Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
26.01.2010Справа №2-2/240-2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Развігор" (95048, м. Сімферополь, вул..Трубаченко, 21)
до Фірми "Істра" (95017, м. Сімферополь, вул..Гаспринського, 19)
про стягнення 2 405,12 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : Кривошей - директор, наказ №1 від 01.01.2007 р. у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення 2 405,12 грн., з яких 2 352грн93коп сума основного боргу, 11грн03коп річні та 41грн16коп інфляційні.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивачем було поставлено відповідачу товар, проте, відповідач повну оплату отриманого товару не здійснив, товар оплатив лише частково, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
21 січня 2010 року у судовому засіданні інтереси позивача представляв Пихун, довіреність у справі, а інтереси відповідача - Кривошей - директор, наказ №1 від 01.01.2007 р. у справі.
Представник відповідача 21.01.2010р у судовому засіданні надав суду відзив від 21.01.2010 р., у якому зазначено, що відповідач робив спроби здійснити оплату суми боргу, проте, сторони не дійшли згоди с приводу даного питання. Крім того, відповідач просить суд задовольнити вимоги в частині стягнення 1 500,00грн, оскільки в іншій частині заборгованість була погашена відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, відповідач у судовому засіданні, що відбулося 21.01.2010р, надав суду копію платіжного доручення №38 від 21.01.2010р про перерахування позивачу 1 500,00грн.
21 січня 2010 року у судовому засіданні оголошувалася перерва.
25 січня 2010 року до суду від позивача надійшло клопотання №432 від 25.01.2010р, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 12грн58коп річних з простроченої суми та 45грн68коп інфляційних, у частині стягнення боргу позивач просить суд припинити провадження по справі і у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки сума боргу у розмірі 1 500,00грн була погашена відповідачем 21.01.2010р, а зобов'язання по сплаті залишку суми основного боргу у розмірі 852грн93коп припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
26 січня 2010р після перерви судове засідання було продовжене.
Представник відповідача 26 січня 2010р у судовому засіданні визнав вимоги позивача у частині стягнення 12грн58коп річних з простроченої суми та 45грн68коп інфляційних, що відображено у протоколі судового засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відмітка у бланку перерви.
Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість позивачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у сторін склалися правовідносини, що витікають з поставки, відповідно до яких позивач на підставі витратних накладних №РА 1183 від 28.4.2009р на суму 1 385грн47коп та №РА 1323 від 14.5.2009р на суму 1 684грн05коп здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 3 069грн52коп.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Товар у повному об'ємі, вказаному у накладних, було отримано представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
Фірмою "Істра" оплата отриманого товару повністю проведена не була, товар був оплачений лише частково та позивач спрямував на адресу відповідача лист - претензію №1 від 29.9.2009р. з вимогою про сплату боргу у розмірі 2 000,00грн.
Судом в ході розгляду спору було встановлено, що при зверненні з позовом до суду сума боргу у розмірі 852грн93коп була нарахована та заявлена до стягнення необґрунтовано,оскільки станом на 29.9.2009р за відповідачем, відповідно до претензії позивача №1 від 29.9.2009р, з якою погодився відповідач, була наявна заборгованість у розмірі 2 000,00грн. 23.11.2009р, тобто до звернення позивача з позовом до суду, відповідачем була погашена сума боргу у розмірі 500,00грн, що підтверджується матеріалами справи.
Отже у частині стягнення боргу у розмірі 852грн93коп суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки позивач не довів обґрунтованість звернення з позовом до суду.
Сума боргу у розмірі 1 500,00грн за поставлений товар відповідачем на момент звернення позивача з позовом до суду (відповідно до штемпелю на позовній заяві - 18.12.2009р) погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.
Але судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 1 500,00грн була погашена відповідачем 21.01.2010р., тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується платіжним дорученням №38 від 21.01.2010р, яке знаходяться у матеріалах справи, у зв'язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 1 500,00грн провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 12грн58коп річних за період з 10.10.2009р по 20.01.2010р та 45грн68коп інфляційних за період з 10.10.2009р по 31.12.2009р, які обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню виходячи з того, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача з суми 1 558грн26коп згідно з ст. 49 ГПК України, оскільки частина суми боргу у розмірі 1 500,00грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, тому що відповідно до штампу на позовній заяві позивач звернувся з позовом до суду 18.12.2009р.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
В засіданні суду за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 27.01.2010р.
Керуючись ст.ст. 49,75,77,п.1-1ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України
1. Прийняти клопотання позивача №432 від 25.01.2010р.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фірми "Істра" (95017, м. Сімферополь, вул..Гаспринського, 19, ЄДРПОУ 30271404 р/р 26007048233001 у Філії АКБ «Имексбанк» в АРК м.Сімферополь, МФО 308304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Развігор" (95048, м. Сімферополь, вул..Трубаченко, 21, ЄДРПОУ 33530591 р/р 26002440532981 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ІНН 335305901288) 12грн58коп річних, 45грн68коп інфляційних, 65грн.92коп державного мита, 152грн.52коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
4. У частині стягнення 1 500,00грн боргу припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету позову.
5. У частині стягнення 852грн93коп боргу відмовити.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.