Провадження № 4-с/742/11/21
Єдиний унікальний № 742/3732/19
12 березня 2021 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Бездідька В.М., при секретарі судових засідань Голушко А.С., за участю представника скаржника ОСОБА_1 , державного виконавця Молошної Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Прилуки матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду зі скаргою в якій просить визнати неправомірними бездіяльність головного державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Клименко Л.Г. щодо не проведення взаємозаліку шляхом утримання від перерахунку аліментів, які відраховуються із заробітної плати на користь ОСОБА_3 та зарахування утриманих сум на користь ОСОБА_4 до повного припинення переплати в сумі 14039,89 грн., зобов'язати головного державного виконавця Прилуцькою міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Клименко Л.Г. вчинити дії щодо проведення взаємозаліку шляхом утримання від перерахунку аліментів, які відраховуються із заробітної плати на користь ОСОБА_3 та зарахування утриманих сум на користь ОСОБА_4 до повного припинення переплати в сумі 14039.89 грн., стягнути з Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) судові витрати за послуги адвоката.
Заява аргументована тим, що в зв'язку з недбалістю та неуважністю з боку державного виконавця виникло порушення його прав, а саме, виникла заборгованість зі сплати аліментів.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримала і просила їх задовольнити з підстав зазначених в скарзі.
Старший державний виконавець Молошна Л.І. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, аргументуючи свої заперечення тим, що утримання аліментів проводиться відповідно до норм Закону України «Про виконавчу службу» та не передбачає взаємозаліку між сторонами виконавчого провадження.
Вислухавши скаржника та дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З аналізу вимог статті 447 ЦПК України вбачається, що під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою на рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які порушено їхні права чи свободи.
За таких обставин, задоволенню підлягає лише скарга на рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за умови, що судом встановлено, що оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця порушують права чи свободи скаржника.
За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що на виконанні Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебували на виконанні два судових накази про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 1/4 частині на кожного із дітей.
Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду від 18.11.2019 року у справі № 2-н-742/429/19 єдиний унікальний № 742/3732/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду від 23.12.2019 року у справі № 2-н-742/469/19 єдиний унікальний № 742/4091/19 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В подальшому за наслідком винесених судових наказів, було відкрито виконавчі провадження та розпочато стягнення аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/2 частини заробітку.
Станом на 01.06.2020 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 становила 13549,78 грн.
07.07.2020 державним виконавцем змінено розмір відрахувань із заробітної плати боржника для забезпечення погашення заборгованості перед ОСОБА_7 та направлено відповідного листа до ТОВ «Сільпо ФУД».
02.09.2020 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_2 на виконавчі листи № 2/742/515/20 від 01.09.2020 про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини доходу, до 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.02.2020 року.
21.09.2020 по ВП № 60947514 та ВП №60857800 винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату з роз'ясненням про подальше відрахування аліментів у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Державним виконавцем проведено перерахунок заборгованості по сплаті аліментів згідно рішення суну від 02.09.2020. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, що здійснюється державним виконавцем щомісячно, переплата по BП №60857800 з виконання судового наказу №2-н/742/429/19 від 18.11.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 станом на 01.10.2020 становила 14039,89 грн. Станом на 23.02.2021 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 відсутня.
Відповідно до ст.. 1215 ЦК України передбачено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті аліменти, надані особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин, встановлено, що державний виконавець допустила помилку при перерахування аліментів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на утримання дітей в результаті чого виникла переплата, разом з тим Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено порядок проведення взаємозаліку між сторонами виконавчого провадження, отже вимоги скарги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання дій державного виконавця неправомірними.
У відповідності зі ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст.137 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Аналогічні висновки викладено в постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначив у своїй заяві орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, та надав ордер на надання правової допомоги.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) судові витрати за послуги адвоката витрат на правничу допомогу, так як будь-яких доказів про отримання такої допомоги заявником та її оплати не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги частково.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження», статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, керуючись ст.447-453 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) щодо проведення перерахунку аліментів, що призвело до надлишково стягненої суми.
В решті відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів з моменту проголошення.
Суддя В.М. Бездідько