Справа № 163/3301/20 Провадження №33/802/248/21 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Категорія:ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А.
22 березня 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.130 КУпАП,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 гривні.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона о 20 годині 15 хвилин 10 грудня 2020 року, керуючи автомобілем «Сітроен», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Брестській в селі Заболоття Любомльського району, Волинської області в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою судді ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність в частині накладеного адміністративного стягнення, просить скасувати та звільнити її від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі ст.22 цього ж Кодексу, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, в апеляції не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 , яка апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів та просила її задовольнити, а також перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення стверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5-6), які вказали на наявність зовнішніх ознак сп'яніння водія та її відмови від освідування, що об'єктивно підтверджується направленням на огляд (а.с. 2), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), рапортами працівників поліції (а.с.7-9), і не заперечується при апеляційному розгляді справи апелянтом з посиланням на те, що вона поспішала і не бачила потреби в освідуванні.
Як вбачається з апеляційної скарги, постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року в частині факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апелянтом не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст. 294 КУпАП перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення ОСОБА_1 вказує про те, що судом не було враховано тих обставин, що вона притягується до адміністративної відповідальності вперше, за місцем свого проживання характеризується позитивно, має на утриманні троє малолітніх дітей, щиро розкаялась у вчиненому. Не враховано судом і того, що єдиним її доходом є кошти отриманні від ведення особистого селянського господарства, а тому вона не може сплатити такий великий штраф.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно із положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП для водіїв передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, - такий як штраф в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Апеляційний суд вважає, що дані вимоги Закону суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі, оскільки застосоване щодо неї стягнення повністю відповідає санкції статті, інкримінованого їй правопорушення і фактично є єдиним та безальтернативним видом стягнення.
А тому, законні підстави для скасування оскаржуваної постанови судді в частині накладення адміністративного стягнення з мотивів яких просить апелянт, відсутні.
Водночас, апеляційний суд не вбачає підстав для можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, оскільки інкриміноване їй адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та відповідно несе підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху.
Беручи до уваги вищенаведене, законних підстав для скасування оскаржуваної постанови та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь її вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, як це передбачено положеннями ст.33 цього Кодексу.
Таким чином, усі доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення та можливості її звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.
Постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП, а тому підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ч.8 ст.294 цього Кодексу.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 12 лютого 2021 року щодо неї - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк