04.03.2021 Справа №607/18615/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л.
за участю секретаря Комінярської О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 22 вересня 2007 року. 21 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 .Згідно із п.1.1 Договору вартість орендної плати становить 3000 грн., додатково оплачуються комунальні послуги. Згідно п.2.1.-2.2 Договору оплата проводиться щомісячно авансом до 21 числа поточного місяця за оренду приміщення. Позивач вказала, що з дати укладення договору до 27 жовтня 2020 року відповідач не оплачувала комунальні послуги та не подавала показники, змінила замки у вхідних дверях. За період з 21 лютого 2020 року по 27 жовтня 2020 року відповідач здійснила лише платежі за орендну плату у сумі 17085.43 грн. та станом на дату пред'явлення позову заборгованість по орендній платі становить 7500 грн. З врахуванням наведеного та того, що відповідач належним чином не виконує договір оренди квартири, просить суд позов задовольнити, розірвати договір оренди та стягнути з ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі у сумі 7500 грн.
Ухвалою судді від 07 грудня 2020 було відкрито провадження у справі та було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
12 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої остання просить стягнути з ОСОБА_2 орендну плату за листопад, грудень 2020 року та січень 2021 року у розмірі 9000 грн. та стягнути з відповідача орендну плату за період дії договору оренди від січня 2021 року до моменту ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити, розірвати договір оренди та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 6500 грн., оскільки відповідач 11 лютого 2021 року частково погасила їй заборгованість у сумі 10000 грн. та на підтвердження цього надала суду копію квитанції про видачу готівки. Крім цього вказала, що не заперечує стосовно заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку. У встановлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію позивача вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування квартири від 22 вересня 2007 року, який посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І. 22 вересня 2007 року.
Як вбачається з витягу ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 26 жовтня 2007 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування серії ВЕХ №620996 від 22 вересня 2007 року, реєстр № 2396 належить ОСОБА_1
21 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із п. 1.1 якого вартість орендної плати становить 3000 грн. та вартість комунальних послуг.
Відповідно до п.2.1 вищевказаного договору оплата проводиться щомісячно авансом до 21 числа поточного місяця за оренду приміщення.
Позивачем були виконані в повному обсязі зобов'язання за Договором, в той час як відповідач узяті на себе зобов'язання не виконувала, не сплачувала орендну плату та в повному обсязі не оплачувала комунальні послуги та інші платежі.
Позивач вказала, що за період з 21 лютого 2021 року ОСОБА_2 сплатила орендну плату на суму 17085.43 грн., що підтверджується копією виписки з особистого карткового рахунку КБ «ПриватБанк» Ціш О.В.
11 лютого 2021 року ОСОБА_2 частково погасила заборгованість по орендній платі, переказавши позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10000.25 грн., що підтверджується копією квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 811 ЦК України, договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 812 ЦК України, предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.
Відповідно до ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 820 ЦК України, наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку несплатою орендних платежів за користування квартирою за період дії договору оренди від 21 лютого 2020 року.
Так, договір укладено строком на 1 рік з 21.02.2020 року по 21.02.2021 року. Як стверджує позивач та надає на підтвердження цьому факту письмові докази, за весь період договору оренди квартири орендар ОСОБА_2 сплатила 17 085. 43 грн. до моменту звернення позивачем до суду та 10000.25 грн. під час здійснення судового розгляду (11 лютого 2021 року), а разом на загальну суму 27085.68 грн. За період дії договору загальна сума орендної плати становить 36000 грн. (3000 грн. - щомісячна орендна плата * 12 міс.-термін дії договору). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по орендній платі у розмірі 8914.57 грн., яка складає різницю між сумарною орендною платою за весь термін дії договору та сумою сплаченої відповідачем орендної плати (36000 грн-27085.68 грн=8914.32 грн.)
З приводу позовної вимоги про розірвання Договору оренди квартири від 21 лютого 2020 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
Згідно договору оренди, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , строк оренди приміщення становить з 21 лютого 2020 року по 21 лютого 2021 року (п.1.1 Договору).
Як вбачається з умов Договору, а саме:п.5.3 договір оренди припиняється внаслідок закінчення терміну дії договору.
Виходячи із зазначених норм цивільного законодавства України, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, зважаючи на те, що станом на час прийняття рішення у справі строк дії договору закінчився, відповідно договір оренди вважається припиненим, а тому відсутній предмет позову в частині позовних вимог щодо розірвання договору, у зв'язку із чим немає законних підстав для розірвання вказаного договору у судовому порядку.
Також, на думку суду, не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 орендної плати за період з січня 2021 року до моменту ухвалення рішення суду, яка міститься у заяві про збільшення позовних вимог від 12 січня 2021 року, оскільки цей час виходить за межі строку дії договору, зважаючи на те, що строк дії договору становить один рік і закінчується 21 лютого 2021 року, а рішення справі ухвалюється 04 березня 2021 року.
Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог позивача і на підставі наданих суду доказів, аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази приходить до висновку, що права позивача порушені відповідачем, частина заявлених вимог є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за договором оренди від 21 лютого 2020 року в сумі 8914 грн.32 коп.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265,268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди квартири від 21 лютого 2020 року у розмірі 8914 (вісім тисяч дев»ятсот чотирнадцять)грн.32 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн.
Копію рішення надіслати сторонам.
Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: с.Росоховатець Підволочиського району Тернопільської області.
Повний текст рішення суду складено 09 березня 2021 року.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич