Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
18.12.2009Справа №2-2/2177-2009
За позовом - Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора (98300, м. Керч, вул. Карла Маркса, 28), в інтересах держави в особі Приморської селищної ради (98177, смт. Приморський, м. Феодосія, вул. Гагаріна, 1)
до - ЗАТ "Теодосія" (98100, АР Крим, м.Феодосія, пров. Корабельний, 29; 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Володарського, 39-Б)
про зобов'язання укладення додаткової угоди до договору оренди землі
Суддя В.І. Толпиго
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : Козловський - представник, довіреність у справі.
За участю прокурора відділу прокуратури АР Крим Сокол - посвідчення 08089.
Суть спору:
Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Приморської селищної ради звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про зобов'язання укласти та зареєструвати в установленому законом порядку додаткову угоду до договору оренди землі від 08.01.2006 р., в якій встановити розмір орендної плати не нижче 3% від її нормативної грошової оцінки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Приморською селищною радою та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу надано земельну ділянку для обслуговування газопроводу. Договором передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно на вимогу однієї сторони у випадку зміни розмірів земельного податку та оформлюється відповідною додатковою угодою. Позивач спрямував на адресу відповідача додаткову угоду до договору, яка ним підписана не була та в установленому законом порядку не зареєстрована, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 18.6.2009 р., надав суду уточнення позовної заяви від 18.6.2009 р., яким просить суд п.2 прохальної часини позовної заяви викласти у наступній редакції: «внести зміни в п. 9 договору оренди земельної ділянки від 08.01.2006 р.: орендна плата перераховується орендатором з 04.6.2008 р. у грошовій сумі в розмірі 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з перерахуванням на рахунок місцевого бюджету №33218812700027, код платежу 13050200, ОКПО 34740709, МФО 824026, банк отримувач ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, у розмірі 2 304грн.97грн. у рік без ПДВ».
30 червня 2009 р. від Приморської селищної ради на адресу ГС АР Крим надійшло уточнення до позовної заяви від 30.6.2009 р., у якому позивач просить суд внести зміни в договір оренди землі від 08.2.2006 р. (реєстраційний №040601900014 ): «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 10% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з переводом на розрахунковий рахунок місцевого бюджету №33218812700027 код платежу 13050200, ЗКПО 34740709, МФО 824026, банк отримувач ГУ ГКУ в АР Крим м. Сімферополь, у розмірі 2 304грн.97коп. у рік без ПДВ». Також у вищевказаному уточнені позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника.
Помічник прокурору відділу Прокуратури АР Крим вказані уточнення від 18.6.2009 р., від 30.6.2009 р. підтримав.
02.10.2009 р. від Керченської міжрайонної природоохоронної прокуратури надійшло пояснення від 25.9.2009 р. №1940, у якому зазначено, що занижений розмір орендної плати за договором, який укладено з відповідачем, порушує інтереси держави у вигляді ненадходження коштів до відповідного бюджету, що впливає на виконання зобов'язань з фінансування витрат від імені держави та Приморської селищної ради.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що не мав підстав для підписання додаткової угоди.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість позивачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурору відділу прокуратури АРК, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Між Приморською селищною радою та Закритим акціонерним товариством «Теодосія» укладено договір оренди земельної ділянки від 08.01.2006р, відповідно до якого, на підставі рішення 33 сесії 4-го скликання Приморської селищної ради АР Крим від 23.12.2005р №856 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №01:116:460:00:01:003:0178) загальною площею 0,6051га (несільськогосподарського призначення) за адресою : м.Феодосія, смт.Приморський, для обслуговування газопроводу до смт.Приморське, ГРС, будинку оператора.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 72 212,32 грн. (п.5 договору).
Термін дії договору передбачений пунктом 8 договору та встановлений по 23.12.2054 року.
Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 722грн12коп. за рік.
Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься рівними частинами щомісяця до 30 числа наступного за звітним місяця.
Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно на вимогу однієї з сторін, що оформлюється додатковою угодою, або у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в) погіршення стану орендованої земельної ділянки, що виникло не з вини орендаря, що підтверджується відповідною документацією; г) в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в статтю 21 закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, що знаходяться в державній або комунальній власності, поступає до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, який встановлюється Законом України «Про плату за землю»; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, який встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Аналогічні зміни до частин 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» були внесені підпунктом 5 п. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.6.2008 р.
Проте, орендна плата за земельну ділянку, згідно з п.9 вказаного договору оренди землі від 08.01.2006, складає 722,12 грн на рік і становить 1 % від її нормативної грошової оцінки, тобто нижча трикратного розміру земельного податку.
Додатковою угодою від 03.3.2009р. до договору оренди землі від 08.01.2006р., яка була спрямована на адресу відповідача, було запропоновано відповідачу внести зміни у п.9 договору оренди земельної ділянки від 08.01.2006р, встановивши розмір орендної плати не нижче 3% від її нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Але вказана додаткова угода теперішнього часу відповідачем не підписана та в установленому законом порядку не зареєстрована.
Згідно зі статтю 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Умови договору оренди землі визначені статтею 15 вказаного Закону. Так, згідно з даною нормою істотною умовою договору оренди землі, крім іншого є, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальний порядок укладення господарських договорів визначений статтею 181 Господарського кодексу України, а порядок зміни та розірвання договорів - статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень статті 188 Господарського кодексу України зміна договору, саме як і його укладення, підкоряється певним правилам.
Передусім, дії по зміні договорів за своєю юридичною природою є правочинами, у зв'язку з чим до них застосовуються загальні правила про порядок укладення господарських договорів.
Так, згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повергає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
З наведеного вбачається, що господарські договори, як правило, укладаються шляхом складення єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Однак, договірні відношення між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового та іншого зв'язку. При цьому пропозиція укласти договір повинна бути чітко висловлена та відображати дійсні наміри укласти договір. Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній вказані всі істотні умови договору чи порядок їх визначення.
Відповідно до заяви позивача від 30.6.2009р про уточнення до позовної заяви, яка була підтримана прокурором, Приморська селищна рада просить Господарський суд АР Крим задовольнити позовні вимоги до відповідача щодо внесення змін в договір оренди землі від 08.2.2006 р. (реєстраційний №040601900014 ): «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 10% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з переводом на розрахунковий рахунок місцевого бюджету №33218812700027 код платежу 13050200, ЗКПО 34740709, МФО 824026, банк отримувач ГУ ГКУ в АР Крим м. Сімферополь, у розмірі 2 304грн.97коп. у рік без ПДВ».
Але суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Юридична зацікавленість прокурору та позивача у вирішенні спору судом, покладає на них обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Тоді як, а ні прокурор, а ні позивач не представили суду належних та допустимих доказів правомірності вимоги до ЗАТ "Теодосія" - документально не обґрунтували порушення інтересів позивача з боку відповідача, оскільки а ні прокурором, а ні позивачем документально не підтверджено надіслання та отримання відповідачем пропозиції укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 08.01.2006 р, відповідно до якого внести зміни до умов договору оренди землі від 08.01.2006 р. щодо внесення орендної плати орендарем у розмірі 10% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме: у розмірі 2 304грн.97коп. у рік без ПДВ.
Більш того, представник позивача та прокурор не заперечували у судовому засіданні проти того, що проект додаткової угоди, або пропозиція про внесення змін до умов договору оренди землі від 08.01.2006 р. щодо внесення орендної плати орендарем у розмірі 10% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме: у розмірі 2 304грн.97коп. у рік без ПДВ, на адресу відповідача Приморською селищною радою не направлялись.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про порушення Приморською селищною радою процедури укладення додаткової угоди, що тягне відмову у позові.
Аналогічної думки дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 08.9.2009р по справі №2-12/2096-2009.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника відповідача та прокурору у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення складено та підписано 22.12.2009р.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ст.ст.49,75,82,84,85ГПК України
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.