ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/13916.04.10
За позовом відкритого акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"
до Київської міської ради
третя особа Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради
про визнання права на постійне користування земельною ділянкою площею 3.36га
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Безносько С. М. (дов. від 28.09.2009)
Від відповідача Касьяненко А. М. (дов. від 04.02.2010)
Волошенюк О.М.(дов. від 12.04.2010)
Від третьої особи не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання за ним права на постійне користування земельною ділянкою площею 3,36 (три цілих тридцять шість сотих) га.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2010 порушено провадження у справі №50/139 та призначено до розгляду на 10.03.2010.
Представник третьої особи в судове засідання 10.03.2010 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання прибули представники позивача, відповідача та дали пояснення по справі.
Представником відповідача у судовому засіданні 10.03.2010 був поданий відзив по справі №50/139, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою третьої особи розгляд справи було відкладено на 07.04.2010.
07.04.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі і подали докази.
Представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в яких просить:
Визнати за ВАТ "Київський маргариновий завод" право на постійне користування земельною ділянкою площею 3,36 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 3. Суд прийняв дані уточнення.
07.04.2010 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких третя особа просила суд відмовити в задоволенні позову та слухати справу без її участі.
В судовому засіданні 07.04.2010 було оголошено перерву на 16.04.2010.
16.04.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник третьої особи в судове засідання вдруге не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Третя особа клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у неї поважних причин щодо неявки у судові засідання 07.04.2010 та 16.04.2010 не повідомила, що дає підстави визначити причини її неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи господарський суд міста Києва, -
Відкрите акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" (далі позивач, ВАТ) утворено в результаті реорганізації закритого акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" і є його правонаступником.
У свою чергу закрите акціонерне товариство "Київський маргариновий завод»засновано організацією орендарів Київського маргаринового заводу та ЗАТ «Укроліяжирпром»відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про Державну програму приватизації" на підставі Установчого договору про створення закритого акціонерного товариства від 25.08.1994(протокол № 1) шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності орендного підприємства Київського маргаринового заводу, який був правонаступником Маргаринової фабрики.
Відкрите акціонерне товариство «Київський маргариновий завод" як правонаступник закритого акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" є власником цілісного майнового комплексу, що розташований по проспекту Науки 3 у Голосіївському районі м. Києва.
Вказаний майновий комплекс набутий ЗАТ "Київський маргариновий завод" на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 25.03.1994 № 72, що зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації 27.05.1998 за № 397-з(далі договір купівлі-продажу).
Цілісний майновий комплекс знаходиться на землях, які відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 16.10.1947 № 2815 відведені під будівництво Маргаринової фабрики та на міських землях, наданих у власність чи користування (довідка топографо-геодезичного департаменту ГО «Центр містобудування та архітектури" Головкиївархітектури від 11.01.05 № 03-11).
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу продавець(регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву) продав, а покупець(організація орендарів Київського маргаринового заводу) купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київський маргариновий завод, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 3, на земельній ділянці площею 3,55 га, виділеній у постійне користування відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Згідно пункту 3.3. договору купівлі-продажу покупець цілісного майнового комплексу(що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 3) є правонаступником майнових прав і зобов'язань відчужуваного цілісного майнового комплексу.
Судом встановлено,що позивач понад шістдесят років випускає продукцію першої необхідності для населення не тільки міста Києва, а й всієї України (масло, маргарин, майонези, промислові жири для хлібобулочних і молочних підприємств). На підприємстві працює 480 (чотириста вісімдесят) чоловік.
Межі та площа земельних ділянок (кадастрові номера 82:082:001, 82:082:028, 82:082:029, 82:082:030), обумовлені технічним звітом по земельно-кадастровій інвентаризації, складеним у вересні 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю «Геопроект». У результаті внесених змін загальна площа земельних ділянок на яких розташоване ВАТ становить 3,36 га.
Відповідно до статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві затверджений рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до доручення Київської міської ради (надалі -відповідач, Київрада) від 13.08.2004 № 3427 та технічного завдання на виконання робіт у 2007 році товариством з обмеженою відповідальністю "Земля-2000" розроблений проект землеустрою (№ ТПВ-5885 від 20.08.2007 до справи А-8126).
Даним проектом землеустрою відповідно до статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) передбачено передати позивачу в оренду земельні ділянки загальною площею 3,36 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд на проспекті Науки 3 у Голосіївському районі м. Києва.
Відведення земельної ділянки в установленому порядку було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. ВАТ "Київпроект", Київською міською санепідстанцією, управлінням охорони навколишньою природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням охорони культурної спадщини, Державною службою охорони культурної спадщини, Голосіївською районною у м. Києві радою та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державне адміністрації).
Матеріали справи свідчать, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, встановленому Земельним кодексом України, був направлений позивачем до Київської міської ради на погодження та затвердження 20.08.2007.
Київрадою розроблено проект рішення "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Київський маргариновий завод" земельних ділянок для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд на проспекту Науки 3 у Голосіївському районі", який за дорученням заступника міського Голови - секретаря Київради від 28.08.2007 № 29/231-1944/ПР, розглянутий та підтриманий постійними комісіями Київради з питань земельних відносин (витяг з протоколу від 10.10.2007 № 51) та з питань містобудування та архітектури (витяг з протоколу від 22.10.2007 № б/н).
Проте, з матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що незважаючи на звернення позивача(в матеріалах справи), відповідачем станом на день розгляду справи не прийнято рішення про надання земельної ділянки позивачу, а також не надіслано жодної інформації з цього питання, що беззаперечно є порушенням прав позивача.
Київська міська рада діє в межах повноважень, визначених статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відтак судом встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та звернувся до відповідача з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду, надавши для цього всі необхідні документи, але у визначені законом строки Київрада не розглянула ні вказане клопотання, ні відповідні документи про надання позивачу земельної ділянки в оренду, чим порушила права позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Пунктом 6 Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563 "Про земельну реформу" встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української PCP (від 18.12.1990), повинні до 01.01.2008 оформити право власності або право користування землею.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено що громадяни та юридичні особи:, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Положення зазначених пунктів нормативно-правових актів втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, на підставі Рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005.
Із зазначеного випливає, що позивач земельні ділянки у даний час має у постійному користуванні, оскільки всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, які використовують земельні ділянки на праві постійного користування з дати набрання чинності вказаного вище рішення Конституційного суду України, вважаються звільненими від обов'язку переоформляти ці земельні ділянки в оренду.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається та реалізується його суб'єктами виключно відповідно до закону. Отже, суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку визначеному ЗКУ іншими законами, що регулюють земельні відносини. Юридичні особи можуть набувати земельні ділянки у власність на підставі цивільно-правових угод, тобто у разі володіння земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності на праві постійного користування чи оренди, вони можуть придбати їх у власність на підставі договору купівлі-продажу.
Крім того, якщо на земельній ділянці державної чи комунальної власності розташований об'єкт нерухомого майна (будівля, споруда тощо), що є власністю юридичної особи, то остання має право на переважне придбання(викуп) земельної ділянки під таким об'єктом у власність.
Також суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З аналізу положень Цивільного кодексу України випливає, що для переходу права користування земельною ділянкою не має юридичного значення правова форма користування землею - постійне чи строкове на умовах оренди. ЦК України гарантує власнику будівель і споруд можливість у всіх випадках набути у користування земельну ділянку.
Відповідно до ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, особа до якої перейшло право власності на будівлі (споруди) набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
У Постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2004 по справі № 18/10в зазначається, що питання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду регулюється ст. 120 ЗК України.
Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.
Інститут постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку безоплатного відведення з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від права власності на землю та права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі -в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
Разом з тим право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.
Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не можуть бути звужені. При цьому постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.
Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Однак суд наголошує, що вказана норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Стаття 123 Земельного кодексу України встановлює, що державна адміністрація або сільська, селищна, міська ради у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. Тобто законодавець в імперативній формі встановив, що при встановленні відповідності проекту відведення земельної ділянки вимогам законодавства рада (в даному випадку Київська міська рада) приймає рішення про передачу земельної ділянки.
Відповідно до ст. 24 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, який затверджений рішенням від 15 липня 2004 року № 457/1867 “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”, проект рішення Київради після ухвалення постійною комісією Київради з питань містобудування та землекористування висновку з цього питання відповідно до Регламенту Київради подається до президії Київради для внесення на розгляд на найближчому пленарному засіданні Київради.
Київська міська рада протягом одного місяця не прийняла відповідного рішення, тобто вбачається бездіяльність Київської міської ради, що призвела до порушення права позивача на оформлення права постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 9 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Положення ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.
Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що у позивача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, однак суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України таке право у позивача існує.
Суд не вважає також обґрунтованими доводи третьої особи у письмових поясненнях, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного в Україні законодавства та суперечать матеріалам справи.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем і третьою особою не спростовані. А тому позовні вимоги щодо визнання за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Суд вважає, що ВАТ "Київський маргариновий завод" правомірно і законно користується в даний час земельною ділянкою площею 3,36 га у м. Києві по проспекту Науки, 3. Зважаючи на вищезазначені порушення законодавства суд приходить до висновку що визнання права -це визнання права користування або власності у випадках, визначених законодавством, і за умови, що особа, яка звертається до суду має всі підстави вважати та просити суд визнати таке право.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України “Про оренду землі” ВАТ "Київський маргариновий завод" вчинило всі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, а відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право користування посвідчується договором оренди землі, при цьому беручи до уваги наявність всіх підстав для укладення договору та з огляну на сплив строку, який передбачений для прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача про визнання права позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 3,36 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 3 згідно з проектом землеустрою та висновками, які містяться в ньому, який погоджено в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”.
Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за ВАТ "Київський маргариновий завод" право на постійне користування земельною ділянкою площею 3,36 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 3.
3. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) на користь відкритого акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"(проспект Науки, 3, м. Київ, 03039, п/р 26001009137 в КРД Райффайзен Банк Аваль, МФО 322904, код ЄДРПОУ 00333581)85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення - 30.04.2010