Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
21.12.2009Справа №2-29/3090-2008А
За позовом - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (96500, м. Саки, вул. Промислова, 9).
До відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (96500, м. Саки, вул. Курортна, 57).
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суддя О.І. Башилашвілі
Секретар судового засідання В. В. Романів
Від позивача - Павленко В. М., довіреність від 12.11.09р.
Від відповідача - Корницька В.М., представник, довіреність від 08.01.2009р. № 3/9/10-00.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.02.08р. за №00000671502/0.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.07.2008р. провадження у справі №2-29/3090-2008А було зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду АР Крим по справі №2-27/7158-2008А.
Суд, неодноразово спрямовував на адресу сторін по справі запити про надання інформації, щодо результатів розгляду справи №2-27/7158-2008А, а саме 01.07.2009 р. та 05.11.2009 р.
Однак, у зв'язку з ненадходження до суду відомостей про розгляд справи №2-27/7158-2008А, суд поновив провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення незаконне, оскільки висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, на підставі якого винесено спірне повідомлення-рішення, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам, не базуються на вимогах чинного податкового законодавства України.
Відповідач проти позову заперечує посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі виявлених порушень податкового законодавства та викладених у акті перевірки.
Після з'ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -
Сакською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за серпень 2007р. Кримського республіканського підприємств «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки ».
За результатами перевірки складений акт № 235/15-02/03347678 від 22.02.08р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000671502/0 від 27.02.08р. про застосування штрафних санкцій в сумі 9526,50 грн.
Відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненням) податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення по різним податкам, зборам (обов'язковим платежам) - в рівних пропорціях (п.7.7 ст.7 в редакції Закону України від 20.02.03 р. № 550-ІV).
Згідно вищезгаданої норми Закону, суми, сплачені позивачем в 2007 році, в хронологічному порядку погашали суму податкового боргу, що виник в попередніх періодах.
Для проведення не виїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до чинного законодавства не вимагається додаткового вивчення первинних документів. Факти порушень виявлені при використанні податкових декларацій по ПДВ і даних особового рахунку платника.
На думку відповідача, позивач несвоєчасно заплатив до бюджету суми узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ: по уточненому розрахунку № 17309 від 06.08.07р. по терміну сплати 06.08.2007р. в сумі 19053,00 грн.: фактично були погашені 31.01.08р. - 808,97 грн., 13.02.08р. - 18244,03 грн.
При цьому відповідач вказує на те, що специфіка штрафної санкції, передбаченої пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 218, полягає у тому, що штрафні санкції неможливо нарахувати платнику податків без наявності факту погашення суми податкового боргу. Штрафні санкції нараховуються у момент його погашення.
Однак суд не може погодитися з позицією відповідача та вважає, що позов підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Так, з акту перевірки №235/15-02/03347678 від 22.02.2008р. вбачається, що посадові особи відповідача під час перваки дійшли висновку про невчасність оплати позивачем податкового зобов'язання по ПДВ по терміну оплати 06.08.2007р. за уточнюючим розрахунком №17309 від 06.08.2007р. на суму 19053,00 грн. (платіжне доручення №136 від 31.01.2008р. на суму 808,97 грн., №U139492 від 13.02.2008h. на суму 18244,03 грн.
Однак, суд встановив, що вказана сума перерахована своєчасно: згідно платіжних доручень №1118 від 30.07.2007р. на суму 16000,00грн. №1120 від 31.07.2007р. на суму 10000,00 грн. (а.с. 8,9).
У той же час, первинними документами вказані в акті порушення податкового законодавства не підтверджуються.
Згідно п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів оплати узгоджених податкових зобов'язань складається формою і відповідно до вимог, встановлених Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затверджених наказом Державній податковій адміністрації України від 21.06.2001р. № °253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758.
З форми податкового повідомлення за порушення граничного терміну оплати узгоджених податкових зобов'язань форма «ІІІ) витікає, що в основу такого повідомлення може бути покладений виключно акт перевірки, до якого пунктом 1.7., п.2.3.2 Порядку №327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, які підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.
В основу нарахування штрафних санкцій позивачу покладений особовий рахунок підприємства і нарахування штрафних санкцій здійснено в автоматичному режимі.
Особовий рахунок не є первинним документом платника податків не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства. Нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним законодавством також на передбачено. Проте, відповідач не приймав до уваги призначення платежів, вказаних позивачем при оплаті поточних зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.
Положеннями ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
У розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій з ПДВ за п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, стало порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що податкова інспекція нараховувала штрафні санкції у зв'язку з затримкою сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по уточнюючому розрахунку з ПДВ №17309 від 06.08.2007р., оскільки зараховувала суму 19053,00 грн. не в рахунок погашення поточного платежу відповідно призначенню платежу, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.
Судом досліджено платіжні доручення позивача, якими відповідачем за актом перевірки зараховані грошові кошти на сплату уточнюючого розрахунку №17309, а саме №1118 від 30.07.07р. на суму 16000,00грн. з призначенням платежу «ПДВ по уточнюючому розрахунку за січень 2007р.» (а.с.8), № 1120 від 31.07.07р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу «ПДВ по уточнюючому розрахунку за січень 2007р., у т.ч. 5% штрафу-953,00» (а.с.9). Таким чином, позивач сплачував поточні податкові зобов'язання з ПДВ своєчасно.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 9526,50 грн. за актом перевірки № 235/15-02/03347678 від 22.02.08р. є таким, що не відповідає чинному законодавству України у сфері оподаткування.
Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.
Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.
При таких обставинах суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.
Судом встановлено, що позивач просить суд визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 27.02.08р. за №00000671502/0 на суму штрафних санкцій у розмірі 9526,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.
Судом 21.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Постанова складена у повному обсязі - 22.12.2009 року.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 27.02.08р. за №00000671502/0 на суму штрафних санкцій у розмірі 9526,50 грн.
3. Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (96500, АРК, м. Саки, вул. Промислова, 9, ЄДРПОУ 03347678, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою суду законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.