І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 2-342/2010
30 квітня 2010 року Золочівський районний суд Львівської області
в складі судді Постигача Б.А.
при секретарі Ікалюк Т.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Золочеві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням ,
ОСОБА_1 в 1999 році уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_4 Рішенням Золочівського районного суду від 30.04.2010 року цей шлюб між ними розірваний.
Після укладення цього шлюбу ОСОБА_4 поселився в будинок до дружини в АДРЕСА_1 і прожив там до 2005 року.
Після цього подружжя припинило спільне проживання , але ОСОБА_4 залишився бути зареєстрованим в будинку по АДРЕСА_1 Будинок цей належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 і її дітям синові ОСОБА_5 і дочці ОСОБА_3
Всі вони звернулись в суд з позовом в якому просять визнати , що ОСОБА_6 втратив право на користування у їхньому будинку жилим приміщенням.
Покликаються на те , що вже 5 років тому як відповідач вибув з їхнього будинку , зійшовся з іншою жінкою і проживає разом з нею однією сім'єю. У належному їм будинку він не проживає без поважних причин вже значно більше 1 року , а тому у відповідності до ст. 405 ч.2 ЦК України є таким , що втратив право на користування у ньому жилим приміщенням.
Але він залишається бути зареєстрованим у будинку по АДРЕСА_1 , сам виписатись не бажає і це є перешкодою їм для оформлення відповідних субсидій , зменшення плати за комунальні послуги.
ОСОБА_1 покликалась і на те, що вона запропонувала відповідачу добровільно виписатись з будинку , а він за це почав вимагати від неї сплатити йому 3 тис. доларів.
Ці його вимоги є безпідставні , бо він не є власником будинку , прожив у ньому нетривалий період часу і за час цього проживання ніяких коштів у будинок не вкладав.
Відповідач ОСОБА_4 позову не визнав і пояснив , що він в 1999 році одружився з ОСОБА_1 і перейшов жити в її будинок по АДРЕСА_1 в м. Золочеві.
В 2005 році він поїхав на заробітки в Італію , деякий час до січня 2008 року підтримував стосунки з ОСОБА_1 Потім вони всякі стосунки припинили , бо він побачив її з своїм знайомим.
3-го травня 2009 року він приїхав з Італії в Золочів , але поселився до своїх батьків в трьох кімнатну квартиру і живе там по сьогодні . Поселитись у будинок по вул. Пархоменка не міг , бо там йшов ремонт і дружина виставила йому його речі.
Ніякої іншої жінки у нього немає. Він проживає разом з своїми батьками в м. Золочеві .
Він на будинок позивачів не претендує , жити там не буде , бо відносини з ОСОБА_1 вони припинили.
Але він хоче купити собі однокімнатну квартиру в Золочеві , а для цього йому бракує коштів , тому він хоче щоб ОСОБА_1 йому у цьому допомогла .
Крім цього , коли він проживав у будинку по АДРЕСА_1 , то в 2002 , 2003 і 2004 роках там проводився ремонт і в цей ремонт він вкладав свою працю. Ремонт допомагали робити і його брати.
Вважає , що він не втратив права на користування у будинку жилим приміщенням.
Оцінивши подані сторонами докази , суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з копії свідоцтва про право власності на будинок і з копії свідоцтв про право на спадщину за законом то будинок в АДРЕСА_1 ( колишня нумерація будинку вул. Пархоменка 8-10 ) належить позивачам на праві спільної часткової власності.
У відповідності до ст. 405 ч.2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад 1 рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла , або законом.
Відповідач в судовому засіданні визнав , що він у будинку не проживає з 2005 року.
Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пояснили , що вони проживають в АДРЕСА_1 по сусідству з ОСОБА_1
ОСОБА_4 в будинок позивачів вселився після одруження з ОСОБА_1, але останніх 4 - 5 років він у будинку не проживає і там не появляється . Його з будинку ніхто не виганяв .
Факт не проживання відповідача у будинку більше 1 року підтверджується і актами перевірки паспортного режиму від 22 березня 2007 року , 12.07.2007 року , 8.10.2007 року , 13.05.2008 року , 7.08.2009 року , 14.12.2009 року , 5.04.2010 року .
ОСОБА_4 також представив суду акт перевірки паспортного режиму від 20.04.2010 року і з цього акту видно , що він дійсно проживає в АДРЕСА_1 . Цим він фактично підтвердив твердження позивачів щодо місця свого проживання.
Відповідач під час розгляду справи визнав , що у будинку по АДРЕСА_1 немає його особистих речей : одягу , взуття , інших речей індивідуального користування . Він також пояснив , що в 2009 році викупив у ОСОБА_1 диван , який був в будинку на вул. Пархоменка і забрав його звідти , а ще раніше забрав свої документи .
ОСОБА_4 не представив суду жодного доказу , який би підтверджував те , що він не проживає у будинку позивачів з поважних причин понад 1 рік.
Не проживання його у будинку було викликане лише тим , що він з ОСОБА_1 припинили подружнє життя.
Та обставина , що ОСОБА_4 допомагав у проведенні поточного ремонту будинку позивачів не є підставою для відмови у задоволенні позову позивачів. Відповідач у зв'язку з цим має право звернутися в суд з позовом про відшкодування йому понесених витрат.
Керуючись ст. 209-215 ЦПК України , ст. 405 ч.2 ЦК України суд ,
позов задовольнити. Визнати , що ОСОБА_4 втратив право на користування житлом в будинку по АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження , а така заява може бути подана на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя :