Справа № 756/3884/21
Провадження № 2/756/3739/21
про залишення заяви без руху
18 березня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання кредитних договорів недійсним,
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання кредитних договір недійсними.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
При пред'явленні позову до певної особи, та ініціюючи вказану особу бути притягнутою до судових тяжб, нести судові витрати та виконувати процесуальні обов'язки відповідача, позивачу слід зазначити, якими діями чи бездіяльністю вказана особа порушила, оспорила чи не визнала права позивача щодо предмету спору, та на якій правовій підставі їй належить виступити відповідачем за заявленими позовними вимогами.
Відтак, позивачу пропонується, обґрунтувати звернення до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ураховуючи що з позову убачається що правовідносини виникли між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідно цьому, повно викласти обставини справи та їх обгрунтувати з посиланням на докази, що їх підтверджують.
У разі визначення кола учасників справи, позивачу необхідно виконати вимоги ч.1 ст.177 ЦПК України, надавши копії позовної заяви та копії всіх документів, що додані до неї, для направлення судом учасникам по справі.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Проте, в супереч вказаним вимогам, у позовній заяві відсутній послідовний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги ОСОБА_1 у своєму позові зазначає лише номери кредитних договорів, а також дату їх укладання, залишаючи поза увагою суму, цілі, строк кредитування, умови та деталі його укладання, тобто коли він звернувся до банку для отримання кредиту, у який спосіб були перераховані грошові кошти, чи вся сума була ним отримана, а також дані про стан заборгованості та відомості щодо того, чи взагалі позивачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитом. До того ж, подані до позовної заяви копії довідок про умови кредитування, заяви (оферти) та заяви №200443058 є неякісними та нечитабельними, що в сукупності не надає можливості встановити вищезазначені обставини.
Також позивачу необхідно надати суду довідку про реєстрацію місця проживання чи витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про проживання у Оболонському районі м.Києва.
У порушення п.9 ч.3 175 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.
Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви позивачем заявлена вимога про визнання кредитних договорів, недійсним.
Але, як вбачається з позовної заяви, головною підставою звернення позивача з позовом до суду про визнання недійсним договору позики є нечесна підприємницька практика кредитора, обмеження права позивача, як споживача послуги, на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну послугу.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Таким чином, відомості про суму, строк та мету кредитування є основоположними для обґрунтування можливості застосування до правовідносин між позивачем та відповідачем Закону України «Про споживче кредитування», а відповідно і Закону України «Про захист прав споживачів», проте вказані відомості позивачем у позові не зазначені.
Відповідно наданих відомостей неможливо дійти висновку, що між сторонами виник спір, який стосується захисту прав споживача.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку із цим суд не вбачає підстав для застосування Закону України «Про захист прав споживачів» як підставу для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1816,00 грн (908,00 грн +908) .
Враховуючи вищенаведене, позивачу рекомендовано усунути вищевказані недоліки позовної заяви. Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст. 175, 177 ЦПК України.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання кредитних договорів недійсним - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Ткач