Справа № 756/179/21
Провадження № 2/756/3798/21
22 березня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання неправильним формулювання причини звільнення та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання неправильним формулювання причини звільнення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року вищевказану позовну заяву було надіслано до Подільського районного суду м. Києва за підсудністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2021 року скасовано та повернуто для продовження розгляду.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2021 позовну заяву розподілено судді Ткач М.М.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина 4 ст. 177 ЦПК зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру про визнання неправильним формулювання причини звільнення, зобов'язання відповідача змінити формулювання причини звільнення, зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки позивача, а також три вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку передбачена ст. 117 КЗпП України, як відповідальність роботодавця за недотримання вимог трудового законодавства, а тому не є заробітною платою і відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не звільнена від сплати судового збору.
Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №243/9232/17 Верховний Суд вказав на те, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.
Також, слід зазначити, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду №910/4518/16 від 30.01.2019, зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Крім того, вимоги про відшкодування моральної шкоди є майнового характеру, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.
Ураховуючи викладене, позивач за приписами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У зв'язку із вищевикладеним, позивачу необхідно сплатити судовий збір за шість заявлених вимог 5448,00 грн. (908грн+908грн+908грн+908грн+908грн +908грн=5448 грн).
Ураховуючи те, що позивачем надано квитанції про сплату судового збору на загальну суму 1816 грн ( 908грн+908грн), відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3632,00 грн та надати до суду оригінал квитанції.
Згідно зі ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відтак, позивачу слід надати суду копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості учасників судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, позивачу рекомендовано усунути вищевказані недоліки позовної заяви для подальшого вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.175-177, 185, 260, 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», третя особа - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання неправильним формулювання причини звільнення та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Ткач