Єдиний унікальний номер 233/4078/20
Номер провадження 22-ц/804/627/21
22 березня 2021 року
м. Бахмут
справа № 233/4078/20
провадження № 22-ц/804/627/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 233/4078/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,
на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року (суддя Наумик О.О.), ухваленого в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року,-
В вересні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 20 серпня 2009 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 20 вересня 2009 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна,30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картки, а відповідачу надано у користування кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору , а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості , який встановлено договором.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, в наслідок чого станом на 17 червня 2020 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 380,70 грн., що складається з наступного: 13 210,54 грн. - заборгованість за кредитом; 9 170,16 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20 вересня 2009 року у розмірі 22 380,70 грн. станом на 17 червня 2020 року, яка складається з наступного: 13210,54 грн. - заборгованість за кредитом; 9170,16 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судові витрати у розмірі - 202,00 грн.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Судове рішення мотивоване тим, що з 01 квітня 2015 року проценти за користування кредитними коштами нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору. Позивачем не доведено факт повідомлення відповідача про запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів, а також факт погодження з відповідачем як позичальником збільшення розміру процентів. Крім того позивач здійснював нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, що суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у цивільній справі № 444/9519/12. Оскільки відповідачем було не правомірно збільшено відсоткову ставку з 15 квітня 2015 року по 17 червня 2020 року, а відповідачем було сплачено відсотків суму 36 958,05 грн., тому вказана сума в сукупному розмірі, має бути віднята від заборгованості за процентами, та після того від заборгованості за тілом кредиту, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено частиною 1 статті 534 ЦК України. Враховуючи те, що сплачена відповідачем сума перевищує розмір дійсної заборгованості відповідача перед Банком, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач - АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач разом з анкетою-заявою підписав «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено: тип картки, тип кредитної лінії; базова відсоткова ставка за користування кредитом (3,0%); розмір та строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов'язанням. Таким чином базова відсоткова ставка за користуванням кредитом передбачена «Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем, містить базову відсоткову ставку на місяць у розмірі 3,0%.
Відповідно до положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 «Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку, та є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у цивільній справі №534/1072/18-ц.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20 серпня 2009 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до змісту вказаної анкети вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами є між ним та банком договором про надання банківських послуг (а.с.11).
Згідно копії Статуту АТ КБ «ПриватБанк», вказаний банк є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.29-30).
До кредитного договору банк додав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12, 13-18).
З довідки про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», вбачається, що базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 3,0%. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (а.с.12).
Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, свідчить про те, що 20 серпня 2009 року на картковий рахунок НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт розміром 1 100,00 грн., який 14 грудня 2009 року був збільшений до 3000,00 грн.,11 вересня 2010 року збільшений до 9800,00 грн., 09 квітня 2011 року збільшений до 11 800,00 грн., 23 липня 2011 року збільшений до 14 800,00 грн., 05 серпня 2011 року збільшений до 15 000,00 грн., 29 лютого 2020 року зменшений до 0,00 грн. (а.с.9).
Відповідно довідки, яка знаходиться на (а.с.10) свідчить про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір бн, за яким було надано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12 (дата відкриття 20 серпня 2009 року); № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/15 (дата відкриття 19 липня 2011 року); № НОМЕР_3 з терміном дії до 05/18 (дата відкриття 03 серпня 2015 року).
Відповідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20 серпня 2009 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 17 червня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі - 22 380,70 грн., з яких 13 210,54 грн. - заборгованість за кредитом; 9170,16 грн. - заборгованість за процентами (288,01 грн. - несплачені проценти на поточну заборгованість, 8882,15 грн. - несплачені проценти на прострочену заборгованість).
За вказаним розрахунком, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентними ставками 36% за період з 20 серпня 2009 року до 31 грудня 2012 року, в період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року - за процентною ставкою 30%, в період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - за процентною ставкою 34,80%, в період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2015 року - за процентною ставкою у розмірі 43,20%, в період з 01 серпня 2015 року по 17 червня 2020 року - за процентною ставкою у розмірі 42,00% (а.с.3-8).
При цьому заборгованість за процентами за період з 20 серпня 2009 року по 31 березня 2015 року (до підвищення банком процентної ставки до 43,20% річних) становила 417,78 грн. (а.с.3-8).
З виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, купував, здійснював поповнення картки в терміналі та в відділенні банк). (а.с.32-38).
Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову складає 22 380,70 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з 01 квітня 2015 року проценти за користування кредитними коштами нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору. Позивачем не доведено факт повідомлення відповідача про запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів, а також факт погодження з відповідачем як позичальником збільшення розміру процентів. Крім того позивач здійснював нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, що суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у цивільній справі № 444/9519/12. Оскільки відповідачем було не правомірно збільшено відсоткову ставку з 15 квітня 2015 року по 17 червня 2020 року, а відповідачем було сплачено відсотків суму 36 958,05 грн., тому вказана сума в сукупному розмірі, має бути віднята від заборгованості за процентами, та після того від заборгованості за тілом кредиту, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено частиною 1 статті 534 ЦК України. Враховуючи те, що сплачена відповідачем сума перевищує розмір дійсної заборгованості відповідача перед Банком, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пред'являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом, позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості (а.с.11,12,13-18).
Відповідно довідки про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», базова процентна ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 3 %. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (а.с.12).
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про згоду з розміром процентної ставки - 36% на рік (3 % х 12).
За правилом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог статей 263 - 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення, крім іншого, зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Суд першої інстанції при ухваленні надав належно оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, зокрема довідці про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем; розрахунку заборгованості; та мотивував відхилення цих доказів.
Встановивши, що довідка про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначена процентна ставка, підписана позичальником; останній вчиняв дії, які свідчать про обізнаність та згоду з розміром процентної ставки - 36% на рік, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність АТ КБ «ПриватБанк» обставини, що сторонами договору була узгоджена базова процентна ставка.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в порушення вимог процесуального закону жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 42,00% та 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, не подав; як і не подав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Однак матеріали справи не містять відомостей, що банк відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору (підвищення процентної ставки).
Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 36,00% річних.
Визначаючи період за який банк має право ставити вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно довідки, яка знаходиться на (а.с.10) свідчить про те, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12 (дата відкриття 20 серпня 2009 року); № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/15 (дата відкриття 19 липня 2011 року); № НОМЕР_3 з терміном дії до 05/18 (дата відкриття 03 серпня 2015 року).
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ствтті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право вимагати повернення процентів за користування кредитом за період з 20 серпня 2009 року по 31 травня 2018 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було сплачено відсотків суму 36 958,05 грн., тому вказана сума в сукупному розмірі, має бути віднята від заборгованості за процентами, та після того від заборгованості за тілом кредиту, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено частиною 1 статті 534 ЦК України.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а.с.32-38), є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18 (провадження № 61-6279св19).
Як вбачається з виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі, здійснював поповнення картки в терміналі та в відділенні банку. (а.с.32-38).
Отже, з виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 здійснив погашення кредиту на загальну суму - 36 958,05 грн., що перевищує розмір заборгованості відповідача, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність заборгованості у відповідача - ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 20 серпня 2009 року, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, тому дійшов вірно висновку, що матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач здійснив погашення кредиту на суму більшу ніж дійсний розмір заборгованості відповідача перед Банком, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 369, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло