Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
21.12.2009Справа №2-27/4728-2009
За позовом - ТОВ "Остап", смт. Роздольне, вул.. Аеродромна, 65
До відповідача - Представництво Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі.
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17.
Про стягнення 68 954,00 грн.
Суддя Н.В.Воронцова
При секретарі Мірошниченко Н.О.
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Соловьєва, дор. у справі.
Від третьої особи - Соловьєва, дор. у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фонд майна АР Крим та просить суд стягнути з відповідача 10100,00 грн. грошових коштів, витрачених на придбання об'єкту, 58854,00 грн. грошові кошти витрачені на проведення реконструкції нерухомого об'єкта, також просить стягнути судові витрати.
Ухвалою від 28.09.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.
Позивач у поясненнях по справі від 05.11.2009 р. додатково обґрунтував позовні вимоги ст. ст. 390, 1212 ЦК України.
Відповідач - Фонд майна АР Крим проти задоволення позовних вимог по мотивам, викладеним у відзиві на позов.
Відповідач у поясненнях по справі від 03.12.2009 р. повідомив про те, що вважає безпідставним посилання позивача на п. 4 ст. 390 ЦК України.
Судом для встановлення юридичного статусу Представництва Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі, (м. Євпаторія, пр. Леніна, 18/16) було направлено запит до статистики та реєстратора.
У відповідь на запити суду надійшли довідки статистки та реєстратора, відповідно до довідки статистики Представництво Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі є юридичною особою та знаходить за адресою: м. Євпаторія, пр. Леніна, 18/16.
Судом встановлено, що Фонд майна АР Крим є неналежним відповідачем по справі, так як стороною за договором купівлі - продажу є Представництво Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі.
У зв'язку зі згодою позивача на заміну неналежного відповідача на належного, суд ухвалою від 03.12.2009 р. здійснив заміну неналежного відповідача - Фонд майна АР Крим на належного - Представництво Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі та розгляд справи відкласти.
Так як органом ліквідації Представництва Фонду майна АРК в м. Саки, Євпаторії, Роздольненському та Сакському районі є Фонд майна, суд залучив його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 14.12.2009 р. просив суд справу слуханням відкласти в зв'язку зі знаходженням в Севастопольському апеляційному господарському суді.
Клопотання позивача суд залишає без задоволення, оскільки вказані дії розцінюються як безпідставне затягування процесу, оскільки позивач неодноразово не виконував вимоги суду. Також необхідно вказати на те, що позивач міг забезпечити явку і іншого представника або надіслати необхідні документи до суду поштою.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, відзив на позов не надав.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує.
Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи, суд
встановив:
Між представництвом Фонду майна АР Крим в м.м. Саки, Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах і позивачем по справі було укладено договір купівлі продажу від 30.09.2003 р.
Як стверджує позивач, відповідно до умов вказаного договору позивач передає у власність відповідачу наступне майно: 9/100 долей будівлі торгового центру, розташованого в Роздольненському районі, с. Ботанічне, вул.. Дубиніна, 9, а ТОВ «Остап» прийняв дане майно і забовязання сплатити за нього грошові кошти у розмірі 10100 грн.
Відповідно до умов вказаного договору позивачу по справі переходило 9/100 долей будівлі торгового центру, а саме: в літ. «А» на першому поверсі приміщення: №6 - тамбур; №7 - складське приміщення; №14 - торговий зал; №15 - тамбур загальною площею 99,4 кв. м.
Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» до повноважень органів приватизації, зокрема, входить здійснення контролю за виконанням умов договорів купівлі - продажу державного майна.
Представництвом Фонду майна АР Крим в м.м. Саки, Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах було проведено перевірки виконання умов вказаного договору, по результатам яких було складено акти №1 від 28.05.2004 р., від 07.09.2004 р. та від 05.10.2004 р.
Відповідно до вказаних актів вбачається, що під час проведення перевірок було встановлено невиконання умов вищевказаного договору купівлі - продажу від 30.09.2003 р., а саме: об'єкт не використовується, не виконуються умови по укладенню договорів на надання комунальних послуг з експлуатаційними організаціями; не забезпечується належний санітарно - технічний стан будівлі і території навколо.
В зв'язку з вказаним, Представництвом Фонду майна АР Крим в м.м. Саки, Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах було подано до господарського суду АР Крим позов до ТОВ «Остап» про розірвання вищевказаного договору купівлі - продажу від 30.09.2003 р. та забовязання ТОВ «Остап» повернути 9/100 долей будівлі торгового центру, розташованого в Роздольненському районі, с. Ботанічне, вул.. Дубиніна, 9, у власність Автономної Республіки Крим.
Рішенням ГС АР Крим від 20.08. - 12.10.2004 р. по справі №2-11/10862-2004 вказаний позов було задоволено у повному обсязі.
Вказане рішення ГС АР Крим ніким оскаржене не було та вступило в законну силу.
ТОВ «Остап» звернулося до Фонду майна АР з листом №92 від 20.12.2007 р. з проханням повернути позивачу грошові кошти на реконструкцію і капітальний ремонт.
Фонд майна АР Крим листом від 17.01.2008 р. №08-10/13084 відмовив позивачу у вказаному та повідомив про те, що у разі отримання від повторного продажу вищевказаного об'єкту суми коштів у більшому розмірі, ніж сплачено покупцем по договору купівлі - продажу, поверненню підлягає сума, вказана у договорі.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Основні цілі, пріоритети, завдання та с пособи приватизації державного майна, майна, що належить Автономної Республіки Крим та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовані завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми визначені в «Державній програмі приватизації на 2000 - 2002 роки», яка затверджена Законом України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 р.
Відповідно до ст.. 133 вказаної Програми передбачено, що у разі розірвання договору купівлі - продажу державного майна за рішенням суду, в зв'язку з невиконанням покупцем договірних забовязань, об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність.
У разі розірвання договорів купівлі - продажу об'єктів приватизації в зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, проводиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відбувся повторний продаж вищевказаного об'єкту, а тому, за думкою суду, правових підстав для повернення коштів, які становлять вартість об'єкту приватизації, не має.
До речі, сам договір купівлі - продажу та докази сплати об'єкту нерухомості відповідно до договору від 30.09.2003 р. позивач суду не представив, хоча наполягає на тому, що він сплатив за об'єкт у вказані договором строки і у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути 58854,00 грн. грошових коштів, витрачених на проведення реконструкції нерухомого об'єкта.
У підтвердження вказаного позивач представив договір генерального підряду від 15.10.2003 р., укладений з ТОВ «Ейлер», а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт за 25.11.2003 р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за 25.11.2003 р., відповідно до яких вартість склала 58854,00 грн.
В судовому засіданні як на доказ сплати вартості виконаних робіт позивач посилається на податкову накладну від 25.11.2003 р. №737.
Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Однак такий доказ суд не приймає до уваги, оскільки податкова накладна не є первинним документом, який підтверджує факт сплати коштів за договором підряду.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на норми ст.. 1212 і п. 4 ст. 390 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Пунктом 4 статті 390 Цивільного кодексу України також передбачено, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Таким чином, позивач по справі вважає себе добросовісним набувачем.
Відповідно до ст.. 388 Цивільного кодексу України власник визнається добросовісним, якщо, купуючи річ, він не знав і не повинен знати про те, що продавець речі не мав права на її продаж.
Однак суду позивачем не доведено, що відповідач по справі не мав права продавати спірне майно, навпаки у поясненнях до позовної заяви зазначив, що договір купівлі - продажу від 30.09.2003 р. відповідає вимогам чинного законодавства України. Таким чином, відповідач по справі був належним продавцем майна за договором купівлі - продажу від 30.09.2003 р.
Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача на п. 4 ст. 390 ЦК України, оскільки він не підпадає під поняття «добросовісний набувач».
Суд вважає за необхідне вказати на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавства про приватизацію, як у даному випадку є спеціальним.
Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено наслідки розірвання договору купівлі - продажу.
Повернення коштів, що були витрачені на поліпшення об'єкту приватизації у час коли ним володів покупець, у разі розірвання договору купівлі - продажу об'єкту приватизації в зв'язку з невиконанням його умов, чинним законодавством України про приватизацію, яке спеціальним у цих правовідносинах, не передбачено.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.