Справа № 2-306/10
13 квітня 2010 р. м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючого судді Грубіян Л.І.,
при секретарі - Усатенко М.С.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Ізмаїльського міськрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до Приватного підприємства “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело» про стягнення суми,
встановив :
Ізмаїльський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах позивача в особі ОСОБА_2, до ПП “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело» та просить суд стягнути з приватного навчального підприємства на користь ОСОБА_2, суму в розмірі 3334, 93 грн., мотивуючи тим, що до прокуратури надійшла заява ОСОБА_2, щодо порушення її права на оплату праці адміністрацією ПП НВК «Джерело», посилаючись на те, що з 18.08.2003 р., по 15.08.2006 р., ОСОБА_2, на підставі укладеного контракту працювала в ПП НВК «Джерело» на посаді вчителя фізичної культури і її заробітна плата визначена в розмірі мінімальної заробітної плати, де одночасно відповідно до ч.1 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, однак працю вихователя не можна вважати простою, некваліфікованою.
24.06.08 р., прокурор звернувся з заявою про уточнення позовних вимог та просить визнати недійсними умови контракту з педагогічним працівником ПП «НВК Джерело» № 28 від 18.08.2003 р., передбачені п.4.2, в частині оплати праці.
Позивачка частково підтримала пред'явлені прокурором позовні вимоги та пояснила, що прокурором при подачі позову до суду не враховані: її кваліфікаційна категорія, нарахування за класне керівництво та перевірку зошитів, відсутні доплати по ст. 57 ЗУ «Про освіту», не проведена індексація нарахувань, також просить суд визнати недійсним укладений між нею та відповідачем контракт, а саме п.4.2 зазначеного контракту та стягнути з відповідача належні до сплати їй суми в розмірі 3334, 93 гривень за весь період роботи.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що при укладенні контракту сума, яка підлягала до щомісячної виплати складалася із зайнятості вчителя, його часів, станом на 01.09.2003 р. у вчителя початкових класів ОСОБА_2, наповнюваність класу становила 11 учнів, про що їй при укладенні контракту, звісно було відомо, в зв'язку з чим посилання ОСОБА_2, на те, що будучи вчителем ПП «Джерело» на неї також розповсюджується ЗУ «Про освіту» є безпідставними і заробітна плата нараховувалася згідно умов укладеного договору.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, також вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора обгрунтовані і підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_2, підлягають задоволенню частково.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка знаходилася з відповідачем в трудових відносинах на підставі контракту № 22 від 18.08.2003 р., укладеного між нею та ПП «НВК Джерело» в особі директора ОСОБА_3, контракту, строком дії з 18.08.2003 р., 31.05.2006 р. При звільненні відповідач остаточний розрахунок в терміни, передбачені ст. 116 КЗпП України, не провів.
Компенсацію за невикористану відпустку вона отримала лише 18.09.2006 р., наступні нарахування прийшли поштою 17.01.2007 р. та 07.03.2007 р., але вона від їх отримання відмовилася, пояснивши, що нарахування не відповідають вимогам встановленим законодавством. Задовольняючи позов, суд виходив з наступного:
- статтею 96 КЗпП України визначено, що основою організації оплати праці, є тарифна система оплата праці, яка включає тарифні сітки, схеми посадових окладів та тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації або по розрядам тарифної сітки, тобто заробітна плата педагогічним працівникам повинна встановлюватись не в мінімальному розмірі, а відповідно до кваліфікаційних категорій, на основі діючої «Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 також на підставі наказу Міністерства освіти та науки України від 15.04.93 р. № 102 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування заробітної плати працівникам освіти» змінами та доповненнями. Зазначені в інструкції тарифні розряди є державними гарантіями мінімальних розмірів оплати праці для конкретних професійно - кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків.
Крім того, в порушення Закону України «Про відпустки» та п.4.3 укладеного контракту ОСОБА_2, не проводилось нарахування заробітної плати за час відпустки в той час як відповідно до ст. 23 вказаного Закону оплата відпусток, передбаченого колективним договором та угодами, трудовими договорами повинна була проводитись з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язків платежів до бюджету.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище працівника у порівнянні із законодавством України про працю вважаються недійсними (відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору ).
Таким чином, в період роботи позивачка в ПП «НВК «Джерело» їй не в повному обсязі проводилися нарахування та виплати за виконану роботу.
Допрошена в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що при нарахуванні розмірів заробітної плати педагогічним працівникам застосовуються умови оплати праці передбачені Наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року № 102 « про затвердження Інструкції про порядок начислення заробітної плати робітникам освіти» зі змінами та доповненнями.
Згідно запиту прокурора був проведений перерахунок заробітної плати вчителям ПП «НВК» Джерело на підставі вищевказаної інструкції. Підставі цього розрахунку встановлено, що працюючі в загальноосвітньої школі, заробітна плата, нараховувалась би, більше, ніж ОСОБА_2, отримала фактично працюючи в ПП « Джерело».
Не відповідає вимогам закону п. 4.2 Контракту згідно якого заробітна плата визначена в розмірі мінімальної заробітної плати. Відповідно ч.1 ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту не кваліфіковану працю, однак працю вчителя не можна вважати простою не кваліфікованою працею. Заробітна плата педагогічним працівникам повинна встановлюватись не в мінімальному розмірі, а відповідно до кваліфікаційних категорій, на основі діючої «Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів оплати праці працівників установ, закладів та
організацій окремих галузей бюджетної сфери» яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 також на підставі наказу Міністерства освіти та науки України від 15.04.93 р. № 102 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування заробітної плати працівникам освіти» змінами та доповненнями . Зазначені в інструкції тарифні розряди є державними гарантіями мінімальних розмірів оплати праці для конкретних професійно - кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків.
З оглядом на вище вказане встановлене що пунктом 4.2 Контракту погіршено становище колишнього працівника ОСОБА_2, у порівнянні законодавством України.
Відповідно до ст. 203,215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, та іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також коли його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище працівника у порівнянні із законодавством України про працю вважаються недійсними (відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору ).
Відповідно до ст. 116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про звільнення.
Суд стягує з відповідача держмито на користь держави в розмірі 51 грн. в порядку ст.88 ЦПК України.
У задоволенні решти частини пред'явлених позовних вимог суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 94-97, 116 КЗпП України, ст. ст..203,215 ЦК України, ст.ст.14, 24, 25, 28 ЗУ « Про загальну середню освіту», суд
Стягнути з Приватного підприємства “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело» на користь ОСОБА_2 3334, 93 грн.
Визнати не законним в частині виплати заробітної плати в мінімальному розмірі, п.4.2 контракту Приватного підприємства “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело», укладеного між ОСОБА_2 та ПП “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело» в особі директора ОСОБА_3.
Стягнути з Приватного підприємства “Ізмаїльський навчально - виховний комплекс “Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад - «Джерело» на користь держави держмито в розмірі 51 грн.
В решті частини позову відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про подачу апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Одеської області на протязі 20 днів після подачі відповідної заяви про подачу апеляції.
Суддя