Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
21.01.2010Справа №2-2/6299-2009
за позовом Малого державного підприємства "ПМК-55" (м. Білогірськ, Обїзне шосе, 2)
до Підприємства "СРПР" (95000, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, 22; м. Білогірськ, вул.. Гаховича, 41 «в» )
про стягнення 22 815,56 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Позивач: Асанов Д.А. - представник, довіреність у справі.
Відповідач: не з'явився
Суть спору:
Позивач - Мале державне підприємство "ПМК-55" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Підприємства "СРПР" про стягнення 22 815,56 грн. боргу
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 14.7.2006 р. №5 на виконання будівельних робіт, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати поновлювальні роботи, а відповідач - прийняти та оплатити їх. Позивач у повному обсязі виконав умови договору, проте, відповідач лише частково оплатив виконані роботи, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Відповідач у судові засідання 22.12.2009р та 21.01.2010р не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не представив, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Між Малим державним підприємством "ПМК-55", як підрядником, та Підприємства "СРПР", як замовником, було укладено догори №5 від 14.7.2006р та №6 від 17.8.2006р на будівництво об'єкту: ліквідація наслідків надзвичайної ситуації та відновлювальні роботи насосної станції у с.Мичурино Білогірського району, відповідно до п.1.1 яких, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору будівельно - монтажні роботи, відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації у встановлений договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно - кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування.
Судом в ході розгляду спору встановлено, що між сторонами склалися господарські взаємовідносини, що витікають з договору підряду, оскільки відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.2.3, 2.4 договорів, оплата здійснюється у вигляді проміжних та кінцевих платежів. Замовник фінансує роботи підрядника шляхом перерахування грошових коштів щомісячно відповідно до форми №КБ-3, ціна договору визначається динамічною договірною ціною та уточнюється по фактично виконаним об'ємам, цінам на матеріали, підтвердженими підрядником рахунками та накладними в межах склавшихся цін на них у регіоні. Договірна ціна уточнюється при оформленні форм №Кб-2в та №КБ-3, відповідно до ДБН Д.1.1-2000 (зі змінами та доповненнями затвердженими наказом Держбуду України).
Відповідно до п.2 договору №5 від 14.7.2006р договірна ціна договору склала 45,0тис.грн, а за договором №6 від 17.8.2006р - 52 884грн20коп.
На виконання умов договорів позивачем були виконані вказані у договорах роботи у повному об'ємі, що підтверджується довідками вартості виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт, підписаним сторонами.
Але Підприємство "СРПР" у порушення умов договорів, зобов'язання по оплаті виконаних робіт належним чином не виконало, виконані роботи оплатило не у повному об'ємі, відповідачем було сплачено 75 000,00грн, залишок заборгованості за договорами №5 від 14.7.2006р та №6 від 17.8.2006р на будівництво склав 22 815грн56коп.
В результаті вищенаведеного за відповідачем склалася сумарна заборгованість у розмірі 22815,56грн, яка на момент розгляду спору відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі бухгалтерською довідкою від 24.11.2009р.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 22 815,56 грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 22 815,56 грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача у судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення підготовлено та підписано 25.01.2010р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85, ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Підприємства "СРПР" (95000, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, 22; м. Білогірськ, вул.. Гаховича, 41 «в», ЗКПО 30645937, п/р 26003384668001, МФО 324010, КФ АКБ УСБ м.Сімферополь) на користь Малого державного підприємства "ПМК-55" (м. Білогірськ, Обїзне шосе, 2, ЗКПО 13784121, п/р 2600302472361, МФО 384618, КФ АКБ «Мрія» м.СІмферополь) 22815,56 грн. боргу, 228грн.16коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.