Справа № 541/2218/20 Номер провадження 33/814/174/21Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.
19 березня 2021 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Жура Н.Л., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП,-
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Постановою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454,00 гривень.
Згідно з постановою судді, 13 листопада 2020 року , ОСОБА_1 , о 05-50 годин , в м. Миргород по вул.Сорочинська, 4 , керував автомобілем «Шкода Октавіа» д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала
Не погодившись з даним рішенням судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову судді щодо нього, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляції вказує, що на момент складання щодо нього протоколу не було передбаченого адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Позиції учасників судового провадження в апеляційному суді
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час слухання справи .
За таких обставин , враховуючи , що особа належним чином повідомлена про день та час слухання справи , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та відсутності захисника.
Мотиви суду
Вивчивши матеріали провадження , перевіривши доводи апеляційної скарги , приходжу до таких висновків.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за яке він підданий адміністративному стягненню , за обставин викладених у постанові , є обґрунтованими , відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами , які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами є протокол у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння яким встановлено , що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 1,96 промілі; відеофіксація правопорушення.
Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд вважає непереконливими.
Фактичні обставини по справі в апеляційній скарзі не оспорюються , не перевіряються зазначені обставини і апеляційним судом.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 в цілому зводиться до того , що на момент складання щодо нього протоколу не було передбачено адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпаП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи зазначені доводи апеляції апеляційний суд виходить із такого.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617 - VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Закон № 2617 - VIII повинен був набрати чинності 1 січня 2020 р., проте був відтермінований і набрав чинності 1 липня 2020 р. Підпунктом 4 пункту 1 розділу 1 цього закону були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122), стаття 130 викладена в такій редакції:
«Стаття 130. Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими або маломірними суднами, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Уживання судноводієм після аварійної події за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -
тягне за собою накладення штрафу на судноводіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки».
Крім того, згідно із пунктом 171 пункту 2 цього закону Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради, 2001 р. № 25-26, ст. 131) доповнений статтею 286-1 такого змісту:
«Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування -
караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені повторно, -
караються штрафом у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років».
Отже, після набрання чинності Закону № 2617 - VIII, з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за ст. 130 КУпАП перестала існувати.
Відповідальність за ці дії була криміналізована та передбачена ст. 286-1 КК України, тобто відбулося посилення відповідальності за ці делікти від адміністративної до кримінальної.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння. Посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Законом України від 17 червня 2020 р. № 720-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 р. були внесені зміни до закону №2617-VIII. Підпунктом 117 розділу 1 Закону № 720-IX у розділі 1 Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Закон № 2617 - VIII) у пункті 1; підпункти 2-4,7 виключено.
Саме підпункт 4 пункту 1 і запроваджував нову редакцію ст. 130 КУпАП, яка вступала в силу з 01 липня 2020 р. і не передбачала адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, у пункті 2 розділу 1 Закону № 2617-VIII виключено підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207. Саме підпунктом 171 доповнювався КК України статтею 286-1 Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з 03 липня 2020 р. з часу набрання чинності Закону України № 720-IX кримінальна відповідальність за ст. 286-1 КК України відсутня, оскільки відбувалась декриміналізація цього суспільно небезпечного діяння.
Натомість існує адміністративна відповідальність з 03 липня 2020 р. за ст. 130 КУпАП в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з додержанням вимог статті 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається , а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а постанову судді суду першої інстанції необхідно без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення , а постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 січня 2021 року щодо нього без зміни;
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О.Рябішин