Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
17.12.2009Справа №2-2/4818-2009
за позовом СПД Сидоренко Валентини Миколаївни (97122, Нижньогірський район, с.Лужки, вул..Матросова, 1)
до ВАТ "Крименерго" (м. Сімферополь, вул..Київська, 74/6)
про визнання неправомірним та відміну рішення
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: Мельникова Т.В. - ю/к, довіреність у справі.
Сутність спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача про визнання рішення комісії ВАТ «Крименерго» від 28.7.2009 р. про необхідність перерозрахунку недооблікованої електричної енергії за протоколом №3814 на суму 5 605грн.71коп. неправомірним та відміну вказаного вище рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір постачання електричної енергії № 156 від 18.6.2002 року. Представниками відповідача була проведена перевірка та відносно позивача складений акт №102088 від 22.7.2009р, на підставі якого комісією відповідача по розгляду актів про порушення ПКЕЕ було прийнято рішення, оформлене протоколом №3814 від 28.7.2009р засідання комісії ВАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яким позивачу було нараховане 5 605грн71коп. Вказане рішення позивач вважає недійсним та таким, що підлягає відміні, що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.
13 жовтня 2009 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Серьогіна Г.В. та представника відповідача Мельникової Т.В. - ю/к, довіреності у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позов від 12.10.2009 р. №10/3296, яким просить суд припинити провадження по справі.
У судовому засіданні оголошувалися перерви на 05.11.2009р, 19.11.2009р, 15.12.2009р та 17.12.2009р.
05.11.2009р, 19.11.2009р та 15.12.2009р судові засідання відбулися за участю тих же представників сторін.
15 грудня 2009 року у судовому засіданні позивач уточнив предмет позову та просить суд визнати недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» від 28.7.2009 р. про необхідність перерозрахунку недооблікованої електричної енергії за протоколом №3814 на суму 5 605грн.71коп.
Представник відповідача 15.12.2009р у судовому засіданні надав суду відзив №10/4273 від 14.12.2009р на позовну заяву, відповідно до якого просить суд припинити провадження по справі, на підставі того, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог звернувся до Господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача про визнання недійсним рішення комісії ВАТ «Крименерго» від 28.7.2009 р. про необхідність перерозрахунку недооблікованої електричної енергії за протоколом №3814 на суму 5 65грн.71коп. та суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997р встановлено, що споживання електроенергії можливо лише на підставі договору.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.27 Закону України «Про електроенергетику» одним з правопорушень в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Між СПД Сидоренко Валентиною Миколаївною і ВАТ «Крименерго» був укладений договір про поставку електричної енергії № 156 від 18.6.2002 року. Відповідно до умов договору сторони прийняли на себе зобов'язання керуватися Правилами користування електричною енергією (далі ППЕЕ), іншими нормативно-правовими актами, що регламентують питання користування електроенергією.
Відповідно до акту збереженості пломб від 16.11.2006р на місце до облікової частини поставлена пломба №12739705.
22.7.2009р. представниками ВАТ «Крименерго» у присутності представника позивача була проведена перевірка об'єкту - МТФ - 7 КТП 263 у с.Анисимовка. В ході перевірки було виявлено порушення ППЕЕ передбачене п. 6.40 ППЕЕ, що полягає у в тому, що зірвана пломба до облікової частини в РУ-0,4 кв. №12739705.
По даному факту відносно позивача відповідно був складений акт про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності № 102088 від 22.7.2009р.
Пунктом 6.42. Правил встановлено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Рішення комісії оформляється протоколом.
На підставі вказаного акту було винесено рішення, оформлене протоколом №3814 від 28.7.2009р засідання комісії ВАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, яким позивачу було нараховане 5 605грн71коп.
Розрахунок електричної енергії, був проведений на засіданні комісії 28.7.2009р за шість місяців, а саме: за період з 22.01.2009р. по 22.7.2009р. на підставі Методики визначення об'єму і вартості електричної енергії, не обрахованої унаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.7.2006р за №782/12656. Вартість електроенергії, не врахованої в наслідку порушення споживачем Правил користування електроенергією склала 5 605грн71коп. з урахуванням ПДВ.
Рішення відповідача, викладене у протоколі №3814 від 28.7.2009р засідання комісії ВАТ «Крименерго» по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, суд вважає недійсним та таким, що підлягає відміні, виходячи з наступного:
Але, розглядаючи дану справу, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6.40 Правил користування електричною енергією разі виявлення у споживача пошкоджень пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного зняття представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.
Отже, враховуючи вищезазначений пункт Правил, можна зробити висновок, що перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією при наявності таких складових: як самого порушення, так і мети - заниження значення показників засобу обліку.
Судом встановлено, що при перевірці на приладі обліку позивача пломби не були пошкоджені, електроенергія яка споживалася - обліковувалася, а на Розподільному пристрої-0,4 кВ (панелі введення) Комплектній трансформаторній підстанції-263 (яка знаходиться на балансі Нижньогірського РЕС) пломба була відсутня.
Судом також встановлено, що підтверджує сам відповідач, що прямого факту розкрадання електроенергії з боку позивача виявлено не було.
Крім того, відповідно до п.п.2.2 п. 2 Правил користування електроенергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №28 від 31.07.1996 року межа експлуатаційної відповідальності між споживачем і електропостачальною організацією за технічний стан і обслуговування електроустановок з напругою до 1000 В встановлюється: у разі кабельного введення - на наконечниках кабелю живлення, підведених до ввідних клем першого комутаційного апарату, встановленого у ввідному пристрої споживача. За технічне перебування контактних з'єднань на межі балансової приналежності і на межі експлуатаційної відповідальності сторін відповідає електрозабезпечуюча організація.
Відповідно до 3.2 ПКЕЕ відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони знаходяться, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Відповідно до п.3.3 ПКЕЕ відповідальність за збереженість та цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них покладається на їх власників або організацію на території якої вони встановлені.
І хоча дійсно, як зазначає відповідач, відповідно до акту збереженості пломб, позивач прийняв електролічильник, прилади у схемі обліку та пломби на них у кількості 2 штук, у тому числі №12739705, на відповідальне зберігання, але, згідно додатку №4 до договору на користування електричною енергією від 18.06.2002 року - акта розмежування балансової приналежності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін на балансі Нижньогірського РЕС знаходиться КТП-263, на балансі позивача.
До того ж, КТП-263 знаходиться в полі в загальнодоступному місці, тому позивач не може нести відповідальність за збереження пломб на даній трансформаторній підстанції.
На підставі вказаного судом зроблено висновок про те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування 5 605грн71коп. вартості недорахованої електроенергії.
При цьому суд не приймає посилання відповідача на те, що провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки протокол не є актом ненормативного характеру, обов'язковим до виконання та не може бути оскаржений в судовому порядку.
Розглядаючи даний позов господарський суд, виходив з того, що спосіб захисту свого права, обраний позивачем, передбачений законом та підвідомчий господарським судам у зв'язку із наступним:
Як вже зазначалося, згідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Дійсно, за приписом частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з положеннями частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Аналогічне положення мститься у ст.21 Цивільного кодексу України, відповідно до якої права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
У відповідності до Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (із змінами, внесеними, зокрема, постановою НКРЕ №1449 від 25.12.2008р.), були затверджені Правила користування електричною енергією, які є чинними на даний час та підлягають обов'язковому дотриманню усіма суб'єктами господарювання.
Як вже зазначалося, пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача офомлюється двосторонній акт порушень.
Пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією встановлено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
В матеріалах справи наявне попередження від 30.7.2009р. №912 ВАТ “Крименерго”, згідно до якого зазначається, що за позивачем значиться заборгованість за актом у сумі 5 605грн85коп. та СПД Сидоренко Валентині Миколаївні необхідно сплатити заборгованість до 08.8.2009р. В іншому випадку ВАТ «Крименерго» буде змушено звернутися до суду за стягненням заподіяних збитків у судовому порядку.
З огляду на викладені обставини суд доходить висновку, що оформлене протоколом рішення комісії, прийняте за результатом розгляду акта про порушення правил користування електричною енергією, за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру, який має обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії; у разі невиконання останнього для споживача можуть наступити негативні наслідки.
Оскільки Правила користування електричною енергією передбачають право на звернення до господарського суду з вимогою, яка викладена у позові, та з огляду на вищенаведені норми права, а також на абзац 5 п.6.42 Правил користування електричною енергією, суд доходить висновку, що споживач має право оскаржувати, до суду рішення комісії, оформлене протоколом, отже, зазначені вимоги підлягають розгляду по суті.
Аналогічна позиція щодо необхідності розгляду по суті вимог, пов'язаних з оскарженням рішення, оформленого протоколом комісії, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 25.02.2009р. у справі №9/151-08 та від 26.11.2008 у справі № 2-18/5570.1-2008 (2-2/5570-2008 ).
Судові витрати та витрати по оплаті на інформаційне технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника відповідача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений і підписаний 22.12.2009р.
Керуючись ст. ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд -
1. Прийняти уточнення позовних вимог.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсним рішення засідання комісії ВАТ "Крименерго" (м. Сімферополь, вул..Київська, 74/6) по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, про необхідність перерозрахунку недооблікованої електричної енергії за протоколом №3814 на суму 5605грн.71коп.
4. Стягнути з ВАТ "Крименерго" (м. Сімферополь, вул..Київська, 74/6, ЗКПО 00131400, р/р 260393421142, МФО 324805 Кримське республіканське управління ВАТ «Ощадбанк») на користь СПД Сидоренко Валентини Миколаївни, (97122, Нижньогірський район, с.Лужки, вул..Матросова, 1) 102,00грн державного мита, 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.