА_1 (як указано в розписці). Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів із дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.153 ЦПК України).
04 листопада 2020 р. позовна заява та заява про забезпечення позову надійшли до Ужгородського міськрайонного суду (а.с.40).
Запит щодо встановлення реєстрації місця проживання відповідача було зроблено 05 листопада 2020 р. (а.с.41), цього ж дня було винесено оскаржувану ухвалу (а.с.42-44).
Однак, 24 листопада 2020 р. було отримано відповідь, що відповідач не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46). Тоді судом першої інстанції було направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУ ДМС України в Закарпатській області про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с.47). 21 грудня 2020 р. Ужгородським міськрайонним судом було отримано відповідь, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.54). 23 грудня 2020 р. ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду справу було передано на розгляд до Воловецького районного суду (а.с.55-56).
Колегія суддів не вбачає порушення правил підсудності при розгляді заяви про забезпечення позову.
Довід апеляційної скарги про те, що наклавши арешт на кошти відповідача, який є особою із інвалідністю, суд обмежив у доступі до грошових коштів, спростовується матеріалами справи, а саме - оскаржуваною ухвалою, оскільки згідно з її резолютивною частиною арешт накладено на майно відповідача, а не на його грошові кошти (а.с.44).
Довід апеляційної скарги про те, що насправді між сторонами виникли відносини, пов'язані з придбанням протягом 2019-2020 рр. автомобіля, однак жодних правовідносин із приводу позики грошових коштів відповідно до розписки між сторонами не виникало, не заслуговує на увагу, оскільки стосується процесу доказування по суті спору, а не в межах вирішення питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову.
Очевидно, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову, є ризики, що в подальшому відповідачем можуть вчинятися дії щодо відчуження свого майна задля уникнення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Указані дії необхідно попередити, оскільки існує спір щодо позики грошових коштів за борговою розпискою.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідача таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе реалізовувати свої права.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на його користь.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і позиції позивача, відтак не заслуговують на увагу.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 19.03.2021 р.
Судді: