Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
18.12.2009Справа №2-2/4911-2009
за позовом Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради (98600, м.Ялта, пл.. Советська, 1)
до ТОВ "ФЛЕШ" (м. Алушта, с. Лазурне, вул.. Головкинського, 18)
про стягнення 480 000,00 грн.
Суддя В.І. Толпиго
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : Равлюк - представник, довіреність у справі.
Суть спору:
Фонд комунального майна Ялтинської міської Ради звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до ТОВ "ФЛЕШ" про стягнення 480 000,00грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ПП «Явір» було укладено договір купівлі-продажу від 26.5.2004 р. окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень четвертого поверху будівлі «Будинку торгівлі», розташованого за адресою: м. Ялта, вул..Київська, 6. Всі зобов'язання за вказаним вище договором було перекладено на ТОВ "ФЛЕШ". 25.6.209 р. постійною діючою комісією по здійсненню контролю виконання вимог договорів була здійснена перевірка дотримання вимог договору купівлі - продажу. У результаті перевірки виявилось, що вимоги договору не виконуються. Відповідно до п. 10 договору у раз невиконання вимог договору, викладених у п.9,10, покупець зобов'язаний виплатити на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради штраф. Вищевказане і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2009 р. доповнив мотивувальну частину позову, вказавши, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу від 27.10.2005 р. в частині проведення капітального ремонту 4 поверху будівлі «Дому торгівлі» та з поновлення ліфтового господарства.
10.11.2009 р відповідач у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач, як покупець, повністю оплатив вартість нежитлових приміщень, які були придбані відповідно договору. Також зазначено, що виконання капітального ремонту та відновлення ліфтового господарства неможливо у зв'язку із проведенням реконструкції будівлі в цілому, у якій знаходяться ці приміщення, оскільки реконструкція та капітальний ремонт будівлі є взаємовиключними процесами.
15 грудня 2009 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Мещеряковой - гол.фах. юридичного відділу (довіреність у справі) та представників відповідача - Равлюк та Дулимової (довіреності у справі).
У судовому засіданні 15.12.2009 року оголошувалася перерва на 18.12.2009р, після перерви судове засідання було продовжено.
Позивач у судове засідання 18.12.2009р не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість позивачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з договором купівлі-продажу від 27.10.2005 року TOB «ФЛЕШ» придбало у ПП «ЯВІР» нежитлові приміщення IV-гo поверху загальною площею 1395,0кв.м. будинку торгівлі, розташованого за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул..Київська, будинок № 6. Договір укладений за погодженням з органом приватизації - Фондом комунального майна Ялтинської міської ради, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Сотніковим В.П. 27.10.2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 1657 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.
Згідно з положеннями пункту 9 договору купівлі-продажу від 27.10.2005 р. (з врахуванням змін, передбачених додатковим договором від 23.05.2007 року за реєстровим № 312) TOB «ФЛЕШ» взяло на себе зобов'язання покупця приватизованого майна, в тому числі: виконати в строк до 26 травня 2009 капітальний ремонт Об'єкту продажу (в тому числі встановити гідроізоляцію та скління фасаду); поновити в строк до 26 травня 2009 року ліфтове господарство.
Також сторони за договором купівлі-продажу від 26.5.2004 р. у п.10 передбачили, що у випадку невиконання покупцем - відповідачем умов договору, викладених у п.9,10, покупець зобов'язаний виплатити на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради штраф у розмірі 30% від ціни об'єкту продажу, вказаної у договорі. Сплата штрафу не звільняє покупця від виконання обов'язків, передбачених договором.
Фонд комунального майна Ялтинської міської Ради звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до ТОВ "ФЛЕШ" про стягнення 480 000,00грн. штрафу, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ПП «Явір» було укладено договір купівлі-продажу від 26.5.2004 р. окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень четвертого поверху будівлі «Будинку торгівлі», розташованого за адресою: м. Ялта, вул..Київська, 6. Всі зобов'язання за вказаним вище договором було перекладено на ТОВ "ФЛЕШ". 25.6.2009 р. постійною діючою комісією по здійсненню контролю виконання вимог договорів була здійснена перевірка дотримання вимог договору купівлі - продажу. У результаті перевірки виявилось, що вимоги договору не виконуються в частині проведення капітального ремонту 4 поверху будівлі «Дому торгівлі» та з поновлення ліфтового господарства. Відповідно до п. 10 договору у разі невиконання вимог договору, викладених у п.9,10, покупець зобов'язаний виплатити на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради штраф.
Але суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". (ст..115 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст..64 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на території України.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення виникає у момент набрання ним чинності.
Господарським судом АРК розглянута по суті справа №2-2/3700-2009 за позовом ТОВ "Флеш" до Приватного підприємства "ЯВІР" та Фонду комунального майна Ялтинської міської ради про припинення у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання Покупця - TOB «ФЛЕШ», передбачені абз.6, 7 пункту 9 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.10.2005 р. (посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1657 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу В. П. Сотніковим), а саме: «- виконати в строк до 26 травня 2009 капітальний ремонт Об'єкту продажу (в тому числі встановити гідроізоляцію та скління фасаду); - поновити в строк до 26 травня 2009 року ліфтове господарство, зміну договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.10.2005 р. (посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1657 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу В. П. Сотніковим), виключивши з його умов вищевказані зобов'язання.
Рішенням ГС АРК від 18.11.2009р позов задоволено та припинено виконання зобов'язаннь ТОВ «Флеш», передбачених пунктом 9 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.10.2005 р. (з врахуванням змін, передбачених додатковим договором від 23.05.2007 року за реєстровим № 312), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ» (98500, с.Лазурне, м.Алушта, вул. Головкінського, буд. 18, ЄДРПОУ 32850387) та Приватним підприємством "ЯВІР" (98612, м. Ялта, вул.. Московська, буд. 31 Б, ЄДРПОУ 23659517), що посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1657 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу В. П. Сотніковим: «- виконати в строк до 26 травня 2009 капітальний ремонт Об'єкту продажу (в тому числі встановити гідроізоляцію та скління фасаду); - поновити в строк до 26 травня 2009 року ліфтове господарство»; а також змінено п.9 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.10.2005 р., у редакції додаткового договору від 23.05.2007 року за реєстровим № 312 до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.10.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ» (98500, с.Лазурне, м.Алушта, вул.. Головкінського, буд. 18, ЄДРПОУ 32850387) та Приватним підприємством "ЯВІР" (98612, м. Ялта, вул.. Московська, буд. 31 Б, ЄДРПОУ 23659517), (посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1657 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу В. П. Сотніковим), виключивши з їх умов слова: «- виконати в строк до 26 травня 2009 капітальний ремонт Об'єкту продажу (в тому числі встановити гідроізоляцію та скління фасаду); - поновити в строк до 26 травня 2009 року ліфтове господарство;».
Вказане рішення набрало законної сили.
Таким чином, у відповідача відсутні перед позивачем зобов'язання щодо виконання в строк до 26 травня 2009 капітального ремонту Об'єкту продажу (в тому числі встановлення гідроізоляції та скління фасаду); - поновлення в строк до 26 травня 2009 року ліфтового господарства.
Враховуючи вищенаведене, позов не підлягає задоволенню.
Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на позивача.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника відповідача у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення складено та підписано 22.12.2009р.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ст.ст.49,75,77,82,84,85ГПК України
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.