Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
21.12.2009Справа №2-17/5084-2009
За позовом ВАТ «Комбінат «Кримська роза»
До відповідача ТОВ «Гранд-Крим»
про стягнення збитків в сумі 19013,03 грн., та суми пені в розмірі 1312,74 грн.
Суддя Господарського суду АР Крим В.І. Гайворонський
Від позивача - Белозор Г.І., представник
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Позивач згідно позову та уточнення до нього просить стягнути з відповідача суму збитків, нанесених ВАТ «Комбінат «Кримська роза» в розмірі 19013,03 грн., та суму пені в розмірі 1312,74 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу товару № 21-07 від 21.02.2007 року та Додаткової угоди до нього.
Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.
Окрім цього, рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.
При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово.
Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу товару № 21-07 від 21.02.2007 року в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, «Продавець» (ТОВ «Гранд-Крим») зобов'язується продати «Покупцю» (ВАТ «Комбінат «Кримська роза»), а «Покупець» зобов'язується придбати у «Продавця» суміш запашних речовин (спиртовий розчин, сировину для виробництва парфумерних виробів), що іменується в подальшому «Товар», в асортименті і по цінам згідно Специфікацій, доданих до даного Договору на кожну партію «Товару» і котрі є невід'ємною частиною останнього.
Згідно п. 2.1 договору ціна на «Товар» вказується з врахуванням умов поставки СРТ м. Сімферополь ВАТ «Комбінат «Кримська роза».
Згідно п. 10.1 договору у випадку невиконання «Продавцем» п. 3.2 цього Договору «Покупець» нараховує «Продавцю» пеню в розмірі 0,5% за кожен робочий день від суми не поставленого «Товару».
Згідно Додаткової угоди № 1 від 14 лютого 2008 року до Договору № 21-07 від 21.09.2007 року пункт 2.1 розділу 2. «Ціна «Товару» читати в наступній редакції: «Ціна на «Товар» складає 6,56 грн. (з ПДВ) за один літр готової продукції без врахування вартості використаної парфумерної вітдушки».
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:
Сторонами укладений договір та додаткова угода до нього, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором та додатковою угодою, а також нормами, що відносяться до договорів.
У встановленому Законом порядку договір та додаткова угода до нього з будь-яких підстав недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, додаткова угода до нього, чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір, додаткова угода до нього, чи окремі їх пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно платіжного доручення № 443 від 17.07.2008 року позивачем перераховано відповідачу 19013,83 грн. за суміш душистих речовин по сч. 123-08 від 15/7-2008 року.
Сплата здійснена на підставі виставленого відповідачем рахунку, що свідчить про те, що до відповідача надійшла відповідна заявка позивача.
Відповідачем не представлено доказів поставки позивачу товару. Відповідачем також не заявлено, що виконання зобов'язань неможливе по незалежним від нього причинам.
Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.
Згідно ст. 611 ЦК України та ст.ст. 224,225 ГК України позивач має у даному випадку право на відшкодування збитків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не представлено доказів виконання умов договору.
Згідно Претензії від 24 березня 2009 року позивач вимагає від відповідача погашення заборгованості з врахуванням пені на суму 28995,38 грн.
Згідно п. 10.2 договору позивач також має право на стягнення пені.
Заявлена позивачем сума пені не перевищує суму, передбачену умовами договору.
Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.
При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу.
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 591 від 11 вересня 2009 року на суму 445,18 грн. з державного мита; та платіжним дорученням № 592 від 11 вересня 2009 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Державне мито в даному випадку повинно складати 203,26 грн. (1% від 20 325,77 грн.), тоді як воно слачене позивачем на суму 445,18 грн.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню 241,92 грн. зайво сплаченого державного мита.
Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.
Судові витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу сплачені відповідно до вимог законодавства, та змінювати їх суму у суду підстав не існує.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Крим» (юридична адреса: 95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Октября б. 25, к. 83; фактична адреса: 99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15, оф. 18; р/р 26009055052701 у ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 33187703) на користь Відкритого акціонерного товариства «Комбінат «Кримська роза» (97521, смт. Чайкіне, Сімферопольського району АР Крим, вул. Заводська буд. 6, ЄДРПОУ 00388106, р/р 260091220097001 у філії ВАТ «Піреус банк МКБ» КРД м. Сімферополя, МФО 384685) 19013,03 грн. збитків, 1312,74 грн. пені, судові витрати з державного мита в сумі 203,26 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Повернути Відкритому акціонерному товариству «Комбінат «Кримська роза» (97521, смт. Чайкіне, Сімферопольського району АР Крим, вул. Заводська буд. 6, ЄДРПОУ 00388106, р/р 260091220097001 у філії ВАТ «Піреус банк МКБ» КРД м. Сімферополя, МФО 384685) із Державного бюджету м. Сімферополь 241,92 грн. зайво сплаченого державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 591 від 11 вересня 2009 року.
Видати довідку.
Суддя ГС АР Крим підпис В.І. Гайворонський
Рішення оформлене і підписане
у повному обсязі:
25.12.2009 року
З оригіналом згідно:
Суддя В.І. Гайворонський
Копію рішення направити за адресами:
- ВАТ «Комбінат «Кримська роза» (97521, вул. Заводська, 6, с. Чайкіно, Сімферопольського району АР Крим);
- ТОВ «Гранд-Крим»:
1. (95000, вул. 60 років Жовтня, 25, кв. 83);
2. (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15, оф. 18);
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.