ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/8526.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВОЯ ПРЕСА"
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВРЕД-МЕДІА»
Про стягнення 2452,34 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Воловенко І.В. (довіреність № б/н від 09.03.2010 р.)
Від відповідача: Кияниця В.І (довіреність № б/н від 27.11.2008 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВОЯ ПРЕСА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВРЕД-МЕДІА»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 2452,34 грн. на підставі договору про надання послуг № 64/1-Д від 22.12.2009 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 2260,68 грн., суму пені в розмірі 94,22 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 13,79 грн. та суму інфляційних процесів в розмірі 83,65 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з розміщення товарів/продукції, проте, останній зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2010 р. порушено провадження у справі № 39/85 та призначено справу до розгляду на 12.04.2010 р. о 10:40 год.
Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2010 р. залучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2010 р., а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД за № 381046 стосовно позивача станом на 07.04.2010 р., довідку № 253/2 від 07.04.2010 р. про наявність рахунку в банківській установі, письмове підтвердження від 09.04.2010 р. про те, що у провадженні господарських судів України або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, підтвердження того, що позивач не подає клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, позивач також повідомляє суд, що у позивача відсутня необхідність у залученні до участі у справі посадових осіб, працівників підприємств, установ та організацій.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду докази часткової оплати заборгованості за договором (платіжне доручення № 3840 від 19.03.2010 р.).
В судовому засіданні було оголошено перерву до 26.04.2010 р. о 16:10 год.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги у розмірі 1323,00 грн., а саме: суму основного боргу в розмірі 753,56 грн., суму пені в розмірі 94,22 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 13,79 грн. та суму інфляційних процесів в розмірі 83,65 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.
Оскільки відповідачем був частково сплачений основний борг вже після порушення провадження по даній справі, позивач вважає розрахунок пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних таким, що зроблений вірно та не таким, що підлягає відповідному коригуванню.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, суму заборгованості визнав та не заперечував проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 26.04.2010 р., за згодою представників позивача та відповідача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
22.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВОЯ ПРЕСА»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАВРЕД-МЕДІА» (відповідач) було укладено договір надання послуг № 64/1-Д, відповідно до п. 1.1. якого відповідно до умов якого позивач, як виконавець, зобов'язався надавати відповідачу послуги з розміщення належної відповідачу продукції на обладнанні, що належить на праві власності особам, зазначеним у відповідних додатках, а відповідач, як замовник, зобов'язався оплатити зазначені послуги (п. 1.1., 2.1., 2.3. договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті надання послуг з розміщення товарів/продукції і та ґрунтуються на договорі № 64/1-Д від 22.12.2009 року.
Пунктом 1.2 договору визначено, що детальні характеристики послуг, та інші вказівки відповідача щодо послуг погоджуються сторонами письмово не пізніше ніж за 7 днів настання періоду надання послуг шляхом оформлення відповідного додатку на виконання кожної послуги.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору дорівнює загальній вартості наданих послуг, що вказані в договорі згідно додатків до договору.
Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що за надання кожної послуги, детальні вказівки відповідача щодо якої містяться в відповідному додатку до договору на розміщення певної партії продукції на обладнанні відповідач зобов'язується сплатити суму грошових коштів, зазначену в відповідному додатку до договору шляхом перерахування зазначеної суми грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в розділі 7 договору в порядку та строк, зазначений в відповідному додатку до договору.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що обов'язок відповідача по оплаті вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на рахунок позивача у повному обсязі.
22.12.2009 р. сторони підписали додаток № 1 до договору, відповідно до п 1.2. якого визначено, що термін надання послуг з розміщення продукції, зазначеної в додатку № 1 - з 01.01.10 по 31.01.10 року.
Пунктом 1.4. додатку № 1 до договору встановлено, що загальна вартість послуг, що надаються відповідно до договору становить 2260,68 грн.
Пунктом 1.5. додатку № 1 до договору передбачено, що оплата повинна здійснитися в строк до 31.12.2009 р.
Позивач на виконання умов договору № 64/1-Д від 22.12.2009 року та додатку № 1 до цього договору надав відповідачу послуги з розміщення продукції, що підтверджується підписаним сторонами актом № ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2260,68 грн. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).
Наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з розміщення продукції на суму 2260,68 грн. відповідачем підписаний, що свідчить про те, що відповідач не має жодних претензій до позивача щодо строків або якості наданих послуг з розміщення продукції.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 2260,68 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні надав докази часткової сплати основної суми заборгованості: платіжне доручення № 3840 від 19.03.2010 р. на суму 1507,12 грн. (копія платіжного доручення в матеріалах справи).
Представник відповідача в судовому засідання наявність боргу підтвердив, проти задоволення позовних вимог позивача, в частині несплаченої суми боргу не заперечує.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, а також те, що залучені до справи докази (уточнення позовних вимог № б/н від 26.04.2009 р., платіжне доручення № 3840 від 19.03.2010 р. на суму 1507,12 грн.) свідчить про сплату відповідачем заборгованості у сумі 1507,12 грн. після подання позову до суду, провадження у справі в частині основного боргу у сумі 1507,12 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткової сплати відповідачем складає 753,56 грн., а провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1507,12 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 94,22 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 13,79 грн. та суму інфляційних процесів в розмірі 83,65 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.
Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі -Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 5.1.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказані норми ЦК України, умови п. 5.1.1. договору та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру пені, трьох відсотків річних та інфляційних процесів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 94,22 грн., трьох відсотків річних в розмірі 13,79 грн. та суми інфляційних процесів в розмірі 83,65 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1507,12 грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Главред-Медіа”(01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 28, ЄДРПОУ 34413423; п/р 26000301003549 в АКБ “Трансбанк”, МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Твоя Преса”(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12, ЄДРПОУ 33832835; п/р 26002038883100 в АКІБ “УкрСибБанк”м. Харків, МФО 351005) 753,56 грн. (сімсот п'ятдесят три гривні 56 коп.) основного боргу, 94,22 грн. (дев'яносто чотири гривні 22 коп.) пені, 83,65 грн. (вісімдесят три гривні 65 коп.) інфляційних процесів, 13,79 грн. (тринадцять гривень 79 коп.) трьох відсотків річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.04.2010 р.