Справа № 683/1278/20
2/683/100/2021
03 лютого 2021 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Цішковського В.А.
з участю секретаря Крупської В.В.
представників позивача Старокостянтинівської ЖЕК - Григорук Ю.О.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Віхерко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу №683/1278/20, 2/683/100/2021 за позовом Старокостянтинівської житлово-експлуатаційної контори м. Старокостянтинова Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2020 року начальник Старокостянтинівської житлово-експлуатаційної контори (далі - Старокостянтинівська ЖЕК) Денега О.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з останньої на свою користь 4 945,20 грн. заборгованість за несплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, яка утворилась заборгованість за період з 01.06.2017 року по 01.05.2020 року.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення знаходиться в будинку, який перебуває на обслуговуванні Старокостянтинівської ЖЕК. Відповідачка нехтує виконанням свого обов'язку і не здійснює оплату за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2017 року по 01.05.2020 року у розмірі 4 945,20 грн. В позові зазначено, що договір між ОСОБА_1 і Строкостянтинівською ЖЕК відсутній, оскільки відповідач жодного разу не зверталася.
Вважаю, що провадження у даній справі слід закрити з наступних підстав.
В силу п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Цивільний процесуальний кодекс передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Судом встановлено, що позовні вимоги Старокостянтинівської ЖЕК стосуються стягнення заборгованості за несплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, завданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , яка є власницею нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З огляду на приписи ч.1 ст.20 ГПК України, а також ст.ст. 4 і 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (ч. 1 ст.173 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 13.03.2002 року за номером запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 677 017 0000 001235. Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованою 25.05.2020 року ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , проте на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 25.04.2006 року тип зазначеного об'єкта є нежитловою будівлею та має адресу: АДРЕСА_3 .
Оскільки спірні правовідносини між позивачкою ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем, виникли щодо стягнення заборгованості за несплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком на користь Старокостянтинівської ЖЕК, через що вважаю, що цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
З огляду на вищенаведене, у провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, роз'яснивши позивачу, що його розгляд віднесено до юрисдикції господарського суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суддя
Провадження у справі за позовом Старокостянтинівської житлово-експлуатаційної контори м. Старокостянтинова Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Ухвала негайно набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 08 лютого 2021 року.
Суддя: