Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"11" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/697/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Абросімов С.С. - дов. №555/438 від 20.06.2020
від відповідача: Хаупшева Л.М. - наказ №292-ОД від 19.08.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 4 558 667,03 грн
ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" звернулося до господарського суду з позовом до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 4 558 667,03 грн, з яких 3 483 096,85 грн основного боргу, 710 777,84 грн інфляційних, 297 122,28 грн 3% річних, 67 670,06 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку ДП "Житомирський бронетанковий завод" умов укладеного між сторонами договору №КЗА - 1100 від 27.04.2017 в частині проведення розрахунку за отримані від ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" вироби, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.
Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/697/20 за правилами загального позовного провадження.
15.07.2020 від відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву з якого вбачається, що позивачем не надана видаткова накладна, яка згідно договору підтверджує факт переходу права власності. Надані накладні - вимоги на внутрішнє переміщення №78 від 11.05.2017 та №88 від 26.05.2017 хоча і містять підписи представника відповідача про прийняття (одержання) виробів, однак відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, документи, що підтверджують її повноваження. Протокол погодження договірної ціни підписано сторонами 24.07.2017, та встановлено договірну вартість одиниці виробу у розмірі 616 364,58 грн за одну одиницю виробу. Загальна договірна вартість виробів складає 4 314 552,06 грн. Відповідач зобов'язувався оплатити договірну вартість виробів в термін до 07.08.2017. Виходячи з фінансово-економічної ситуації останній проводив оплату за договором у відповідності до вимог п. 5.2, 5.3 договору, що не заперечується та підтверджено позивачем у позові. В подальшому між позивачем та відповідачем 10.12.2018 укладено договір реструктуризації заборгованості, у тому числі основного боргу, що виник за договором №КЗА-1100 від 27.04.2017. а також укладено додаткові угоди № 1, № 2 до договору реструктуризації, якими визначено інші строки виконання зобов'язань з з оплати за договором №КЗА - 1100 від 27.04.2017. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що період правової відповідальності відповідача з оплати за договором № КЗА від 27.04.2017 повинен обчислюватись з 08.08.2017 по 10.12.2018 та з 20.05.2020 по день подання позовної заяви.
Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо нарахованої позивачем пені за період з 08.08.2017 по 07.02.2018 виходячи з аналізу норм чинного законодавства щодо початку перебігу строку та загального строку давності для стягнення пені в один рік. Відповідно до ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦКУ).
З огляду на викладене відповідач просить застосувати до вимог позовної заяви про стягнення пені та відмовити в позові в цій частині. Щодо іншої частини заявлених позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі.
19.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на те, що проти змісту та дійсності підписаних у двосторонньому порядку актів звіряння взаємних розрахунків та проти листа ДП "ЖБТЗ" щодо погашення заборгованості №02/1127 від 03.04.2020 відповідач не заперечував, тобто не висловлював незгоду з вказаними обставинами. Так само з боку відповідача відсутні заперечення проти претензії ПАТ "НВО "КЗА" від 17.08.2018 №555/616 на суму 3 483 096,85 грн, а також заперечення проти факту отримання ДП "ЖБТЗ" стабілізаторів озброєння у кількості 7 комплектів, як це передбачено первинними документами.
Також, позивач вважає, що накладні-вимоги на відпуск / внутрішнє переміщення/ матеріалів, які додані до позову є належними та допустимими доказами у підтвердження позовних вимог, у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
Крім того, у відповіді на відзив позивач звертає увагу, що відповідачем не надано до відзиву контррозрахунку штрафних санкцій, тим самим перекладаючи обов'язок доведення своїх доводів та міркувань на суд.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску ним строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, оскільки вважає, що підписання сторонами акту звірки від 30.06.2018, договору про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018, додаткових угод до вказаного договору, акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019, лист відповідача щодо погашення заборгованості від 30.04.2020 є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за основним договором, що у свою чергу, свідчить про переривання перебігу позовної давності в межах позовної давності, а не після її спливу.
16.10.2020 відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що підписання в межах позовної давності боржником і кредитором двох актів звірки взаєморозрахунків, які підтверджують наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належать до дій, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу.
Також відповідач зазначає, що уклавши додаткову угоду до договору реструктуризації сторони передбачили строки погашення існуючої заборгованості, з порушенням яких і наступає правова відповідальність відповідача. Договором про реструктуризацію не визначено право кредитора нараховувати штрафні санкції за весь період нарахування договірних правовідносин за договором №КЗА - 1100 від 27.04.2017.
Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо переривання строку позовної давності відносно вимоги про нарахування пені, оскільки жоден із зазначених позивачем документів не містить визнання відповідачем заборгованості саме по пені.
Ухвалою суду від 20.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
02.11.2020 позивачем надано суду детальний опис робіт (послуг), виконання (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно якого з боку ПАТ "НВО "КЗА" на користь Адвокатського об'єднання "Когнітор" сплачено за надані юридичні (адвокатські) послуги 40 000,00 грн без ПДВ.
01.12.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами на 35 000,00 грн.
03.12.2020 відповідачем надано суду клопотання про долучення додаткових доказів, а саме платіжне доручення №3997 від 22.10.2020 на підтвердження здійснення часткової оплати заборгованості відповідача перед позивачем.
04.01.2021 від позивача до суду надійшла заява від 29.12.2020 про відмову від позову в частині стягнення основного боргу у сумі 200 000,00 грн, оскільки відповідачем здійснено частково розрахунок згідно платіжного доручення № 3997 від 22.10.2020 , внаслідок чого основний борг відповідача перед позивачем зменшився на 200 000,00 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просить прийняти відмову від позову в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу та стягнути з відповідача 3 283 096,85 грн основного боргу, 710 777,84 грн, інфляційних, 297 122,28 грн 3% річних, 67 670,06 грн пені.
18.01.2021 позивачем подано суду заперечення проти клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому вказує на те, що само по собі посилання відповідача на неспівмірність витраченого адвокатом часу при наданні правової допомоги без надання відповідного контррозрахунку та/або без наведення об'єктивних аргументів щодо зайвості повного елементу (виду послуги) в обсязі наданих адвокатських послуг у їх сукупності не конструктивним. ПАТ "НВО "КЗА" вважає, що наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатами Адвокатського об'єднання "Когнітор" професійної правничої допомоги у даній справі. З урахуванням викладеного, поданий опис робіт від 28.10.2020 є детальним, відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, підтверджується відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а отже відповідає вимогам, встановленим ч.ч. 2,3, 4 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
В судовому засіданні 11.03.2021 оголошувалась перерва до 11.03.2021 о 16:00.
Після закінчення перерви судове засідання продовжено.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в межах заяви від 29.12.2020 про часткову відмову від позову.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
27.04.2017 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (постачальник/позивач) укладено договір
№КЗА-1100, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується провести оплату та прийняти вироби на умовах та у терміни, передбачені договором.
Пунктом 2.1 договору погоджено, що кількість, комплектність, найменування та ціна виробів вказані в додатку 1, що складає невід'ємну частину договору.
Відповідно до п.4.1 договору орієнтовна вартість виробів зазначена у специфікації (додаток № 1 до договору).
Загальна орієнтовна вартість договору становить 4 314 552,06 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 719 092,01 грн (п. 4.2 договору).
Згідно абз.1 п.4.3 договору фактичні витрати, які понесені постачальником при виготовленні виробів, підлягають перевірці ПЗ №818 без втручання в господарську діяльність постачальника.
Для встановлення фактичної договірної ціни постачальник у строк не пізніше ніж 15 робочих днів після дати відвантаження всіх виробів надає ПЗ №818 розрахунково-калькуляційні матеріали (далі - РКМ) щодо рівня договірної ціни, складених постачальником на підставі фактичних понесених витрат за цим договором. РКМ складаються постачальником відповідно до вимог Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 №373, діючим нормативним документам з ціноутворення та встановлення економічно обґрунтованих норм матеріальних норм матеріальних та трудових витрат на виготовлення виробів.
Результати фактичних витрат оформлюються висновком ПЗ №818, який надається філії ПЗ №367 після проведення постачальником поставки всіх виробів покупцю. ПЗ №818 здійснює контроль якості виробів та перевірку фактичних витрат згідно вимог постанови КМ України від 21.10.2009 №1107.
Згідно п. 5.1 договору оплата покупцем виробів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Всі витрати по перерахуванню коштів на поточний рахунок постачальника сплачує покупець.
Відповідно до п.5.2 договору покупець зобов'язаний здійснити постачальнику попередню оплату в розмірі вісімдесят відсотків від загальної орієнтовної вартості договору, що становить 3 451 641,65 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 575 273,61 грн, впродовж десяти банківських днів з дати отримання рахунку-фактури постачальника після підписання обома сторонами цього договору.
Пунктом 5.3 договору визначено, що остаточний розрахунок за відвантажені вироби в розмірі, що дорівнює різниці між проведеною покупцем попередньою оплатою та узгодженою ПЗ №818 договірною ціною, здійснюється покупцем на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни на вироби.
Згідно п. 10.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до моменту закінчення гарантійних зобов'язань постачальника ( п. 10.2 договору).
Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) загальна орієнтовна вартість договору 4 314 552,06 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 719 092,01 грн.
11.05.2017 постачальник здійснив поставку виробів покупцю, що підтверджується накладною - вимогою на відпуск /внутрішнє переміщення/ матеріалів №78 на суму 1 232 729,16 грн.
22.05.2017 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №35 для здійснення авансового платежу в розмірі 80% від загальної орієнтовної вартості договору, на суму 3 451 641,65 грн.
26.05.2017 постачальник здійснив поставку виробів покупцю, що підтверджується накладною -вимогою на відпуск / внутрішнє переміщення/ матеріалів №88 на суму 3 081 822,90 грн.
24.07.2017 між сторонами відбулося підписання протоколу погодження договірної ціни до основного договору, відповідно до якого, договірна ціна за одиницю виробу, узгодженої покупцем, складає 616 364,58 грн.
27.07.2017 постачальник надав покупцю рахунок-фактуру №48 на остаточний розрахунок в розмірі 20% від вартості відвантажених виробів на суму 862 910,41 грн.
31. 07.2017 покупець сплатив постачальнику 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10198.
30.10.2017 покупець сплатив постачальнику 431 455,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11980.
01.06.2018 та 30.06.2018 між сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем склала 3 483 096,85 грн.
17.08.2018 позивачем направлена на адресу відповідача претензія з вимогою погасити заборгованість у розмірі 3 483 096,85 грн.
10.12.2018р. між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (боржник) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (кредитор) було підписано договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п.1.1 якого боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39 грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17 грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. Разом з тим, у кредитора перед боржником існує кредиторська заборгованість на суму 1288,48 грн., яка виникла з виконання листа №4283 від 16.11.2016р.
Таким чином, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором дорівнює 11557716,03 грн.
Пунктом 1.3 договору реструктуризації сторони погодили, що боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора згідно графіку, а саме:
- грудень 2018 - 557716,03 грн. до 21.12.2018р.;
- січень 2019 - 1000000,00 грн. до 21.01.2019р.;
- лютий 2019 - 2500000,00 грн. до 21.02.2019р.;
- березень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.03.2019р.;
- квітень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.04.2019р.;
- травень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.05.2019р.
Згідно п.2.3 договору реструктуризації кредитор має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору та пред'явити до сплати суми заборгованості, а також застосувати неустойку в порядку та на умовах, визначених умовами договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р., якщо боржник не сплачує помісячно в повному обсязі, розстрочені суми заборгованості, визначені в абз.2 п.1.3 договору, протягом двох місяців підряд, в терміни визначені договором.
Відповідно до п.3.1 договору реструктуризації у випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність на умовах договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р.
29.08.2019р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018р. про реструктуризацію заборгованості, якою викладено в новій редакції п.1.1 договору:
"Боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 на суму 2 875 907,56грн та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017 на суму 3 483 096,85 грн, на загальну суму 6 359 004,41 грн."
Пунктом 2.3 угоди внесено зміни до п.1.3 договору і визначено новий графік погашення заборгованості - з вересня 2019р. по грудень 2019 року.
Заборгованості відповідача за договором №КЗА-1100 від 27.04.2017 в сумі 3 483 096,85 грн відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019р.
22.01.2020 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018 про реструктуризацію заборгованості, якою викладено в новій редакції п.1.3 договору:
"Боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з квітня 2020 року"
Боржник погашає заборгованість у такі терміни та в таких сумах:
20.04.2020р. - 3179502,21 грн.;
20.05.2020р. - 3179502,20 грн."
Листом №02/1127 від 30.04.2020р., відповідач повідомив позивача, що не заперечує існування заборгованості, але через фінансові проблеми не має можливості провести остаточний розрахунок.
29.05.2020р. позивач направив відповідачу лист №555/362 від 29.05.2020р. про розірвання в односторонньому порядку договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакціях додаткових угод №1 від 29.08.2019р., № 2 від 22.01.2020р.) на підставі п.2.3 договору реструктуризації заборгованості від 10.12.2018.
Позивач вважає, що п. 2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1100 від 27.04.2017 за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.
З огляду на те, що відповідачем не було здійснено остаточні розрахунки за договором №КЗА-1100 від 27.04.2017, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 3 483 096,85 грн заборгованості за отриману продукцію.
Крім того, позивач нарахував до стягнення 710 777,84 грн інфляційних за період з вересня 2017 по квітень 2020 року, 297 122,28 грн 3% річних з 08.08.2017 по 31.05.2020р, 67 670,06 грн пені за період з 08.08.2017 по 07.02.2018р.
Після відкриття провадження у справі, платіжним дорученням №3997 від 22.10.2020 відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 200000,00 грн.
У зв'язку з цим, 04.01.2021 від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу 200000,00 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За нормами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №КЗА-1100 від 27.04.2017, який за своєю правовою природою є договором про поставки.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено факт виконання зобов'язань з боку позивача щодо поставки відповідачу виробів на загальну суму 4 314 552,06 грн.
Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.
Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату частково в сумі 831 455,21 грн.
Остаточні розрахунки за отриманий товар в сумі 3 483 096,85 грн у строк до 07.08.2017 відповідач не провів.
Як встановлено судом, 10.12.2018 сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості, зокрема, за договором №КЗА-1100 від 27.04.2017 в сумі 3 483 096,85 грн.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК України).
За умовами ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов'язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.
Отже, підписавши договір про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018р., а в подальшому додаткові угоди №1 від 29.08.2019р. та № 2 від 22.01.2020р., тим самим сторони внесли зміни до договору № КЗА-1100 від 27.04.2017 щодо строків проведення розрахунків та сум, які підлягають сплаті у відповідні строки.
Однак, зобов'язання щодо сплати коштів за отриманий товар в сумі 3 483 096,85 грн у строки, визначені умовами додаткових угоди №1 від 29.08.2019р. та № 2 від 22.01.2020р. відповідач не виконав.
Таким чином, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача за договором №КЗА-1100 від 27.04.2017 становила 3 483 096,85 грн.
Оскільки після звернення позивача до суду відповідач провів часткові розрахунки в сумі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3997 від 22.10.2020, позивач подав заяву про відмову від позову в цій частині.
Згідно п. 4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовся від позову.
Вирішуючи подану позивачем заяву суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,3 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд в судовому засіданні роз'яснив представнику позивача наслідки відмови від позову.
Оскільки дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення 200000,00 грн не суперечать правам та інтересам учасників справи, суд прийняв відмову позивача від позову в зазначеній частині та прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
За вказаних обставин, розмір заборгованості станом на дату прийняття рішення у справ становить 3 283 096,85 грн і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що інфляційні в сумі 710 777,84 грн, нараховані позивачем за період з вересня 2017 року по квітень 2020 року, 3% річних в сумі 297 122,28 грн. - за період з 08.08.2017 по 31.05.2020, 67 670,06 грн пені - за період з 08.08.2017 по 07.02.2018.
Судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені позивачем без урахування змін щодо строків проведення розрахунків та сум, що підлягали сплаті у відповідні строки, які були визначені в договорі реструктуризації від 10.12.2018 та в додаткових угодах до договору реструктуризації № 1 від 29.08.2019 та № 2 від 22.01.2020.
На думку позивача, що п. 2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1100 від 27.04.2017 за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Суд зазначає, що під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідношення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення.
Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов'язані з виконанням договірних зобов'язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору.
Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами договору, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було зазначено судом вище, погоджена сторонами реструктуризація заборгованості змінила договір №КЗА-11100 від 27.04.2017 в частині строків оплати та сум, які підлягали сплаті у визначені сторонами строки, а тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені на суму боргу повинно здійснюватись з урахуванням положень договору реструктуризації зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р.
Оскільки розірвання договору - це припинення його дії на майбутнє, тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені без урахування умов договору реструктуризації та додаткових угод через його розірвання є неправомірним.
У той же час розірвання договору не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Здійснюючи перевірку розрахунків з нарахування інфляційних, 3% річних та пені, судом враховано, що договорі реструктуризації від 10.12.2018 сторони встановили суми та строки проведення розрахунків у період з грудня 2018 по травень 2019 р. по погашенню заборгованості в сумі 11557716,03 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39 грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17 грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем на суму 1288,48 грн.
Оскільки графік платежів сторонами складено із урахуванням загальної заборгованості відповідача по трьом договорам та з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем, тому є необхідним визначити суми платежів, які мали бути сплачені відповідачем згідно графіка, саме за договором № КЗА -1100 від 27.04.2017
Судом встановлено, що за умовами п. 1.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 в грудні 2018 за договором № КЗА-1100 від 27.04.2017 відповідач мав сплатити суму 168 076,37 грн., яка вирахувана судом наступним чином: 3 483 096,85 грн (заборгованість за договором № КЗА-1100 від 27.04.2017) помножена на 557716,03 грн. (загальна сума платежу в грудні 2018 р. за договором реструктуризації) та поділена на 11557716,03 грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 168 076,37 грн.
В січні 2019 р. відповідач мав сплатити 301 365,50 грн.. (5383939,39 грн.
З лютого по травень 2019 р. відповідач мав сплачувати по 753 413,75 грн.
Таким чином, виходячи з умов основного договору та договору реструктуризації від 10.12.2018, враховуючи часткову оплату та періоди, визначені позивачем для розрахунків, заборгованість відповідача виглядала наступним чином:
- з 08.08.2017 по 29.10.2017 - 3 914 552,06 грн.;
- з 30.10.2017 по 09.12.2018 - 3 483 096,85 грн
- з 10.12.2018 (початок дії договору реструктуризації) по 21.12.2018 - заборгованість відсутня;
- з 22.12.2018 по 21.01.2019 - 168 076,37;
- з 22.01.2019 по 21.02.2019 - 469 441,87 грн (168 076,37 грн + 301 365,50 грн);
- з 22.02.2019 по 21.03.2019 - 1 222 855,62 грн (469 441,87 грн + 753 413,75 грн);
- з 22.03.2019 по 21.04.2019 - 1 976 269,37 грн (1 222 855,62 грн +753 413,75 грн);
- з 22.04.2019 по 21.05.2019 - 2 729 683,12 грн (1 976 269,37 грн + 753 413,75 грн);
- з 22.05.2019 по 28.08.2019 - 3 483 096,85 грн (2 729 683,12 грн + 753 413,75грн);
Виходячи з умов додаткової угоди № 1 від 29.08.2019, в якій сторони реструктуризували борг на загальну суму 6359004,41 грн., який виник за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 2875907,56грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. шляхом сплати з вересня 2019р. по грудень 2019 року суми 1589751,10 грн. заборгованість відповідача за договорами №КЗА-1100 від 27.04.2017 виглядала наступним чином:
- з 29.08.2019 по 25.09.2019 - заборгованість відсутня;
- з 26.09.2019 по 25.10.2019 - 870 774,21 грн.;
- з 26.10.2019 по 25.11.2019 - 1 741 548,42 грн. (870 774,21 грн + 870 774,21 грн);
- з 26.11.2019 по 25.12.2019 - 2 612 322,63 грн ( 1 741 548,42 грн + 870 774,21 грн);
- з 26.12.2019 по 21.01.2020 - 3 483 096,85 грн (2 612 322,63 грн + 870 774,22 грн).
Виходячи з умов додаткової угоди № 2 від 22.01.2020р. до договору реструктуризації №КЗА-1579 від 10.12.2018р. заборгованість відповідача:
- з 21.04.2020 по 20.05.2020 становила 1 741 548,43 грн.
- з 21.05.2020 по 31.05.2020 - 3 483 096,85 грн.
З огляду на вищевикладене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний розрахунок, згідно якого 3% річних від прострочених сум становлять:
- з 08.08.2017 по 29.10.2017 - 3% річних - 26 704,75 грн.;
- з 30.10.2017 по 09.12.2018 - 3% річних - 116 230,46 грн;
- з 22.12.2018 по 21.01.2019 - 3% річних - 428,25 грн ;
- з 22.01.2019 по 21.02.2019 - 3% річних - 1 196,11 грн;
- з 22.02.2019 по 21.03.2019 - 3% річних - 2 814,24 грн;
- з 22.03.2019 по 21.042019 - 3% річних - 5 035,43 грн;
- з 22.04.2019 по 21.05.2019 - 3% річних - 6 730,73 грн.;
- з 22.05.2019 по 28.08.2019 - 3% річних - 28 341,91 грн.;
- з 26.09.2019 по 25.10.2019 - 3% річних - 2 147,11 грн.;
- з 26.10.2019 по 25.11.2019 - 3% річних - 4 437,37 грн.;
- з 26.11.2019 по 25.12.2019 - 3% річних - 6 441,34 грн.;
- з 26.12.2019 по 21.01.2020 - 3 % річних - 7 713,19 грн.;
- з 21.04.2020 по 20.05.2020 - 3% річних - 4 282,50 грн.;
- з 21.05.2020 по 31.05.2020 - 3% річних - 3 140,50 грн.
Загальна сума 3 % річних від прострочених сум, яка підлягає задоволенню становить 215 643,89 грн.
Щодо інфляційних нарахувань, то суд зазначає, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Враховуючи встановлені вище обставини щодо заборгованості, яка мала місце у відповідні періоди, враховуючи періоди, визначені позивачем для нарахування інфляційних, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, які становлять:
- сума боргу 3 914 552,06 грн. на індекс інфляції за вересень - жовтень 2017р, інфляційні втрати 126 205,16 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 3 609 302,01 грн. на індекс інфляції за листопад 2017 по листопад 2018; інфляційні втрати - 396 477,12 грн.;
- сума боргу 168 076,37 грн на індекс інфляції за грудень 2018; інфляційні втрати - 1 344,61 грн;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 470 786,48 грн на індекс інфляції за січень 2019р; інфляційні втрати - 4 707,86 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1 228 908,09 грн. на індекс інфляції за лютий 2019р; інфляційні втрати - 6 144,54 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1 988 466,38 грн. на індекс інфляції за березень 2019р; інфляційні втрати - 17 896,20 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2 759 776,33 грн. на індекс інфляції за квітень 2019р; інфляційні втрати - 27 597,76 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 3 540 787,82 грн. на індекс інфляції за травень 2019р; інфляційні втрати - 24 785,51 грн.;
- сума боргу 870 774,21 грн. на індекс інфляції за вересень 2019р; інфляційні втрати - 6 095,42 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1 747 643,84 грн. на індекс інфляції за жовтень 2019р; інфляційні втрати - 12 233,51 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2 630 661,66 грн. на індекс інфляції за листопад 2019р; інфляційні втрати - 2 630,66 грн.;
- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 3 504 056,44 грн. на індекс інфляції за грудень 2019р; інфляційні втрати - мінус 7 008,11 грн.;
- сума боргу 1 741 548,43 грн. на індекс інфляції за квітень 2020р; інфляційні втрати - 13 932,39 грн.
Загальна сума правомірно нарахованих інфляційних втрат становить 640 050,74 грн. Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 67 670,06 грн., нарахованої за період з 08.08.2017 по 07.02.2018, суд зазначає наступне.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 7.2 договору №КЗА-1100 від 27.04.2017 сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати за отримані вироби покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми платежів, відносно яких допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної суми прострочених платежів.
Судом встановлено, що пеня, визначена сторонами в договорі в розмірі 0,01 % є меншою від подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована позивачем пеня.
Судом перевірено розрахунок пені позивача і встановлено, що розрахунок здійснено правильно.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.
За правилами ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для вимог про стягнення штрафу та пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як зазначено вище пеню позивачем нараховано по 07.02.2018, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України, річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 08.02.2019.
Як вбачається з квитанції відділення поштового зв'язку, прикріпленої до поштового конверта, в якому надійшли до суду позовні матеріали, позивач звернувся до суду 16.06.2020.
За таких обставин, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 67 670,06 грн, нарахованої за період з 08.08.2017 по 07.02.2018, сплинув, тому за заявою відповідача до вказаних вимог суд застосовує наслідки спливу строку позовної давності, та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 3 283 096,85 грн основного боргу, 640 050,74 грн - інфляційні втрати та 215 643,89 грн. - 3 % річних.
Провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв'язку з відмовою від позову.
В іншій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем з позовних вимог щодо яких подана заява про відмову від позову, покладається на позивача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві просив суд здійснити розподіл судових витрат та надав попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат.
02.11.2020р. позивачем було подано детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, в якому зазначає, що розмір витрат позивача на юридичні (адвокатські) послуги становить 40000,00 грн.
Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об'єднання "Когнітор" 10.06.2020р. згідно умов договору №21/05/2020-01/КЗА-1833 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р.
Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що згідно акту №21/05/2020-01/КЗА-1833/001 приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 23.10.2020, представник позивача зазначив, що ним було встановлено та досліджено як обставини спору, так і докази на підтвердження /спростування вказаних обставин, а тому на думку відповідача, визначення кола обставин, що підлягають доказуванню свідчить про дублювання послуг, а отже і відсутність реально витраченого часу. Крім того, в рамках судової справи не було вчинено будь-яких дій щодо визначення правових механізмів доведення/спростування обставин в судовому порядку, а також позасудового збирання доказів, як зазначено в п. 2 акту. Дані факти свідчать про відсутність дійсності та необхідності таких послуг, а також реального їх надання. Також, відповідач звертає увагу на те, що справа є незначної складності, практика даної категорії справ є сталою, правовідносини в достатній мірі урегульовані нормами діючого законодавства, а час витрачений для здійснення аналізу судової практики, є неспівмірним із складністю справи. Підготовка заяв по суті є не складною та не вимагає зазначеного адвокатом часу.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач користувався послугами 2 адвокатів, кожен з яких надавав аналогічні послуги стосовно представництва позивача в рамках судової справи №906/697/20.
Посилаючись на відсутність з боку відповідача будь-яких дій щодо затягування розгляду справи, а також спробу врегулювання спору мирним шляхом під час судового розгляду, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу, на 35 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Правничу допомогу ПАТ Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" в ході розгляду справи надавав керуючий партнер АО "Когнітор" Величко Д.В. та адвокат АО "Когнітор" Амбросімов С.С.
Так, у матеріалах справи містяться копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9082/10, виданого Амбросімову С.С. 29.05.2020р., та серії КС №5332/10, виданого Величку Д.В.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано:
- договір №21/05/2020-01/КЗА-1833 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р.
- копію платіжного доручення №248 від 10.06.2020р. на суму 40000,00 грн.
- копію виписки по банківському рахунку,
- копію акту №21/05/2020-01/КЗА-1833/001 від 23.10.2020,
- копію довіреності від 30.06.2020.
Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення представника відповідача щодо розподілу цих витрат, надані позивачем докази, ступінь складності справи, а також те, що позовні вимоги були задоволені частково та сплату відповідачем 200000,00 грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню та стягує з відповідача на користь позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 123, 129, п.4 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094)
на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" ( 04116, м. Київ, вул.Старокиївська, 10, код ЄДРПОУ 14309356) :
- 3 283 096,85 грн. - основний борг;
- 640 050,74 грн. - інфляційні втрати;
- 215 643,89 грн. - 3 % річних;
- 62 081,87 грн. - судовий збір;
- 20000,00 грн. - витрати на надання професійної правничої допомоги.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.03.21
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек.)