Справа № 735/1410/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/140/21
Категорія - ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 березня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015270140000129, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Попівка, Конотопського району, Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 26.04.2012 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 190 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 6 років позбавлення волі, ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.01.2015 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 11 місяців 27 днів, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку,
обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
з участю прокурора ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Буринського районного суду Сумської області від 26.04.2012 року у виді 1 року 11 місяців 27 днів позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 (двох) років 11 (одинадцяти) місяців 27 (двадцяти семи) днів позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня затримання - 03.10.2019 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 04 коп.
Речові докази відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2015 року, близько 11 години ранку, ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, з корисних мотивів, перебуваючи в житловому будинку ОСОБА_9 , розташованому в АДРЕСА_2 , шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_9 , повторно, під приводом обміну грошей, заволодів її грошовими коштами в сумі 5700 гривень, в результаті чого потерпілій був заподіяний матеріальний збиток.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вирок суду є незаконним, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що обране судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та є явно несправедливим через суворість.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не врахував, що на час винесення вироку, ним покарання вже було відбуте, що підтверджується ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.01.2015 року, якою ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від відбування покарання на 1 рік 11 місяців 27 днів, а тому суд застосовуючи ч. 1 ст. 71 КПК України безпідставно приєднав невідбуту частину покарання за вироком Буринського районного суду Сумської області від 26.04.2012 року. А також не мотивував чому приєднав повністю, а не частково невідбуту частину покарання, і не вказав який іспитовий строк був встановлений ОСОБА_7 , що у повній мірі впливає на призначене покарання і чи таке покарання було відбуте на час саме постановлення вироку чи ні.
Крім того, суд не мотивував у вироку, чому ним не було не застосовано до ОСОБА_7 інші альтернативні види покарання, передбачені санкцією ч. 2 ст. 190 КК України.
Також судом не було враховано особу обвинуваченого, а саме те, що він має дружину та дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що при вирішенні питання про дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, судом не була з'ясована думка потерпілої, яка у судове засідання не з'явилась та своєї згоди на саме такий порядок дослідження доказів не надала.
Також судом при постановленні вироку стосовно ОСОБА_7 не було зазначено освіту обвинуваченого, а тому вирок з цих підстав не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а також вирок суду не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника, прокурор вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з вказаних в ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Заслухавши доповідача, позицію захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 при обставинах, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, слухання кримінального провадження у суді І інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд 1 інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання, дотримуючись вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, його вік, те, що він одружений, має малолітню доньку, не працює, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, однак на шлях виправлення не став та вчинив злочин будучи умовно-достроково звільненим.
Зі змісту оскаржуваного вироку встановлено, що до пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого ОСОБА_7 суд 1 інстанції відніс щире каяття. Інших обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого, судом 1 та апеляційної інстанцій встановлено не було. Обставиною, що обтяжує покарання визнано - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Враховуючи, що обвинуваченим злочин вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, тому суд першої інстанції вірно призначив йому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за таких обставин доводи захисника з цих підстав не заслуговують на увагу.
Доводи захисника з приводу того, що при призначенні покарання, судом першої інстанції не в повній мірі враховано всі обставини, які пом'якшують покарання, та дані про особу винного, а саме те, що він має дружину та дитину, є безпідставними, оскільки всі перелічені стороною захисту в апеляційній скарзі обставини, які пом'якшують покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.
Взявши до уваги всі зазначені обставини, у тому числі й ті, на які посилається захисник у апеляційній скарзі, а також дані про його особу, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений санкцією ч.2 ст. 190 КК України, водночас з урахуванням конкретних обставин справи, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Призначене йому покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, а тому відсутні підстави для його пом'якшення.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом не була з'ясована думка потерпілої, яка у судове засідання не з'явилась та своєї згоди на саме такий порядок дослідження доказів не надала, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах кримінального провадження мається заява від потерпілої ОСОБА_9 , про розгляд справи без її участі, у зв'язку зі станом здоров'я, на своїх свідченнях остання наполягала. Також, під час судового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та захисник обвинуваченого не заперечували проти розгляду справи без участі потерпілої. Тобто, судом першої інстанції з'ясовано думку учасників судового провадження, про розгляд справи без потерпілої ОСОБА_9 , у даному кримінальному провадженні.
Крім цього, у зв'язку з визнанням вини обвинуваченим ОСОБА_7 розгляд справи відбувся на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, при цьому судом з'ясовано, правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками справи зміст обставин, сумніви у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 374 КПК України щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням часу, способу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини та мотивів, тому доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Не зазначення у вироку освіти ОСОБА_7 не становить істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженому, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4