03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/4018/19 Головуючий у суді першої інстанції - Пінкевич Н.С.
Номер провадження № 22-ц/824/6308/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
22 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Яворського М.А., суддів Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О. розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за позовом моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року позовні вимоги МТСБ України до ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу 11 березня 2021 року, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.
Відповідно до положень ст.354 ЦПК України (станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2019 року було ухвалено оскаржуване рішення та складено повний його текст (а.с.51-54). В подальшому, 24 грудня 2019 року представник Військової частини НОМЕР_1 - Зелінський Д.І. подав заяву про виправлення описки в рішенні Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, до якої було долучено докази отримання копії вказаного рішення 16 грудня 2019 року (а.с.58-66).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 09 січня 2020 року було виправлено описку, допущену в рішенні Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року (а.с.69).
В подальшому, 11 березня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, до якої було додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду від 05 вересня 2019 року.
Вказане клопотання мотивовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено у зв'язку з обставинами непереборної сили, а саме обставинами, що від Військової частини НОМЕР_1 не залежали (неналежне виконання своїх обов'язків представником військової частини у цій справі, поширення корона вірусної хвороби на території України та запровадження у зв'язку із цим карантинних обмежень, функціонування Збройних Сил України в умовах особливого періоду, тривалою відсутністю посадової особи у військовій частині, відповідальної за здійснення претензійно-позовної роботи).
Апелянт вважає, що хоч і з моменту складення повного тексту оскаржуваного рішення пройшло більше одного року, проте у зв'язку із заходами, які впроваджувались на території України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби, період з 12 березня 2020 року по 06 серпня 2020 року (147 днів) не повинен враховуватись в обчислення вказаного року, а тому термін, встановлений ч.2 ст.358 ЦПК України, може бути продовжений до 12 травня 2021 року (на 147 днів).
Крім того, вказано, що карантинні обмеження унеможливили дії військової частини щодо комплектування посади помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи (який відповідає за організацію та здійснення претензійно-позовної роботи в частині).
Також подане клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження мотивовано тим, що представник військової частини ОСОБА_2 неналежно виконував свої обов'язки, що підтверджується матеріалами службового розслідування, завершеного 16 лютого 2021 року, за фактом низької організації претензійно-позовної роботи у Військовій частині НОМЕР_1 , що призвело до пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції в даній справі.
Враховуючи вищевикладене, Військова частини НОМЕР_1 просила поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване рішення було прийнято 05 вересня 2019 року, а його копію апелянт отримав 16 грудня 2019 року. Враховуючи положення статті 354 ЦПК України, останнім днем для подачі апеляційної скарги з можливим поновленням процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції слід вважати 15 січня 2020 року.
Так, визначення обставин непереборної сили міститься в Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до положень ч.2 ст.14-1 вказаного вище закону Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, який в подальшому було продовжено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №392 від 21 травня 2020 року та до 31 серпня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року.
Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» вказано, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Вказаний закон набрав чинності 17 липня 2020 року, отже продовжені строки діяли до 06 серпня 2020 року.
Із вказаного слідує, що постановою Кабінет Міністрів України було встановлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року, тобто майже після двох місяців з настання останнього дня для подачі апеляційної скарги з можливим поновленням строку на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
Таким чином, апеляційний суд критично оцінює вказані доводи, оскільки строк на апеляційне оскарження апелянтом було пропущено задовго до введення карантинних обмежень.
Щодо доводів апелянта про те, що представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 неналежно виконував свої посадові обов'язки, у зв'язку із чим було пропущено строк на апеляційне оскарження, то апеляційний суд також відхиляє вказаний довів, так як зазначене не підпадає під обставини непереборної сили.
Посилання апелянта на неможливість укомплектування посади помічника командира військової частини з правової роботи у зв'язку із дією карантинних обмежень відхиляються апеляційним судом, оскільки вказане відноситься до внутрішньої організаційно-правової роботи військової частини. Вказані обставини, зокрема, не позбавляли військову частину подати апеляційну скаргу самостійно, тобто її керівником - командиром.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Таким чином, оскільки військова частина була повідомлена про розгляд справи приймала активну участь в її розгляді, апеляційний суд вважає, що пропущений строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Європейський суд з прав людини у справах «SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKO v. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).
Враховуючи вищевикладене та наявність пропуску строку більше ніж на рік з моменту ухвалення оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду, а тому вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року.
В апеляційній сказі також було вказано, що у випадку відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення скарги без розгляду або закриття (припинення) провадження у справі, апелянт просить ухвалити рішення про повернення сплаченої суми судового збору.
Оскільки апелянтом не було надано доказів сплати судового збору за апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити факт оплати судового збору й відповідно повернення вказаної суми.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за позовом моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді : (підпис) М.А.Яворський
Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв