Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
22.12.2009Справа №2-2/3038-2009
за позовом ТОВ "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" (АР Крим, м.Саки, вул. Морська, 2)
до Сакської міської Ради (АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ «Симстройтранссервіс» (м. Сімферополь, селище ГРЕС, вул. Монтажна, 8)
про визнання недійсним рішення
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Третя особа: не з'явився.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про визнання недійсним рішення Сакської міської ради №40 від 26.12.2008 р. «Про продовження строку дії рішення Сакської міської ради №2 від 06.3.2007 р. «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будинків по вул. Морська, 2, м. Саки, до 31.12.2009 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Сакської міської ради №40 від 26.12.2008 р. продовжено до 31.12.2009 р. дію рішення Сакської міської ради №2 від 06.3.2007 р. «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будинків по вул. Морська, 2, м. Саки». Позивач вважає вказане рішення незаконним, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.7.2009 р. надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що правова норма, яка обмежує дію рішення №2 від 06.3.2007 р. про дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки не може поширюватись, оскільки вона прийнята пізніше, чим рішення ради.
Представник третьої особи у судовому засіданні 13.10.2009 р. надав суду заперечення від 13.10.2009 р. б/н на позов, відповідно до якого просить суд припинити провадження у справі на підставі того, що спір не повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
21 грудня 2009 р. від позивача надійшла заява, відповідно до якої ТОВ "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.
22 грудня 2009 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість сторонам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про визнання недійсним рішення Сакської міської ради №40 від 26.12.2008 р. «Про продовження строку дії рішення Сакської міської ради №2 від 06.3.2007 р. «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будинків по вул. Морська, 2, м. Саки, до 31.12.2009 р».
Вказане рішення Сакської міської ради №40 від 26.12.2008 р підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності знаходяться всі землі України, окрім земель комунальної і приватної власності. Закон не виключає знаходження земель, що належать державі Україна, в будь-якій категорії земель, склад яких даний в ст. 19 Земельного кодексу.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою встановлено Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”.
Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (глава 15 Земельного кодексу України).
Згідно ч.2 ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду юридичним і фізичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Пунктом 12 р.10 перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями у межах населених пунктів, окрім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.
Ст. 116 Земельного кодексу України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.
Згідно до ст.13, 41 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власності від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.
Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Ця ж норма закріплена і в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування України").
Згідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки за проектом відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної місцевої ради. При цьому п. 4 вказаної статті зазначено, що вибір місця розташування земельної ділянки і надання дозволу і вимог на розробку проекту відведення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 151 ЗК України.
Рішенням 12-ої сесії 5-го скликання Сакської міської ради № 2 від 6 березня 2007року «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розроблення проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будиночків по вул..Морська, 2с, у м.Саки» було дозволено ВАТ «Симстройтранссервіс» розробити проект відведення земельної ділянки під об'єктами власності для передання в оренду за адресою м.Саки, вул..Морська, 2с, для обслуговування комплексу літніх будиночків, відповідно до наданого пакету документів, а також зазначено, що рішення дійсно до 01.01.2008р .
Отже, 01.01.2008р вказане рішення припинило свою дію.
Проте, 26.12.2008р, тобто по проходженні почти річного строку, рішенням №40 35 сесії 5-го скликання «Про продовження строку дії рішень Сакської міської ради» Сакською міською радою внесено зміни у вже недіюче рішення, що суперечить вимогам діючого законодавства.
Конституційний Суд України в Рішенні у справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 роз'яснив, що в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання.
В інших положеннях Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також визначено право ради вносити у свої рішення зміни, наприклад: відповідно до п.36 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, крім іншого, вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.
Але, а ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», а ні Земельний кодекс України (у редакції, що діяла на 26.12.2008р) не надано право раді вносити зміни у свої рішення, тем більш, які вже припинили свою дію.
Пункт 11 ст.151 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на 26.12.2008р) передбачає, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік.
Отже, Земельний кодекс України, у редакції, що діяла на 26.12.2008р, не передбачає можливості продовження строку дії дозволу, який вже припинив свою дію, на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Згідно п. 12 ст. 151 ЗК України спори, пов'язані з вилученням (викупом) і вибором земельних ділянок вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
В силу ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб здійснюється у тому рахунку шляхом визнання недійсним рішення органа місцевого самоврядування.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 16.4.2004р. № 7 за заявою сторони, яка не згодна з рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті, при оскарженні рішень органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення недійсним, зобов'язує їх виконати певні дії.
Згідно статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Відповідач, порушуючи вимоги діючого законодавства, продовжив строк дії свого рішення, яке вже припинило свою дію.
Виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не довів суду необґрунтованість позовних вимог.
При таких обставинах позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Сакської міської ради (АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15) №40 від 26.12.2008 р. «Про продовження строку дії рішення Сакської міської ради №2 від 06.3.2007р. «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будинків по вул. Морська, 2, м. Саки», до 31.12.2009 р обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників третьої особи цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже неодноразово відкладалося та у третьої особи було достатньо часу для надання необхідних для розгляду справи, на його думку, документів.
Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, тем більш, що третьою особою не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
У засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини.
Повний текст рішення підготовлений та підписаний 25.12.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Сакської міської ради (АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15) №40 від 26.12.2008 р. «Про продовження строку дії рішення Сакської міської ради №2 від 06.3.2007р. «Про дозвіл ВАТ «Симстройтранссервіс» на розробку проекту відводу земельної ділянки для передачі в оренду для обслуговування комплексу літніх будинків по вул. Морська, 2, м. Саки», до 31.12.2009 р.
3. Стягнути з Сакської міської Ради (АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15) на користь ТОВ "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" (АР Крим, м.Саки, вул. Морська, 2, ЄДРПОУ 03302003 , р/р 26005212250501 у ВАТ ОКБ м.Сімферополь, МФО 324485) 85,00грн державного мита, 236,00грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.