Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
14.12.2009Справа №2-17/5493-2009
За позовом Фірми «Альтіс»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП «Сімполіпласт»
про стягнення 48 191,02 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Орел Р.В., представник
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Згідно з позовом та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. орендної плати, 2440,00 грн. вартості майна, яке зникло, 1740,00 грн. вартості за додаткові послуги (ел. енергія), 1397,29 грн. інфляційних витрат, 450,00 грн. 3% річних, 10 980,00 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 1а від 11.08.2008 р.
Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).
При цьому необхідно відмітити, що зменшення позовних вимог права відповідача не порушує.
Відповідач явку представника у судові засідання не забезпечив, відзив не надав, про місце та час розгляду справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу.
Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є. При цьому необхідно відмітити, що справа відкладалась неодноразово.
Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.
При цьому також необхідно відмітити, що кореспонденція спрямовувалась відповідачу і на іншу відому адресу відповідача - вказану у договорі.
Також необхідно відмітити, що адресована кореспонденція спрямована на юридичну адресу відповідача до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом сторони, а не її обов'язком.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
11.08.2008 р. між Фірмою «Альтіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКП «Сімполіпласт» укладений договір оренди нежилих приміщень № 1а, для здійснення господарської діяльності, розташованих по вул. Полігонна, 60-а у м. Сімферополі, загальною площею 600 кв. м.
Згідно п. 5.1 Договору оренди № 1а від 11.08.2008 р. за користування об'єктом оренди відповідач повинен сплачувати орендну плату кожного місяця протягом 5 банківських днів з дня надання рахунку орендодавцем в розмірі 6000,00 грн. В разі несвоєчасної сплати орендної оплати чи не в повному обсязі, орендар повинен сплатити пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожен день прострочки.
Згідно п. 5.2 договору Орендар здійснює сплату за додаткові послуги по окремим рахункам Орендодавця протягом 5-ти банківських днів з дня надання рахунку.
Згідно п. 1 Додаткової угоди від 20 лютого 2009 року до Договору оренди нежилих приміщень № 1а від 11 серпня 2008 року «Орендодавець» (Фірма «Альтіс») доводить до відома «Орендаря» (Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП «Сімполіпласт») про зникнення майна «Орендодавця» з території орендує мого об'єкту за адресою: вул. Полігонна 60 а на суму 2440 грн., акт додається.
Згідно п. 3 Додаткової угоди від 20 лютого 2009 року до Договору оренди нежилих приміщень № 1а від 11 серпня 2008 року Сторони дійшли згоди про порядок та строки погашення заборгованості по орендній платі, а саме:
3.1. «Орендар» зобов'язується до 01 квітня п.р. погасити всю заборгованість по орендній платі з врахуванням поточного боргу в сумі 24000,00 грн. та оренди за березень п.р. в сумі 6000,00 грн., а також за майно 2440 грн., всього 32440,00 грн.;
3.2 Перший платіж в сумі 6000,00 грн. «Орендар» зобов'язується оплатити 20 лютого п.р., і в подальшому за графіком: 02.03.09 року - 6000,00 грн.; 10.03.09 року - 6000,00 грн., 16.03.09 року - 6000,00 грн., 30.03.09 року - 6000,00 грн., до 30.04.2009 року - 2440,00 грн.
Згідно п. 3.3 Додаткової угоди від 20 лютого 2009 року до Договору оренди нежилих приміщень № 1а від 11 серпня 2008 року «Орендар» сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки у випадку несвоєчасного або не у повному обсязі оплаченої заборгованості згідно п.п. 3.1.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:
Сторонами укладений договір та додаткова угода до нього, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором та додатковою угодою, а також нормами, що відносяться до договорів.
У встановленому Законом порядку договір та додаткова угода до нього з будь-яких підстав недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір чи додаткова угода до нього, чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір, додаткові угоди до нього, чи окремі їх пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором, позивачем були направлені на адресу відповідача лист та претензії про стягнення заборгованості, а також вимога щодо сплати інфляційних та річних.
При цьому необхідно відмітити, що позивачем щодо умов договору кореспонденція спрямовувалась правильно - саме на адресу відповідача, вказану у договорі.
Відповідачем не надано доказів того, що він повідомив позивача про зміну адреси.
До вказаних документів також були додані рахунки.
Відповідачем не надано доказів сплати боргу по орендній платі та додаткових послуг, а також вартості втраченого майна.
Додаткові послуги за електричну енергію підтверджені рахунками за електроенергію № 3177 за розрахунковий період від 21/02/2009 до 21/03/2009 року, рахунком № 3177/5/П за травень 2009 року на суму 2806,08 грн., рахунком № 3177 за розрахунковий період з 21/01/2009 по 21/02/2009 рік, рахунком № 3177/4/П за квітень 2009 року на суму 2806,08 грн., журналом обліку показань лічильника.
Пеня передбачена договором, та не стягувати пеню суд підстав не вбачає.
При цьому необхідно відмітити, що заявлена позивачем сума пені не перевищує пеню, яка передбачена договором.
Інфляційні та річні передбачені ст. 625 ЦК України. Не стягувати інфляційні та річні суд також підстав не вбачає.
Таким чином, пеня в сумі 10 980,00 грн., інфляційні в сумі 1397,29 грн., 3% річних в сумі 450,00 грн., підлягають стягненню.
Відповідачем також не надано доказів того, що вказана сума ним сплачена.
Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.
Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.
Заявлена позивачем сума пені не перевищує суму, передбачену умовами договору, та, відповідно, також підлягає стягненню.
Інфляційні та річні також підлягають стягненню згідно розрахунку.
Таким чином, позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу.
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 235 від 08 жовтня 2009 року на суму 947,74 грн. з державного мита; та платіжним дорученням № 234 від 08 жовтня 2009 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Державне мито в даному випадку повинно складати 481,91 грн. (1% від 48 191,02 грн.), тоді як воно слачене позивачем на суму 947,74 грн.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню 465,83 грн. зайво сплаченого державного мита.
Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.
Судові витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу сплачені відповідно до вимог законодавства, та змінювати їх суму у суду підстав не існує.
На підставї вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП «Сімполіпласт», м. Сімферополь, (АР Крим, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 15, к. 39; р/р 26001000223301 в СФ АКБ Євпаторійський від. 29 м. Сімферополя, МФО 380184, ЗКПО 34946091) на користь Фірми «Альтіс», м. Сімферополь, (юридична адреса: АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, 13; фактична адреса: АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 34, кв. 3; р/р 2600432133001 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 324010, ЗКПО 30411506, ІНН 304115001094) 30 000,00 грн. орендної плати, 2440,00 грн. вартості майна, яке зникло, 1740,00 грн. вартості за додаткові послуги (ел. енергія), 1397,29 грн. інфляційних витрат, 450,00 грн. 3% річних, 10 980,00 грн. пені, судові витрати по оплаті державного мита в сумі 481,91 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ.
Повернути Фірмі «Альтіс», м. Сімферополь, (юридична адреса: АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, 13; фактична адреса: АР Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 34, кв. 3; р/р 2600432133001 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 324010, ЗКПО 30411506, ІНН 304115001094) із Державного бюджету 465,83 грн. зайво сплаченого державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 235 від 08 жовтня 2009 року.
Видати довідку.
Суддя ГС АР Крим підпис В.І. Гайворонський
Рішення оформлене та підписане
у повному обсязі:
21.12.2009 року
З оригіналом згідно:
Суддя В.І. Гайворонський
Копію рішення направити за адресами:
- Фірмі «Альтіс» (95000, м. Сімферополь, вул. Поповкіна, 13; 95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 34, кв. 3);
- ТОВ «ПКП «Сімполіпласт» (95000, м. Сімферополь, вул. Полігонная, 60а);
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.