Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
22.12.2009Справа №2-18/9372.1-2008
За позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612).
До відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2, м. Ялта (адреса 1 - АДРЕСА_1 Крим, 98600); адреса 2 - АДРЕСА_2 Крим, 98603).
Про стягнення 1641,41грн.
За зустрічним позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2, м. Ялта
До відповідача - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта
Про визнання того, що КРП «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта порушило договірні зобов'язання, зобов'язання до виконання певних дій та стягнення судових витрат
Суддя І.К. Осоченко
Від КРП «ВПВКГ Південного берега Криму» - не з'явився
Від СПД - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - приватний підприємець, 10.06.1958р. урож. м. Донецьк, НОМЕР_1, виданий 22.11.2001р. у м. Ялта.
СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму» (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2 (далі відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації у розмірі 1 641грн.(одна тисяча шістсот сорок одна гривня)41коп., у тому числі: основний борг у сумі - 1 409грн.(одна тисяча чотириста дев'ять гривень)82коп., пеня - 87грн.(вісімдесят сім гривень)68коп., 3% річних - 18грн.(вісімнадцять гривень)35коп., інфляційні витрати - 125грн.(сто двадцять п'ять гривень)56коп. на користь позивача, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного 02.07.2001 року між підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал) і СПД ОСОБА_2 (Абонент) договору № 1209 на відпуск води із комунального водоводу та прийому стоків у комунальну каналізацію, відповідно до якого Водоканал прийняв на себе зобов'язання стосовно водопостачання Абонента питної водою та прийому стоків від Абонента в міський каналізаційний колектор (п. 1 договору), передбачено, що відповідач зобов'язаний отримувати рахунок за використану воду та послуги в абонентському відділі Водоканалу 19 числа кожного місяця та оплачувати їх протягом 5 днів з дня отримання, але за період з 01.04.2007р. по 26.10.2007р. відповідачем належними чином оплата не проводилася, у зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість.
У ході судового розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (а.с. 131 т. 1), в яких пояснив, що сума позову є сумою заборгованості відповідача за період з квітня по липень 2007 року.
17.11.2008р. до судового засідання від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 просить суд визнати, що КРП «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта порушило договірні зобов'язання та зобов'язати позивача поновити виконання своїх зобов'язань по водопостачанню. Суд прийняв зустрічну позовну заяву до свого розгляду та об'єднав із первісною позовною заявою.
17.11.2008р. від учасників судового процесу заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд продовжив строк розгляду справи.
Ухвалою від 17.11.2008р. суд за своєю ініціативою, відповідно до ст.41 ГПК України, призначив по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив ТОВ «Кримське експертне бюро», у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
14.07.2009 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 26.06.2009 року за № 131/08, в зв'язку з чим ухвалою господарського суду від 16.07.2009р. провадження у справі було поновлено.
19.10.2009р. у судовому засіданні СПД ОСОБА_2 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій додатково просить суд також стягнути з КРП «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму» ще і судові витрати у розмірі 10890,22 грн. Суд прийняв і дану заяву до свого розгляду.
10.12.2009р. від КРП «ВПВКГ Південного берега Криму» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первинним позовом просить відмовити позивачу за зустрічною позовною заявою у задоволенні позовних вимог відносно визнання КРП «ВПВКГ Південного берега Криму» порушником договірних господарських зобов'язань, а також відносно стягнення 10890,22 грн.
14.12.2009р. у судовому засіданні СПД ОСОБА_2 надав суду ще заяву про уточнення позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в якої просить суд зобов'язати КРП «ВПВКГ Південного берега Криму» до поновлення виконання своїх зобов'язань на відпуск води з комунального водопроводу для побутових та виробничих потреб промислової бази, яка розташована за адресою: вул. Дарсанівська, 9, м. Ялта, в строк до 15 лютого 2010 року.
Суд прийняв до свого розгляду заяву СПД ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог за зустрічною позовною заявою . про що свідчить ухвала суду від 14.12.2009 року.
У справі судом були оголошені перерви з 04.11.2008 року по 17.11.2008 року, з 19.10.2009р. по 27.10.2009р. та з 14.12.2009 року по 22.12.2009 року відповідно до статті 77 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, в тому числі і Висновок судової експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до п.1.1 статуту позивача - Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», затвердженого Міністром житлово-комунального господарства АР Крим 30.05.2007р., погодженого ФМ АРК 14.06.2007р., державна реєстрація 18.07..2007р., є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005р. №540.
Згідно п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму” є правонаступником ВПВКГ Південного берега Криму і за договором № 01209 від 02.07.2001р.
02.07.2001 року між позивачем - Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» - (Міськводоканал) та відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_2 - (Абонент) був укладений договір № 1209 на водопостачання з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, відповідно п.1 до якого водоканал прийняв на себе зобов'язання по водопостачанню абонента питної водою. Вода подається до місця приєднання абонента до міськводопроводу.
Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А статтею 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини - договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.
До того ж, згідно ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Отже, з вищеназваних норм чітко вбачається, що будь-який договір це завжди угода між конкретними сторонами такого договору, яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб'єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.
Аналогічна позиція що до того, що договір встановлює зобов'язання виключно між його сторонами, які його підписали, висловлена у Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 року у справі № 2-2/4215-2008, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду від 18.11.2008 року у справі № 2-2/4215-2008.
Отже, приймаючи до уваги, що договір № 1209 від 02.07.2001 року, який був укладений між позивачем та відповідачем, оформлений належним чином, суд вважає, що всі зобов'язання, які прийняли на себе позивач та відповідач відповідно до умов такого договору, повинні бути виконані його сторонами належним чином.
Згідно п. 19 вищевказаного договору він укладається строком по липень 2004 року, вступає в дію з дати його укладення та вважається пролонгованим на той же строк, якщо за місяць до спливу строку його дії не надійде заяви однієї з сторін про відмову від даного договору.
Як встановлено судом, такої заяви про в і д м о в у від даного договору ні від однієї з сторін не надходило, тому такий Договір суд вважає неодноразово пролонгованим на той же строк та діючим до теперішнього часу.
Ні яких письмових запереч відносно припинення дії такого договору на підставі Заяви однієї із сторін, КРП «ВПВКГ ПБК» до матеріалів справи не надано.
У своїх запереченнях на зустрічний позов представник КРП «ВПВКГ ПБК» посилається на листування, а саме Листи від 07.06.2007 року (а/с 41 т.2), від 21.08.2007 року (а/с 42 т. 2) та від 23.11.2007 року (а/с 43 т. 2), з текстів яких вбачається, що водоканал усього лише проінформував абонента про те, що строк дії такого договору спливає (лист від 07.06.2007 року), або про те, що строк дії такого договору вже сплинув (листи від 21.08.2007 року та 23.11.2007 року), але це листи ні яким чином не можливо розцінювати як в і д м о в у КРП «ВПВКГ ПБК» від договору, тому що у листах саме таке формулювання як «відмова від договору» відсутня.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Тобто в зв'язку з тим, що, на думку суду, такий договір є діючим до теперішнього часу, сторони по договору № 1209 від 02.07.2001 року повинні виконувати свої зобов'язання належним чином.
На підставі п. 8 Договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію від 02.07.2001 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 як абонент п о в и н е н отримувати рахунки за витрачену воду та послуги по каналізації в абонентському відділі водоканалу 15 числа кожного місяця та сплачувати їх протягом 5 банківських днів з дня отримання.
У своєї позовної заяві КРП «ВПВКГ ПБК» просить суд стягнути з СПД ОСОБА_2 суму заборгованості за період з квітня по липень 2007 року у розмірі 1409, 82 грн.
Але як свідчать матеріали даної справи, а саме Висновок судово-економічної експертизи № 131/08 по даній справі ( а/с 2 - 6 т. 2), за СПД ОСОБА_2 виникла заборгованість за вказаним договором за період з квітня по липень 2007 року у сумі 807,82 грн. з врахуванням виплат, які були сплачені ФОП ОСОБА_2, квитанції про сплату яких залучені до матеріалів справи ( а/с 66 - 68 т. 1), на суму: 301,00 грн, 301, 00 грн., 180, 60 грн.
При цьому експерт встановив, що заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед КРП «ВПВКГ ПБК» за період з квітня по липень 2007 року у розмірі 1409, 82 грн. не підтверджена в зв'язку з тим, що водоканалом не були враховані сплачені суми абонентом у розмірі 301,00 грн., 180, 60 грн., 301, 00 грн.
Суд ретельно ознайомився з таким Висновком судового експерта і вважає його ясним, повним та обґрунтованим, в зв'язку з чим погоджується з таким висновком судово-економічної експертизи.
Від сторін ні яких заперечень відносно даного Висновку експерта № 131/08 суду не було надано, як і не надавалося ні яких клопотань відносно призначення по даній справі повторної судово - економічної експертизи, тобто сторони також погодилися з таким Висновком експерта.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги КРП «ВПВКГ ПБК» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з квітня по липень 2007 року у розмірі 1409,82 грн. підлягають частковому задоволенню лише у розмірі 807,82 грн.
Що стосується позовних вимог 3% річних у сумі 18,35 грн. та інфляційної суми 125,56 грн., то суд зауважує наступне:
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з того, що відповідач дійсно допустив прострочення платежу у розмірі 807,82 грн., суд прийшов до висновку, що, враховуючи положення п. 8 Договору від 02.07.2001 року, згідно якого абонент повинен сплатити рахунок до 20 числа поточного місяця ( 15 число + 5 днів), з абонента крім заборгованості підлягає сплаті 3% річних у розмірі 13,15 грн. та інфляційна сума у розмірі 92, 43 грн. з врахуванням часткової сплати заборгованості, про сплату якої вказано у дослідницькій частині Висновку експертизи та підтверджується матеріалами даної справи.
Що стосується позовної вимоги КРП «ВПВКГ ПБК» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення пені у розмірі 87,68 грн. за період з 01.05.2007 року по 26.10.2007 року, то суд зауважує наступне:
Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8 договору від 02.07.2001 року при несплаті рахунку протягом 5 днів за кожен день прострочки буде нараховуватися пеня у розмірі 0,2 % від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З пункту 8 договору від 02.07.2001 року вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник - 0,2 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України ( на 01.05.2007 року 8,5%, з 01.06.2007 року - 8,0%), тому пеня у розмірі 0,2 % не може бути стягнута з відповідача.
У цьому ж пункті договору сторони вказали, що така пеня н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и подвійної облікової ставки НБУ, тобто конкретний розмір такої пені сторони так і н е у з г о д и л и.
Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.
Такої згоди сторін, як встановлено судом, так і не д о с я г н у т о.
Тому пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір № 1209 від 02.07.2001 року, стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.
Що стосується зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта про визнання того, що КРП «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта порушило договірні зобов'язання, про зобов'язання до виконання певних дій та стягнення судових витрат, суд вважає, що позовні вимоги в цілому задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного:
Як вже вказано судом у своєму рішенні, 02.07.2001 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» - (Міськводоканал) та приватним підприємцем ОСОБА_2 - (Абонент) був укладений договір № 1209 на водопостачання з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, відповідно п.1 до якого водоканал прийняв на себе зобов'язання по водопостачанню абонента питної водою.
На підставі п. 8 Договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію від 02.07.2001 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 як абонент п о в и н е н отримувати рахунки за витрачену воду та послуги по каналізації в абонентському відділі водоканалу 15 числа кожного місяця та сплачувати їх протягом 5 банківських днів з дня отримання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Однак, як встановлено судом ФОП ОСОБА_2 допустив прострочення платежу, в зв'язку з чим за ним числиться заборгованість на суму 708, 80 грн., яка до теперішнього часу абонентом так і не сплачена.
Відповідно до п. 8.1 Договору № 1209 від 02.07.2001 року при несплаті абонентом платіжних рахунків по спливу двох тижнів водоканал в і д к л ю ч а є водопровідний ввід. Повторне включення виконується після сплати за включення та п о г а ш е н н я боргів.
Суд зауважує, що отримання таких рахунків на оплату є обов'язком абонента згідно п. 8 договору від 02.07.2001 року.
Тому суд вважає, що в зв'язку з тим, що абонент допустив прострочення платежу за період квітень - липень 2007 року, яку потім частково сплатив, але не в повному обсязі і на теперішній час така заборгованість ще складає 807, 80 грн., суд вважає, що водоканал на підставі умов договору № 1209, а саме його п. 8.1-правомірно відключив водопровідний ввід абонента до повного погашення абонентом боргу, який до дійсного часу так і погашений.
Виходячи з вищевикладеного, суд не находить правових підстав для задоволення позовної вимоги ФОП ОСОБА_2 про спонукання водоканалу до поновлення виконання своїх зобов'язань на відпуск води із комунального водопроводу для побутових та виробничих потреб продбази, яка розташована в м. Ялта, вул. Дарсанівська, 9 в строк до 15.02.2010 року.
Що стосується позовної вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» порушником договірних зобов'язань, суд зауважує наступне:
виходячи із змісту ст.16 Цивільного Кодексу України, цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання факту, і такий спосіб не встановлений будь-яким законом України.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, така позовна вимога носить декларативний характер, оскільки в майбутньому не може бути виконана шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом спонукання особи визнати певні обставини або не вчинювати певних дій, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.
В разі якщо позивач вважає, що водоканал є порушником договірних господарських зобов'язань, то це є юридичний факт, який підлягає встановленню за умови наявності спорів, які ініціюються у зв'язку з невизнанням відповідачем цього факту, наприклад, при спонуканні сторони виконати умови договору.
Отже, такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому, що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд ПОВИНЕН ВІДМОВИТИ В ПОЗОВІ, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
В зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання водоканалу порушником договірних господарських зобов'язань також слід відмовити.
Приймаючи до уваги, що суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, викладених у своєї зустрічної позовної заяві, то відсутні і правові підстави для стягнення з водоканалу на користь ФОП ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 10890,22 грн., про що позивач просить суд у своєму Уточненні зустрічної позовної заяви про порушення господарських зобов'язань (а/с 17 т. 2).
Судові витрати по зустрічному позову суд відносить на ФОП ОСОБА_2, а судові витрати за позовом КРП «ВПВКГ ПБК», в тому числі суму за проведення судової експертизи у розмірі 1000,00 грн., яка не була сплачена під час розгляду справи - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст. 44, 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення за згодою ФОП ОСОБА_2 була оголошена судом у судовому засіданні 22.12.2009 року.
Повний текст рішення підписаний суддею 25.12.2009 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов КРП «ВПВКГ ПБК до ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації - 98600, АДРЕСА_3, фактична адреса проживання - 98603, АДРЕСА_4, ІНН НОМЕР_2) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612, ОКПО 03348005) суму боргу у розмірі 807,80 грн., 3% річних у суму 13,15 грн., інфляційну суму у розмірі 92,43 грн., держмито у розмірі 56,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 65,66 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної чинності.
3. В іншій частині позову КРП «ВПВКГ ПБК» до ФОП ОСОБА_2 відмовити.
4. У задоволенні зустрічної позовної заяві ФОП ОСОБА_2 до КРП «ВПВКГ ПБК» відмовити.
5. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612, ОКПО 03348005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (вул. К. Маркса, б.44, к.20, м. Сімферополь, 95006; р/р 26007000130855 в АКБ «ЧБРР» в м. Сімферополь, МФО 384577, код ЄДПРОУ 31937105) 443,54 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Видати наказ після набрання рішення законної чинності.
6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації - 98600, АДРЕСА_3, фактична адреса проживання - 98603, АДРЕСА_4, ІНН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (вул. К. Маркса, б.44, к.20, м. Сімферополь, 95006; р/р 26007000130855 в АКБ «ЧБРР» в м. Сімферополь, МФО 384577, код ЄДПРОУ 31937105) 556,46 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Видати наказ після набрання рішення законної чинності.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.