Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
18.01.2010Справа №2-7/6149-2009
За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059)
Про розірвання договору, повернення майна та стягнення 42 356,49 грн.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Мельніков І. В., предст., дов. №132-Д від 31.12.2009 р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть справи: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор», в якому просить розірвати укладений 24.03.2006 р. між сторонами у справі договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства підрядної ремонтно-будівельної госпрозрахункової дільниці ВО «Кримводоканал», що належить Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 41. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 39 151,69 грн., пеню в сумі 3 204,80 грн. та зобов'язати ТОВ «Санатор» повернути Фонду майна АР Крим орендоване за спірним договором майно.
В обґрунтування позовних вимог Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору оренди від 24.03.2006 р. та не вносяться своєчасно та в повному обсязі орендні платежі, у зв'язку з чим станом на 05.11.2009 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» перед бюджетом Автономної Республіки Крим складає 39 151,69 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку, а також пеню в сумі 3 204.80 грн. Крім того, Фонд майна зазначає, що відповідачем не були внесені орендні платежі протягом трьох місяців підряд, що, згідно з п. 1 ст. 782 ЦК України, є підставою для розірвання договору та повернення орендодавцеві майна за відповідним актом приймання-передачі.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
24.03.2006 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санатор» (Орендар) був укладений договір оренди, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим №1163 від 30.12.2005 р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства підрядної ремонтно-будівельної госпрозрахункової дільниці ВО «Кримводоканал», склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 31.12.2005 р., вартість якого становить 455,0 тис. грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю - 246,7 тис. грн., нематеріальні активи 208,3 тис. грн.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акта приймання-передачі майна.
Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі відповідної Методики та становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2006 року - 1576,56 грн., у тому числі : 85% - 1340,08 грн.; 15% - 236,48 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць лютий 2006 на індекс інфляції за березень 2006 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Державний комітетом статистики України.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі:
- у розмірі 85% - до бюджет АР Крим;
- у розмірі 15% та податок на додану вартість - Фонду майна АР Крим.
24.03.2006 р. акт приймання-передачі майна був підписаний між сторонами та скріплений їхніми печатями (а. с. 10).
28.11.2007 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди, якою розмір орендної плати був збільшений до 2611,34 грн. за перший базовий місяць - травень 2007 року, а також зазначено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісячно, не пізніше 12 числа наступного за звітним, у розмірі 100% до бюджету АР Крим.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Фонд майна АР Крим зазначає, що орендар несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендні платежі, у зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» перед бюджетом Автономної Республіки Крим становить 39 151,69 грн., яку він просить стягнути примусово.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості перед бюджетом АР Крим з орендної плати у сумі 39 151,69 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди від 24.03.2006 р. (з урахуванням додаткової угоди), у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» 39 151,69 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 3.5 Договору оренди (в редакції додаткової угоди №1) сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету АР Крим у визначеному в п. 3.4 цієї додаткової угоди №1 відповідно до чинного законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Судом встановлено, що сума пені у розмірі 3204,80 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому вимоги Фонду майна АР Крим щодо її стягнення з відповідача також підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 10.4 Договору він може бути розірваний за погодженням сторін. За ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Матеріалами справи підтверджується факт невнесення відповідачем орендних платежів протягом трьох місяців, що є підставою для розірвання договору, тобто задоволення позову в цій частині.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
В пункті 5.8 Договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути за згодою Орендодавця органу, який до укладення цього договору здійснював повноваження щодо управління підприємством, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Враховуючи розірвання спірного договору в судовому порядку, вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про зобов'язання ТОВ «Санатор» повернути Фонду майна АР Крим орендоване за спірним договором майно суд визнає також обґрунтованим.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати укладений 24.03.2006 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059) договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства підрядної ремонтно-будівельної госпрозрахункової дільниці ВО «Кримводоканал», що належить Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 41.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059) до бюджету Автономної Республіки Крим (банк одержувача - ГУ Державного казначейства в АР Крим, м. Сімферополь. МФО 824026, код ЄДРПОУ 23896447, р/р 332108700001, код платежу 22080400) заборгованість з орендної плати в сумі 39 151,69 грн. та пеню в розмірі 3204,80 грн.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059) повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) за актом приймання-передачі орендоване майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства підрядної ремонтно-будівельної госпрозрахункової дільниці ВО «Кримводоканал», що належить Автономній Республіці Крим, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 41.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач - держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 508,56 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санатор» (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 155, ідентифікаційний код 32925059) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.